Рейхман Лев Йосипович
| Рейхман Лев Йосипович | |
|---|---|
| Народився |
1901 Чернігів, Російська імперія |
| Помер |
26 січня 1940 Москва, СРСР |
| Військове звання | майор державної безпеки |
| Нагороди |
 |
Лев Йосипович Рейхман (1901, Чернігів – 1940, Москва) — начальник 1-го відділу[1] Головного економічного управління (ГЕУ) НКВС СРСР, майор державної безпеки (1937). Входив до складу особливої трійки УНКВС по Харківській області .
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в єврейській сім'ї кравця (мати виховувала 2-х синів і 2-х дочок без чоловіка). Закінчив 1 клас єврейського ремісничого училища в Чернігові в 1913. З 1914 по 1918 робітник-слюсар.
З 1919 по 1920 рр. політбоєць 1-го Чернігівського добровольчого полку, співробітник політбюро ЧК Бузулуцького повіту. Член РКП(б) з 1920. З 1920 по 1921 співробітник Самарської губернської ЧК, співробітник, комендант загону ВЧК боротьби з «бандитизмом» (Новоросійськ, Анапа). У 1921—1922 уповноважений Чернігівської губернської ЧК, начальник Економічного відділу Ніжинського повітового відділу ГПУ. У 1922—1923 політбоєць у військах ГПУ (Теофіполь). У 1923—1926 старший уповноважений Економічного відділу Новгород-Сіверського окружного овідділку ГПУ, з червня 1925 р. - старший уповноважений Економічного відділу Полтавського округовідділу ГПУ. У вересні 1926— березні 1929 рр. - помічник начальника Шевченківського окружного відділу ГПУ, Черкаси. У 1929—1930 начальник 4-го відділення Економічного управління ГПУ УРСР. З вересня 1930 р. - начальник Економічного відділку Київського оперативного сектору ГПУ, з серпня 1931 р. начальник Економічного відділку Одеського оперативного сектору ГПУ. З березня 1932 р. - начальник Економічного відділу Одеського облвідділу ГПУ, з серпня 1932 р. - начальник відділку Економічного управління ГПУ УСРР, з березня 1933 р. - начальник Економічного відділу Вінницького обласного відділу ГПУ, з березня 1934 р. - начальник Економічного відділу Донецького облвідділу ГПУ, з 11 липня 1934 р. - начальник Економічного відділу УДБ УНКВС Донецької області, з 13 вересня 1934 р. в резерві призначення НКВС УРСР. З 21 листопада 1934 р. - начальник Особливого відділу УДБ УНКВС Київської області. З лютого 1936 р. - начальник Запорізького міськвідділу НКВС Дніпропетровської області, з 3 січня 1937 р. - заступник начальника 3-го відділу УДБ НКВС УРСР, з 13 лютого 1937 р. - заступник начальника УНКВС Київської області.
З 6 серпня 1937 р. по 6 березня 1938 р. очолював УНКВС Харківської області, офіційно перебуваючи з 16 серпня 1937 р. по 6 березня 1938 р. на посаді заступника начальника УНКВС Харківської області. С 14 серпня 1937 р. до березня 1938 р. - голова особливої трійки УНКВС Харківської області, створеної за наказом НКВС СРСР від 30.07.1937 № 00447[2] та активною участю у сталінських репресіях[3].
З 7 березня 1938 р . - тимчасово виконуючий посаду начальника начальника 3-го (контррозвідувального) відділу УДБ НКВС УРСР, з 28 березня 1938 р. - начальник 7-го відділу (оборонна промисловість) 1-го управління НКВС СРСР, з 29 вересня 1938 р. - начальник відділу оборонної промисловості (1-го відділу) Головного Економічного Управління НКВС СРСР.
Арешт та розстріл[ред. | ред. код]
Заарештований 24 жовтня 1938 року.
25 січня 1940 р. ВКВС СРСР встановила, що “ Рейхман працюючи начальником відділку ЕКУ НКВС УСРР у 1933 році був завербований до антирадянської терористичної змовницької організації, що існувала в органах НКВС УСРР, одним із керівників цієї організації Мазо. У наступні роки Рейхман, працюючи на відповідальних посадах в органах НКВС УРСР, а потім начальником ГУДБ НКВС у своїй чекістській діяльності проводив ворожу роботу, яка була направлена на знищення партійно-радянських кадрів та збереження від розгрому контрреволюційних формувань” та засудила його за статтями 58-1 п."а" і 58-11 КК РРФСР “до вищої міри карного покарання – розстрілу з конфіскацією всього його особистого майна. Вирок остаточний і оскарженню не підлягає"
Розстріляний за вироком ВКВС СРСР 26 січня 1940 року[4]. Не реабілітований.
Звання[ред. | ред. код]
Капітан держбезпеки (8 січня 1936 р.)
Майор держбезпеки (17 грудня 1937 р.).
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом Червоної Зірки (20 грудня 1937 р.) та знаком «Почесний працівник ВЧК-ГПУ» (XV) № 111 (20 грудня 1932 р.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Оборонная промышленность; изменение функций с 29 апреля 1939 приказом НКВД № 00447: промышленные и пищевые наркоматы.
- ↑ Составы троек в 1937−1938 годах // Сайт Nkvd.memo.ru
- ↑ Сталинский план по уничтожению народа: Подготовка и реализация приказа НКВД № 00447 «Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов» // Архив Александра Н. Яковлева
- ↑ Сталинские списки. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 травня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К.: Абрис, 1997. – С. 539-540.
- Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД 1934 – 1941. – М.:Звенья, 1999 – с.358-359.
- Золотарьов В.А. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі (1919 – 1941). – Харків: Фоліо, 2003 –с. 250-282.
- Абрамов В. Евреи в КГБ. Палачи и жертвы. М., Яуза — Эксмо, 2005.
- Золотарев В.А., Степкин В.П. ЧК-ГПУ-НКВД в Донбассе: люди и документы. 1919-1941. – Донецк, Алекс,2010. – С. 283 – 284.
- Бажан О., Золотарьов В. Біографія майора державної безпеки Льва Рейхмана в динаміці репресивної політики радянської влади в 1920-1930-ті роки // Південний Захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. - Вип. 17. - Одеса: Друкарський дім, 2014.с. 220 – 238
- Тумшис М.А., Золотарёв В.А. Евреи в НКВД СССР. 1936-1938. Опыт биографического словаря — 2-е изд., испр. и доп. – М., Университет Дмитрия Пожарского, 2017 г. – С.537 – 539.