Режабек Франц Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Режабек Франц Станіславович
Народився 1856
Помер 1920
Діяльність історик
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Франц Станіславович (В'ячеславович) Режабек (18561920) — історик античності

Життєпис та науковий доробок[ред. | ред. код]

Народився у Богемії у с. Драговіци. Його батько (австрійсько-підданий) був сільським старостою.

В 1879 приймає російське підданство. Середню освіту він одержав у Олександрівський класичній гімназії Миколаєва, яку закінчив із золотою медаллю. Вищу освіту отримав на історико-філологічному факультеті Імператорського Новоросійського університету, по закінченні якого в 1884, він був залишений для підготовки до професорського звання (1885—1887). Учень Ф.Успенського.

Після складання магістерського іспиту був призначений приват-доцентом кафедри загальної історії ІНУ (1888—1893). Читав лекції по історії імператорського Рима. Відряджений за кордон з науковими цілями (1893—1895), відвідав Прагу і Берлін. В 1896 захистив магістерську дисертацію «Маркоманські війни», що дотепер є єдиною монографією з цього питання. Після захисту дисертації читав лекції і вів практичні заняття за загальним курсом історії Західної Європи, спецкурси з історії Візантії.

З березня 1900 завідує історико-філологічним кабінетом Імператорського Новоросійського університету. Працював у закордонних бібліотеках, знайомлячись із науковою літературою, що була недоступною в Одесі. Улітку 1904 відвідав Відень і Берлін. У результаті цієї плідної роботи був написаний звіт про закордонне відрядження «Про розробку деяких відділів візантійської історії». Звіт складався із трьох розділів і містив аналіз джерел, докладну історіографію «по історії взаємних відносин Візантії й Заходу». До цієї поїздки встиг побувати у Російському археологічному інституті у Константинополі. Улітку наступного 1905 працював у Паризькій Національній бібліотеці. У березні 1906 подає на конкурс і стає екстраординарним професором по кафедрі загальної історії Ніжинського історико-філологічного інституту (1906—1920).

У лютому 1920 помер від тифу.

Праці[ред. | ред. код]

  • Маркоманские войны. Одесса, 1895;
  • О разработке некоторых отделов византийской истории (отчет о заграничной командировке летом 1904 г) // ЗИНУ. 1905. -Т.100. -Ч.2. (отд. отт.).

Література[ред. | ред. код]