Реймське Євангеліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реймське Євангеліє

Реймське Євангеліє — церковно-слов'янський пергаментний рукопис, знаменита київська пам'ятка першої половини XI століття.

Щодо датування пам'ятки та її походження серед науковців немає єдиної думки. За однією з найпоширеніших гіпотез, це найдавніша вітчизняна книга, що походить із бібліотеки Ярослава Мудрого, заснованої 1037 року при Софії Київській. Прихильники цієї гіпотези вважають, що старокиївське Реймське Євангеліє потрапило до Франції з донькою Ярослава Мудрого Анною.

Історія[ред. | ред. код]

Реймське Євангеліє складене з двох частин:

  1. кириличних євангельських читань, бракує 19 початкових листів (16 листів), східно-словянської редакції, мабуть, з 11 — 12 ст., придбаний цісарем Карлом IV десь в Угорщині та подарований Емауському монастиреві у Празі, заснованому 1347 року;
  2. хорватсько-глаголичної частини (31 лист) із євангельськими й апостоловими читаннями й пареміями на свята за римським обрядом, списаної з хорватського оригіналу 1395 року ченцем Емауського монастиря для католицько-слов'янської богослужби.

Кінцевий глаголичний запис, мовляв, першу (кириличну) частину написав святий Прокіп Чеський, на думку деяких дослідників не відповідає дійсності.

Цілий кодекс, імовірно занесений гуситами (монастир спалено 1421) до Царгороду, був куплений кардиналом Карлом Льотрінґським, що пожертвував його собору у Реймсі (Франція), де він зберігається від 1574 року.

Згадка про те, що на рукописі ніби присягали при коронаціях французькі королі, є непідтвердженою джерелами легендою[1].

До останнього часу унікальний рукопис вважали загубленим у регіональній французькій колекції — його зберігали в міській бібліотеці Реймса — міста, де з давнини коронувалися французькі королі.

У 2010 році 32 сторінки, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами. Презентація видання відбулася в Києві, у Софійському Соборі.

Видання[ред. | ред. код]

З уваги на ці легенди кириличну частину євангеліє друковано тричі факсимільно:

  • «Sylvestre de Sacy, Evangeliaire slave…», Париж 1843
    • 1 вид. (передрук Ганки у Празі 1846), 1852;
    • 2 вид. (виправлення помилок подав Лось ASPh 9 кн. 1886[прояснити]) — на кошти царя Миколи І;
  • Leger L. L'Evangéliaire slavon de Reims …", Реймс-Прага 1899.

Мову Реймського Євангеліє вивчали Петро Раковський-Білярський (1847, що кириличну частину визначив як румунську копію 14 ст. з сербсько-болгарського оригіналу) та Олексій Соболевський («Русский Филологический Вестник», ч. 18, 1887, що уважав її сх.-слов. відписом 11 — 12 ст.).

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Corvinus Jastrzobski, Notice sur le texte du Sacre ; in Achille François et Jouffroy d'Abbans, Dictionnaire des inventions et découvertes anciennes et modernes, page 384—396.