Реджо-нель-Емілія
| Реджо-нель-Емілія Reggio nell'Emilia | |||
|---|---|---|---|
| Комуна | |||
| |||
 | |||
| Країна |
 Італія | ||
| Регіон | Емілія-Романья | ||
| Провінція | Реджо-Емілія | ||
| Код ISTAT | 035033 | ||
| Поштові індекси | 42100 | ||
| Телефонний код | 0522 | ||
| Координати | 44°42′00″ пн. ш. 10°38′00″ сх. д. / 44.70000° пн. ш. 10.63333° сх. д.Координати: 44°42′00″ пн. ш. 10°38′00″ сх. д. / 44.70000° пн. ш. 10.63333° сх. д. | ||
| Висота | 58 м.н.р.м. | ||
| Площа | 231,56 км² | ||
| Населення | 171 655 (31-12-2014) | ||
| Густота | 741,3 ос./км² | ||
| Розміщення | |||
  | |||
| Мапа | |||
 | |||
| Влада | |||
| Мер | Luca Vecchi (5-6-2014) | ||
| Офіційна сторінка | |||
Реджо-нель-Емілія (італ. Reggio nell'Emilia) — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Емілія-Романья, адміністративний центр одноіменної провінції.
Місто розміщене на відстані[1] приблизно 350 км на північний захід від Риму, 65 км на захід від Болоньї.
Населення — 171 655 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 24 листопада. Покровитель — San Prospero vescovo.
Історія[ред. | ред. код]
Місто було засноване у 187 до н. е. та названа по імені консула Марка Емілія Лепіда. Ще у IV столітті місто мало власного єпископа Місто зазнало сильного руйнування від варварських нападів. Король лангобардів Альбойн зробив його одним з центрів Лангобардського королівства. У 899 році місто піддалось набігу мадярів. В 1002 році відійшов до маркграфів Тосканських.
З XII століття місто виступає як член Ломбардської ліги та як самостійна міська республіка. Комуну роздирало криваве протиборство між найсильнішими родинами. У XIV столітті до боротьби за місто приєдналися вельможні сімейства Д'есте, Ґонзаґа та Вісконті, а також папи римські.
У 1409 році місто відійшло до роду Д'есте, яке володіло ним аж до Наполеонівських воєн. Фактично місто входило до складу герцогства Модена та Реджо, хоча де-юре було виділене в герцогство Реджо. За правління Д'есте у місті почався підйом торгівлі та зодчества. З Реджо нерозривно пов'язані імена двох великих поетів кватроченто — Боярдо й Аріосто.
В 1513 році містом оволодів папа Юлій II, проте папське правління в цій частині Емілії тривало не більше 10 років. У 1796 році в Реджо увійшов Наполеон, який проголосив створення тут Циспаданской республіки. З 1810 року титул герцога Реджо носив маршал Удіно.
Саме в Реджо вперше з'явився сучасний італійський прапор та пролунав марш Домбровського.
Віденський конгрес повернув Реджо моденским герцогам не раз піднімалися проти своїх правителів. У 1860 році місто увійшло до складу об'єднаної Італії. У політичному житті XX століття домінували соціалісти і (у повоєнні роки) комуністи. У 1980-х роках в місті записувалася рок-група CCCP Fedeli alla linea.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У Реджо-нель-Емілія знаходиться більше п'ятнадцяти чудових замків, які є доказом славного середньовічного періоду. Серед них варто відзначити палаци Дожів, єпископів, Комуналь і Анчині. У палаці Комуналь розміщується музей італійського прапора і кімната триколора.
У центрі пролягає стародавня римська дорога Емілія, що з'єднує місто з Пармою. Цим пояснюється наявність безлічі красивих будівель 16-17 ст.
Однією з головних святинь Емілії є базиліка Мадонна делла-Ґ'яра (1597—1619).
У місті також є такі пам'ятки як Базиліка Сан-Просперо, Театр Валлі (1852—1857), Будинок Аріосто.
