Реймське Євангеліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реймське Євангеліє
Мова церковнослов'янська мова

Цей твір у Вікісховищі?
Реймське Євангеліє

Реймське Євангеліє — церковно-слов'янський пергаментний рукопис, знаменита київська пам'ятка першої половини XI століття.

Щодо датування пам'ятки та її походження серед науковців немає єдиної думки. За однією з найпоширеніших гіпотез, це найдавніша вітчизняна книга, що походить із бібліотеки Ярослава Мудрого, заснованої 1037 року при Софії Київській. Прихильники цієї гіпотези вважають, що старокиївське Реймське Євангеліє потрапило до Франції з донькою Ярослава Мудрого Анною.

Історія[ред. | ред. код]

Реймське Євангеліє складене з двох частин:

  1. кириличних євангельських читань, бракує 19 початкових листів (16 листів), східно-слов'янської редакції, мабуть, з 11 — 12 ст., придбаних цісарем Карлом IV десь в Угорщині та подарованих Емауському монастиреві у Празі, заснованому 1347 року;
  2. хорватсько-глаголичної частини (31 лист) із євангельськими й апостоловими читаннями й пареміями на свята за римським обрядом, списаної з хорватського оригіналу 1395 року ченцем Емауського монастиря для католицько-слов'янської богослужби.
Кардинал Карл Лотарингський

Кінцевий глаголичний запис, мовляв, першу (кириличну) частину написав святий Прокіп Чеський, на думку деяких дослідників не відповідає дійсності.

Цілий кодекс, імовірно занесений гуситами (монастир спалений у 1421 році) до Царгороду, був куплений кардиналом Карлом Лотарингським[fr], що пожертвував його собору у Реймсі (Франція), де він зберігається від 1574 року.

Згадка про те, що на рукописі ніби присягали при коронаціях французькі королі, є непідтвердженою джерелами легендою[1].

До останнього часу унікальний рукопис вважали загубленим у регіональній французькій колекції — його зберігали в міській бібліотеці Реймса — міста, де з давнини коронували французьких королів.

У 2010 році 32 сторінки, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами. Презентація видання відбулася в Києві, у Софійському Соборі.

Видання[ред. | ред. код]

З уваги на ці легенди кириличну частину євангеліє друковано тричі факсимільно:

  • «Sylvestre de Sacy, Evangeliaire slave…», Париж 1843
    • 1 вид. (передрук Ганки у Празі 1846), 1852;
    • 2 вид. (виправлення помилок подав Лось ASPh 9 кн. 1886[прояснити]) — на кошти царя Миколи І;
  • Leger L. L'Evangéliaire slavon de Reims …", Реймс-Прага 1899.

Мову Реймського Євангеліє вивчали Петро Раковський-Білярський (1847, що кириличну частину визначив як румунську копію 14 ст. з сербсько-болгарського оригіналу) та Олексій Соболевський («Русский Филологический Вестник», ч. 18, 1887, що уважав її сх.-слов. відписом 11 — 12 ст.).

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Corvinus Jastrzobski, Notice sur le texte du Sacre ; in Achille François et Jouffroy d'Abbans, Dictionnaire des inventions et découvertes anciennes et modernes, page 384—396.