Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Small Flag of the United Nations ZP.svg
United Nations General Assembly resolution ES-11 L.2 vote.svg
   За
   Проти
   Утрималися
   Відсутні
   Не член ООН
Дата 24 березня 2022
Засідання 11-а надзвичайна спеціальна сесія (продовження)
Код A/RES/ES-11/2 (Документ)
Предмет Гуманітарні наслідки агресії проти України
Результат голосування
  • 140 за
  • 5 проти
  • 38 утрималися
  • 10 відсутні
Результат Ухвалена

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES‑11/2 — друга резолюція одинадцятої надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, прийнята 24 березня 2022 року після резолюції ES-11/1, яка була прийнята 2 березня 2022 року. Резолюція ES‑11/2 підтвердила колишні зобов’язання та зобов’язання ООН за її Статутом і повторила вимогу Російській Федерації вийти з визнаної суверенної території України; вона також висловила жаль, висловила серйозну стурбованість і засудила напади на цивільне населення та інфраструктуру. Було узгоджено чотирнадцять принципів.

Передумови[ред. | ред. код]

Надзвичайна спеціальна сесія — це позапланове засідання Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй для надання термінових рекомендацій щодо конкретної ситуації, що має значення для підтримання міжнародного миру і безпеки в будь-якому випадку, коли Рада Безпеки не діє через вето постійного члена.

Механізм був запроваджений у 1950 році з резолюцією «Єдність заради миру», яка проголошувала, що:

...якщо Рада Безпеки через відсутність одностайності постійних членів не виконує свою головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки в будь-якому випадку, коли існує загроза миру, порушення миру, або акту агресії, Генеральна Асамблея негайно розглядає це питання з метою надання відповідних рекомендацій членам щодо колективних заходів, у тому числі у разі порушення миру чи акту агресії застосування збройної сили, коли це необхідно, для підтримувати або відновлювати міжнародний мир і безпеку. Якщо в цей час немає сесії, Генеральна Асамблея може зібратися на екстрену спеціальну сесію протягом двадцяти чотирьох годин після запиту.

Здатність Генеральної Асамблеї рекомендувати колективні заходи була предметом гострої суперечки в 1950-х і 1960-х роках. У 1962 році в консультативному висновку Міжнародного Суду стверджувалося, що, хоча «примусові дії» є виключною компетенцією Ради Безпеки, Генеральна Асамблея має повноваження приймати широкий спектр рішень, включаючи створення миротворчих сил.[1]

11-а надзвичайна сесія[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне вторгнення проти України. Наступного дня в Раді Безпеки було накладено вето на проєкт резолюції про вторгнення та заклик до виведення російських військ, що спонукало Раду Безпеки скликати екстрену спеціальну сесію на тему України відповідно до Резолюції 2623 Ради Безпеки ООН.[2] Надзвичайна спеціальна сесія 25 лютого оприлюднила резолюцію ES-11/1 від 2 березня, яка висловила жаль з приводу вторгнення Росії в Україну та вимагала повного виведення російських військ і скасування її рішення про визнання самопроголошених Донецької та Луганської Народних Республік. Пункт 10 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 2 березня 2022 року підтвердив причетність Білорусі до незаконного застосування сили проти України.[3] Резолюцію підтримали 96 країн, її ухвалили 141 голос «за», 5 проти і 35 утрималися.[4] Військові дії Російської Федерації тривали, 11-та надзвичайна сесія була відновлена; 24 березня він видав резолюцію ES-11/2, а 7 квітня видав резолюцію ES-11/3.[5]

Постанова ЕС-11/2[ред. | ред. код]

Резолюція підтвердила її колишні зобов'язання за Статутом Організації Об'єднаних Націй. Він повторив свою вимогу, щоб Росія вийшла з визнаної суверенної території України; вона також висловила жаль, висловила серйозну стурбованість і засудила напади на цивільне населення та інфраструктуру. Було узгоджено чотирнадцять принципів. Коротше кажучи, принципи вимагали повного виконання резолюції ES-11/1, негайного припинення військових дій Російською Федерацією проти України, повного захисту цивільного населення, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливих ситуаціях, і заохочували «продовження переговорів». У 11-й сесії надзвичайної ситуації оголошено перерву.[6]

