Рейн Сепп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рейн Сепп
Народився 23 квітня 1921(1921-04-23)[1]
Помер 25 січня 1995(1995-01-25)[1] (73 роки)
Країна  Естонія
Діяльність письменник, поет, перекладач, письменник наукової фантастики
Alma mater Гімназія Гуґо Треффнера

Рейн Сепп (23 квітня 1921, Тарту — 25 січня 1995) — естонський прозаїк, поет і перекладач, відомий передусім як виразник давньогерманського епосу. Тоді ж у його перекладі з'явилися «Старша Едда», «Пісня про Нібелунгів», «Парцифаль», «Беовульф» та добірка текстів із «Молодшої Едди».

Життєпис[ред. | ред. код]

Садиба Рейна Сепи в селі Іпікі в Латвії

Рейн Сепп народився в Тарту в родині юриста.[2] Його дитинство пройшло на фермі Вінгалі в селі Іпікі в Латвії, поблизу Мийсакула. 1940 року він закінчив Тартуську Гімназію хуґо Треффнера. Гімназія відіграла важливу роль у його розвитку, педагогічний колектив якої Рейн Сепп завжди згадував із вдячністю. У 1940–1942 роках він вивчав переважно германістику, меншою мірою бібліографію, на філософському факультеті Тартуського університету. Був членом студентської корпорації Сакала.

У 1942—1943 рр. Сепп працював у редакції Eesti Sõna в Таллінні, а потім представником цієї ж газети в Тарту, куди була мобілізована німецька армія. Під час війни спочатку був штабним письменником в Ельві, згодом військовим кореспондентом на фронті. Беручи участь у порятунку активів Естонського національного музею, Сепп опинився в Ляенемаа, де, коли прийшли росіяни, він переховувався як лісовий брат[3]. 1946 року разом зі своїми двома друзями -поетами Артуром Алліксааром та Отніелем Юріссааром він погодився на амністію. Потім працював бухгалтером і бригадиром у радгоспі Саїда Хар'юського повіту. 1949 року Сепп був заарештований, наступні сім років провів в ув'язенні в Таллінні, Ленінграді та Воркуті.[4]

Після звільнення у 1956 р. він проживав в повіті Ляене, працював у аптеці в містечку Рісті, пізніше в повіті Пярну в Кергу[2]. 1957 року присвятив себе літературній праці як перекладач. 1971 року оселився в латиському селі Іпікі на хуторі Еглітіс[5] (у літературі помилково також Еглітес або Еглітеес), який купив за гонорар за переклад «Старшої Едди»[3]. Там він залишився до кінця свого життя. Він спроектував будинок на основі свого розуміння стародавнього скандинавського ландшафту.[3] Рейн Сепп помер 25 січня 1995 року, і за його бажанням його поховали в яблуневому саду його садиби.[3][6]

Творчість[ред. | ред. код]

Рейн Сепп запам'ятався насамперед як перекладач середньовічних епосів германських народів: у 1970 р. вийшов його переклад «Старшої Едди», 1977 р. «Пісні про Нібелунгів», 1989 р. «Парцифаль» (частково), 1990 р. «Беовульф» і 1990 р. з'явилася добірка текстів з «Молодшої Едди». Усі вони, крім «Молодшої Едди», є віршованими перекладами, які максимально відповідають віршованій структурі оригіналу і вимагали від перекладача майстерного чуття мови. Крім старовинних сюжетних пісень, Зепп також перекладав німецьку, голландську та англійську літературу, в тому числі класику (твори Гете, Шиллера, Шекспіра, Блейка та інших). З нагоди вручення щорічної нагороди перекладачеві Калле Курґ підсумував творчу діяльність Рейна Сеппа: «Роль, яку виконує перекладач, завжди цікава. Хороший перекладач, напевно, представляє та формує важливі культурні тенденції. Середньонімецький героїчний епос „Пісня про Нібелунгів“ у виконанні Рейна Сепа є одним із найважливіших епічних шедеврів Європи, який можна порівняти з Гомером чи „Калевалою“. Це була велика робота, щоб зробити це доступним: у такому випадку мова йде не про конверсію, а про розвиток цілого методу перекладу. Можливо, великий досвід перекладу з кількох мов додав мені тут сміливості. [- — -] Цілеспрямовано, Р. Сепп допоміг прокласти шлях до скарбниці класичної культури, і ця роль поважна»[7].

