Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина»
Сокільська скеля над річкою Черемошем
48°21′38″ пн. ш. 25°06′26″ сх. д. / 48.36056° пн. ш. 25.10722° сх. д. / 48.36056; 25.10722Координати: 48°21′38″ пн. ш. 25°06′26″ сх. д. / 48.36056° пн. ш. 25.10722° сх. д. / 48.36056; 25.10722
Розташування: Україна Україна
Івано-Франківська область,
Косівський район
Площа: 50 000 га
(17 729 га)
Заснований: 15 серпня 1996 р.
Керівна
організація:
Косівська районна рада
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина». Карта розташування: Івано-Франківська область
Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина»
Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина»

Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина» у Вікісховищі?

«Гуцу́льщина» — регіональний ландшафтний парк в Україні. Розташований у межах Косівського району Івано-Франківської області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Площа природоохоронної території 50 000 га, 44 448 га лісів та 2 351 га чагарників, що охоплювало майже всю гірську частину району. Після створення НПП «Гуцульщина» територію РЛП «Гуцульщина» інколи вказують 17728 га. Створений на основі розпорядження № 451 Івано-Франківської облдержадміністрації від 15 серпня 1996 року для захисту і збереження унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища. На базі частини парку повинен був створений Національний природний парк «Гуцульщина» площею 32271 га згідно з рішенням Косівської районної ради від 25 червня 1998 та Указу Президента України від 14 травня 2002 року.

Землекористувачем парку є Косівська районна рада. Ландшафтний парк розташований на теренах Державного підприємства «Кутське державне лісове господарство» та Державного підприємства «Косівське мисливськолісове господарство». На Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми Гуцульщини» прийняли ухвалу про необхідність створення ландшафтного парку. Після 1996 року через брак коштів процес створення структур регіонального парку був сповільнений і призупинений.

Території природно-заповідного фонду у складі РЛП «Гуцульщина»[ред. | ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території регіонального ландшафтного парку «Гуцульщина» входять такі об'єкти ПЗФ України:

Опис[ред. | ред. код]

Терени регіонального ландшафтного парку розташовані в межах переходу від рівнинної підобласті до гірськокарпатської підобласті атлантико-континентальної області помірного поясу. Клімат парку відзначається надмірною вологістю, нестійкою весною, не надто спекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою. У даному регіоні найпоширеніші бурі гірсько-лісові ґрунти з високою кислотністю, низьким вмістом основних елементів живлення. Трапляються також гірсько-лісові підзолисті, дерново-буроземні. Згідно з геоботанічним районуванням ця територія належать до Карпатського округу Східнокарпатської провінції Середньоєвропейської провінції Голарктики. Таке розташування сприяє значному видовому багатству флори і фауни. Однак розвиток туризму, рекреаційних закладів призвів до збільшення техногенного й антропогенного навантаження і, як наслідок, до деградації природних комплексів, зменшення чисельності видів рослин і тварин.

Часнини парку на час створення охоплювали низькогірні терени Зовнішніх Східних Карпат, де дев'ять хребтів простягаються з північного-заходу на південний-схід. Територія парку складається з декількох зон, з яких можна виокремити передгірну з пасмом низькогірних височин Покутського Передкарпаття заввишки 350—800 м над р. м. Ці низькогірні хребти простягаються паралельно до середньогірних хребтів пасма Зовнішніх Східних Карпат, званого Покутсько-Буковинські Карпати заввишки 800—1000 м над р. м. Висота хребтів зростає у західному напрямку. Найвищою вершиною парку є гора Грегіт заввишки 1472 м. Характерною особливістю гірських пасм парку є їхні доволі пологі м'які схили, що належать до Складчастої області Українських Карпат. Внаслідок процесів ерозії, вивітрювання на хребтах Зовнішніх Карпат виступають гострі форми рельєфу з скельними виступами значної висоти, кам'яні розсипи переважно у місцях виходу пісковиків. На хребті Сокільський виступає до 20 скель-останців заввишки 20—40 м. Сокільська скеля визнана геологічною пам'яткою природи, а на скелі Тутурівський камінь виявлено наскельні зображення — петрогліфи. Схожі зображення археологи виявили на Писаному Камені.

Флора[ред. | ред. код]

Регіональний ландшафтний парк «Гуцульщина» 2.JPG

Покриті мішаними і хвойними лісами (ялина, ялиця, сосна). У нижньому поясі переважають букові ліси, у верхньому ярусі гірські луки використовуються як літні пасовища. Трапляються букові праліси на хребтах Сокільському і Кам'янистому, смерекові ліси віком понад 140 років під Ґреготом площею понад 100 га і під Ігрецем в урочищі Кагла понад 50 га.