Клімат[ред. | ред. код]
| Клімат Реджо-нель-Емілія (1961–1990) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | 4,2 | 7,2 | 12,8 | 17,2 | 22,3 | 26,8 | 29,6 | 28,8 | 24,2 | 17,5 | 10,5 | 5,5 | 17,2 |
| Середня температура, °C | 1,3 | 3,7 | 8,5 | 12,6 | 17,3 | 21,5 | 24,0 | 23,4 | 19,5 | 13,7 | 7,7 | 2,9 | 13,0 |
| Середній мінімум, °C | −1,6 | 0,1 | 4,2 | 8,1 | 12,3 | 16,2 | 18,5 | 18,1 | 14,7 | 10,0 | 4,9 | 0,4 | 8,8 |
| Норма опадів, мм | 47 | 45 | 58 | 73 | 71 | 57 | 35 | 39 | 57 | 84 | 77 | 57 | 700 |
Демографія[ред. | ред. код]
Населення за роками[3]:
Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 28 955 іноземців з 129 країн, серед них 3334 громадяни країн Євросоюзу та 2324 громадяни України.[4] У місті було найбільше громадян таких держав:
- Албанія — 3619
- Китай — 3513
- Марокко — 3026
- Румунія — 2270
- Гана — 1970
- Україна — 1277
- Нігерія — 1461
- Єгипет — 1181
- Туніс — 1146
- Шрі-Ланка — 868
- Молдова — 827
- Грузія — 779
Дуже багато внутрішніх мігрантів з Південної Італії, зокрема з регіонів Абруццо, Калабрія та Кампанія.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Леліо Орсі — італійський живописець епохи епохи Відродження зі школи Реджо Емілія
- Крістофоро Мунарі — італійський художник та реставратор доби бароко, що створював переважно натюрморти.
- Ромоло Валлі — італійський актор.
- Лудовіко Аріосто — італійський поет епохи Відродження, автор поем і комедій написаних латиною на класичні сюжети.
- Чезаре Дзаваттіні — італійський письменник, сценарист, теоретик кіно.
- Дзуккеро — італійський співак, автор пісень.
- Бенні Бенассі — італійський диск-жокей i музичний продюсер, що працює в напрямках хауз, електрохауз i електроклеш.
- Лучіано Ліґабуе — італійський рок-співак, кінорежисер, письменник, поет.
- Брати Черві — семеро братів, сім'ї італійських патріотів під час Другої світової війни.
- Граціано Дельріо — італійський лікар та політик.
- Джованні Баттіста Вентурі — італійський науковець, відомий роботами у царині гідравліки.
- Анджело Секкі — італійський священик та астроном, директор обсерваторії Папського Григоріанського університету.
- Ладзаро Спалланцані — італійський природодослідник.
- Мауро Бальді — італійський автогонщик, учасник чемпіонату світу з автогонок у класі Формула-1.
- Карло Анчелотті — італійський футболіст і тренер.
- Сальваторе Баньї — італійський футболіст, півзахисник, футбольний коментатор і оглядач.
- Лука Чиґарині — італійський футболіст, півзахисник.
- Джульяно Раццолі — італійський гірськолижник, олімпійський чемпіон.
- Антоніо Паккіоні (1665—1726) — італійський анатом.
- Серж Реджані (1922—2004) — французький театральний та кіноактор, художник та співак італійського походження.
.svg)
Сусідні муніципалітети[ред. | ред. код]
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Бидгощ (пол. Bydgoszcz), Польща
Діжон (фр. Dijon), Франція
Задар (хорв. Zadar), Хорватія
Кишинів (молд./рум. Chişinău), Молдова
Крагуєвац (сербохорв. Kragujevac, серб. Крагуjевац), Сербія
Кутро (італ. Cutro), Італія
Толука (ісп. Toluca), Мексика
Форт-Ворт (англ. Fort Worth), США
Жирона (ісп. Gerona, кат. Girona), Іспанія
Полокване (англ. Polokwane), ПАР
Шверін (в.-луж. Zwěrin, н.-луж. Zwěrin; чеськ. Zvěřín, Німеччина
Пемба (порт. Pemba), Мозамбік
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
- ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
- ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
- ↑ Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.) . ISTAT. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