Оригінальні твори[ред. | ред. код]

  • «Останній сингл». Бібліотека Loomingu 1960, № 18 (130)
  • «Ґая має запуститися». Гра на слух. Виконано на Естонському радіо в 1962 році, опубліковано в збірці «Погляд у невидиме» (1969)
  • «Ще одна зірка і ще один гол…» . Поетична збірка. Упорядник Вільяр Анско. 2001 рік
  • «Сміх вибухає на розльоті зірок». Поетична збірка. Упорядники Анті Ляатс і Аннелі Сепп. Тарту: Ілмаа, 2005

Переклади[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Щорічна літературна премія Юхана Смуула (1978, Естонський фонд «Пісня про Нібелунгів»)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Для увічнення пам'яті Рейна Сеппи в Mийзакюлі було створено Товариство друзів Рейна Сеппи. До річниць його народження в Тарту були організовані пам'ятні конференції, зокрема 75-річчя 20 квітня 1996 року та 90-ліття 23 квітня 2011 року.[8]

У 1996 році Рейн Сеппа зняв 50-хвилинний фільм «Путівник по міфології» за мотивами робіт учнів кінооб'єднання Oriest Studio при гімназії Якоба Вестгольма.[9]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Історик Гендрік Сепп був його дитиною. Його дочка — Міліке Саарна.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ain Kaalep. «Kolme tulevikufantaasiat üle lugedes» (Rein Sepa «Viimane üksiklane») — Keel ja Kirjandus 1961, nr 11, lk 641—647. Sama ka: Ain Kaalep. «Maavallast ja maailma kirjandusest». — Tallinn: Eesti Raamat, 1984, lk 265—277
  • Kalle Kurg. «Aastapreemiad» (Rein Sepp «Nibelungide laulu» tõlkijana) — Sirp ja Vasar, 24. märts 1978
  • Ain Kaalep. «Riivamisi Rein Sepa „Nibelungide laulu“ tõlkest» — «Kirjanduse jaosmaa '78». Tallinn: Eesti Raamat, 1980, lk 153—159
  • Oskar Kuningas. «Rein Sepp — 60» — Kodumaa, 29. aprill 1981
  • Ain Kaalep. «Rein Sepp — 60» — Keel ja Kirjandus 1981, nr 4, lk 251—252. Sama ka: Ain Kaalep. «Kolm Lydiat». Tartu: Ilmamaa, 1997, lk 79–82. Eesti Mõttelugu 18
  • Enn Soosaar. «Kaugete aegade tagant» (Arvustus raamatule «Beowulf») — Eesti Ekspress, 23. november 1990
  • Martin Puhvel. «Veel kord „Beowulfist“ ja selle eestindusest» — Keel ja Kirjandus 1995, nr 8, lk 566—567
  • Madis Kõiv. «Viimane ipiklane» — Keel ja Kirjandus 1991, nr 4, lk 240—241
  • Vootele Viidemann. «Rein Sepp: Hiidudega sina peal» — Looming 1991, nr 4, lk 570—571
  • Viljar Ansko. «Rein Sepp — 70» — Sirp, 26. aprill 1991
  • Jaakko Hallas. «Välk ja vikerkaar Hobuküla kohal» [1] (Rein Sepast ja temast loodud filmist) — Teater. Muusika. Kino, 1997, nr 2
  • Maret Purasson. «Rein Sepp — mees, kes elas oma ajast ees» (Üles kirjutanud Neeme Raud) — Postimees, 8. mai 2001

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Eesti biograafiline andmebaas ISIK
  2. а б «Tähistame Rein Sepa 90-ndat juubelisünnipäeva filmiga „Teejuht mütoloogiasse“» Kasutatud 30.09.2012.
  3. а б в г Rein Sepp «Uusi poeese» Postimees, 14. mai 1996.
  4. «Eesti kirjarahva leksikon» Koostanud Oskar Kruus. Tallinn: Eesti Raamat 1995, lk 525.
  5. Linnaleht, 26.11.2008[недоступне посилання]
  6. Eve Raska «Huvilised käisid Ipikis Rein Sepa kodutalus» Lõuna-Mulgimaa, detsember 2010, nr 11 (187)
  7. Kalle Kurg. Aastapreemiad. http://dea.digar.ee/cgi-bin/dea?a=d&d=sirpjavasar19780324.1.5 ̶ Sirp ja Vasar nr. 12, 24. märts 1978
  8. «Vil! Rein Sepale pühendatud teaduskonverents ja näitus» korp! Sakala koduleht
  9. Jaakko Hallas «Välk ja vikerkaar Hobuküla kohal» (Rein Sepast ja temast loodud filmist) — Teater. Muusika. Kino nr 2, 1997