Редькін Олександр Архипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Редькін Олександр Архипович
Народився 13 вересня 1931(1931-09-13) (92 роки)
Успенка, Лутугинський район, Луганська область
Країна  СРСР
 Україна
 ЛНР
Діяльність скульптор
Alma mater Харківський художній інститут (1958)
Вчителі Мельгунова Ірина Михайлівна, Кокель Олексій Опанасович і Бондаренко Григорій Антонович
Членство Спілка радянських художників України
Нагороди
Заслужений художник України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Редькін.

Олександр Архипович Редькін (нар. 13 вересня 1931, Успенка) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 вересня 1931 року в селі Успенці (тепер селище міського типу Луганського району Луганської області, Україна). 1952 року закінчив Ворошиловградське художнє училище, де навчася у Л. Тригубова, В. Дядичева, М. Шевченка; 1958 року — Харківський художній інститут (викладачі: Ірина Мільгунова, Олексій Кокель, Григорій Бондаренко).

Жив в Успенці, в будинку на вулиці Річній, № 11 та в Луганську на кварталі Левченка, № 15, квартира № 4[2]. Після проголошення Луганської народної республіки залишився жити на її території, став членом Спілки художників ЛНР, професором Луганської державної академії культури і мистецтв[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура
  • «Портрет прокатника В. Лунгу» (1959, гіпс; у співавторстві з Петром Кізієвим);
  • «Портрет Петра Кізієва» (1960, гіпс тонований)[4];
  • «Маленький Тарас» (1963);
  • «Бригада формувальників О. Великоцького» (1970, бронза);
  • «Щит Батьківщини» (1965—1971, кований алюміній).
монументальна скульптура
Пам'ятник першому міському голові Луганська Миколі Холодиліну.
  • меморіальний ансамбль на могилі молодогвардійців у Сорокиному (1963—1965, у співавторстві з Петром Кізієвим, Георгієм Головченком та Анатолієм Самусем);
  • обеліск на честь 20-річчя перемоги у німецько-радянській війні у Луганську (1965, граніт, нержавіюча сталь, алюміній; у співавторстві з Петром Кізієвим та Анатолієм Самусем, апхітектор Георгій Головченко);
  • меморіальна композиція на могилі загиблих воїнів у німецько-радянській війні в Брянці (1965—1966, у співавторстві з Петром Кізієвим та Анатолієм Самусем);
  • пам'ятник засновнику Луганська Карлу Гаскойну (1995);
  • пам'ятник першому міському голові Луганська Миколі Холодиліну (1996);
  • обеліск «Перемога» (2000);
  • погруддя першого голови ЛНР Валерія Болотова[3];
  • меморіальна дошка Народному артисту ЛНР Юрію Дерському[3].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Картинна галерея «У театра».(рос.)
  2. ↑ Редькін Олександр Архипович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 125.
  3. ↑ а б в г 13 сентября 2021 года отмечает 90-летие Редькин Александр Архипович / Министерство внутренних дел Луганской народной республики.(рос.)
  4. ↑ Кизиев, Петр Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Гуманитарное агенство академический проект Санкт-Петербург. 1995, сторіка 424 (рос.)
  5. ↑ Указ Президента України від 7 жовтня 2009 року № 810/2009 «Про відзначення державними нагородами України діячів образотворчого мистецтва» Указ Президента України від року №  «»

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Редькін_Олександр_Архипович&oldid=37111932