На теренах парку ростуть червонокнижна сосна кедрова[1], тис ягідний[2], модрина польська[3], близько 1000 видів трав, з яких 18 видів занесено до Червоної книги України, зокрема любка дволиста[4], любка зеленоквіткова[5], зозульки[6], арніка гірська, місячниця оживаюча[7], плаун колючий[8], баранець звичайний[9], беладонна[10], скополія карніолійська[11], підсніжник звичайний[12], шафран Гейфеля[13], пізньоцвіт осінній[14], лілія лісова[15], до 55 травникових видів на гірських луках.

Фауна[ред. | ред. код]

У ландшафтному парку відзначається доволі значне біорізноманіття фауни. Однак внаслідок значного антропогенного втручання, внаслідок розвитку туристичної мережі зони їхнього життєвого простору постійно і невпинно зменшуються. Доволі значна кількість представників фауни на теренах парку вже занесена до Червоної книги України, додатків до Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі та перебуває у загрозливому стані. Найбільших видових змін зазнає впродовж року популяція птахів завдяки перелітним і мігруючим видам. Загалом на тут налічується до 158 видів птахів, з яких 16 червонокнижних. Зафіксовано 871 вид тварин, серед яких 68 червонокнижних, до 125 видів перебувають у додатках до Бернської конвенції, 18 у списку Європейському Червоному списку.

Тут трапляються доволі рідксні види:

Див. також[ред. | ред. код]

Тварини України, занесені до Європейського Червоного списку


Джерела[ред. | ред. код]

  • Природно-заповідні території та об'єкти Івано-Франківщини: Приходько М. М., Парпан В. І., — Івано-Франківськ, 2000

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сосна кедрова (сосна кедрова європейська) Pinus cembra L.
  2. Тис ягідний (негній-дерево) Taxus baccata L.
  3. Модрина польська Larix polonica Racib. (L. decidua Mill. subsp. polonica (Racib.) Domin)
  4. Любка дволиста Platanthera bifolia (L.) Rich. (Orchis bifolia L.)
  5. Любка зеленоквіткова Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb. (Orchis chlorantha Cust.)
  6. Зозульки м'ясочервоні (пальчатокорінник м'ясочервоний) Dactylorhiza incarnata (L.) Soó s.l. (D. cruenta (O.F.Müll.) Soó; D. ochroleuca (Boll) Holub; Dactylorchis incarnata (L.) Vermeulen, Orchis incarnata L., O. latifolia L., nom. rej.)
  7. Місячниця оживаюча (лунарія оживаюча) Lunaria rediviva L.
  8. Плаун річний Lycopodium annotinum L.
  9. Баранець звичайний Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart. (Lycopodium selago L., Mirmau selago (L.) H.P.Fuchs)
  10. Беладонна звичайна Atropa belladonna L.
  11. Скополія карніолійська Scopolia carniolica Jacq.
  12. Підсніжник білосніжний (підсніжник звичайний) Galanthus nivalis L.
  13. Шафран Гейфелів Crocus heuffelianus Herb. (C. banaticus Heuff., nom. illeg.; C. vernus auct. non (L.) Hill, p.p.)
  14. Пізньоцвіт осінній Colchicum autumnale L. (Bulbocodium autumnale (L.) L.)
  15. Лілія лісова Lilium martagon L.
  16. Джміль моховий Bombus (Bombus) muscorum (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  17. Вусач мускусний Aromia moschata (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  18. Подалірій Iphiclides podalirius (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  19. Бражник мертва голова Acherontia atropos (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  20. Аполлон Parnassius apollo (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  21. Мідянка звичайна Coronella austriaca Laurenti, 1768, ЧКУ
  22. Саламандра плямиста Salamandra salamandra (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  23. Тритон карпатський Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880), ЧКУ
  24. Тритон альпійський Mesotriton alpestris (Laurenti, 1768), ЧКУ
  25. Жаба прудка Rana dalmatina Fitzinger in Bonaparte, 1839, ЧКУ
  26. Чоп малий Zingel streber (Siebold, 1863), ЧКУ
  27. Лосось дунайський, головатиця Hucho hucho Linnaeus, 1758, ЧКУ
  28. Мінога українська Eudontomyzon mariae Berg, 1931, ЧКУ
  29. Лелека чорний Ciconia nigra (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  30. Глушець (глухар) Tetrao urogallus (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  31. Беркут Aquila chrysaetos (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  32. Пугач Bubo bubo (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  33. Сова довгохвоста Strix uralensis Pallas, 1771, ЧКУ
  34. Кіт лісовий Felis sylvestris Schreber, 1777, ЧКУ
  35. Ведмідь бурий Ursus arctos (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  36. Рись Lynx lynx (Linnaeus, 1758), ЧКУ
  37. Горностай Mustela erminea (Linnaeus, 1758)
  38. Бурозубка альпійська Sorex alpinus (Schinz, 1837), ЧКУ
  39. Кутора мала Neomys anomalus (Cabrera, 1907), ЧКУ
  40. Підковоніс малий Rhinolophus hipposideros (Bechstein, 1800), ЧКУ