Голосування[ред. | ред. код]

Голосуйте Підрахунок держави Відсоток голосів Відсоток членів
140 Афганістан, Албанія, Андорра, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Австралія, Австрія, Багамські острови, Бахрейн, Бангладеш, Барбадос, Бельгія, Беліз, Бенін, Бутан, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Болгарія, Чаде, Канада, Чаде, Канада, Камбоджа, Колумбія, Коста-Ріка, Кот-д'Івуар, Хорватія, Кіпр, Чехія, Демократична Республіка Конго, Данія, Джібуті, Домініканська Республіка, Еквадор, Єгипет, Естонія, Фіджі, Фінляндія, Франція, Габон, Грузія, Гамбія, Німеччина, Гана, Греція, Гренада, Гватемала, Гайана, Гаїті, Гондурас, Угорщина, Ісландія, Індонезія, Ірак, Ірландія, Ізраїль, Італія, Ямайка, Японія, Йорданія, Кенія, Кірібаті, Ліберія, Кувейт, Лібан Ліберія, Ліберія, Кувейт, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Малаві, Малайзія, Мальдіви, Мальта, Маршаллові острови, Мавританія, Маврикій, Мексика, Мікронезія, Молдова, Монако, Чорногорія, М'янма, Науру, Непал, Нідерланди, Нігерія, Північна Нідерланди, Нігерія Ніа, Норвегія, Оман, Палау, Панама, Папуа Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Філіппіни, Польща, Португалія, Катар, Республіка Корея, Румунія, Руанда, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сан Самоа Марино, Сан-Томе і Принсипі, Саудівська Аравія, Сенегал, Сербія, Сейшельські острови, Сьєрра-Леоне, Сінгапур, Словаччина, Словенія, Соломонові острови, Південний Судан, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Тімор-Лесте, Таїланд - Тоунг, Туніс, Туреччина, Тувалу, Україна, Об'єднані Арабські Емірати, Велика Британія, США, Уругвай, Вануату, Ємен, Замбія 76,50% 72,53%
5 Білорусь, Корейська Народно-Демократична Республіка, Еритрея, Російська Федерація, Сирія 2,76% 2,59%
38 Алжир, Ангола, Вірменія, Болівія, Ботсвана, Бруней, Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Китай, Куба, Сальвадор, Екваторіальна Гвінея, Есватіні, Ефіопія, Гвінея -Бісау, Індія, Іран, Мадагазстан, Киргизстан, Малігасос, Казахстан Монголія, Мозамбік, Намібія, Нікарагуа, Пакистан, Республіка Конго, Південна Африка, Шрі-Ланка, Судан, Таджикистан, Того, Танзанія, Уганда, Узбекистан, В'єтнам, Зімбабве 20,76% 19,68%
10 Азербайджан, Буркіна-Фасо, Камерун, Коморські острови, Домініка, Гвінея, Марокко, Сомалі, Туркменістан, Венесуела [a] 5,18%
Всього 193 100% 100%
Джерело: протокол голосування A/ES-11/L.2 [8]



Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Binder, Christina (May 2017). Uniting for Peace Resolution (1950). Max Planck Encyclopedia of International Law. Oxford University. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 2 березня 2022. 
  2. U.N. Security Council calls rare General Assembly session on Ukraine. Reuters. 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  3. UN resolution against Ukraine invasion: Full text. Al Jazeera (англ.). 3 березня 2022. 
  4. Ukraine: UN General Assembly condemns invasion as Russia reports gains. Deutsche Welle. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  5. UN General Assembly votes to suspend Russia from the Human Rights Council. UN News. 7 квітня 2022. 
  6. Humanitarian consequences of the aggression against Ukraine : resolution / adopted by the General Assembly. Процитовано 5 квітня 2022. 
  7. Guterres, António (27 лютого 2022). Letter dated 27 February 2022 from the Secretary-General addressed to the President of the General Assembly (англ.). 
  8. Ukraine: General Assembly passes resolution demanding aid access, by large majority. news.un.org. 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «lower-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="lower-alpha"/>