Рейхстаг (Німецька імперія)
Рейхстаг | |||
![]() | |||
![]() | |||
Загальна інформація: | |||
Юрисдикція: | Німецька імперія | ||
Дата ліквідації: | 1918 | ||
| |||
|
Рейхстаг (нім. Reichstag — «державні збори») — вищий представницький і законодавчий орган Німеччини в період кайзерівської епохи, був нижньою палатою парламенту імперії. Роль верхньої палати грала союзна рада Німеччини.
Рейхстаг виник у 1867 році у вигляді «установчого північнонімецького рейхстагу». У 1871 році, після об'єднання Німеччини, був скликаний перший німецький рейхстаг, затверджений конституцією Німеччини від 16 квітня 1871 року. В його обранні, однак, не брала участі Ельзас-Лотарингія. Рейхстаг часів Кайзерівської Німеччини проіснував до 1918 року.
Історія[ред. | ред. код]
Рейхстаг, за конституцією 1871 року, обирався на 3 роки, і тому другі вибори відбувалися у 1874 році (за участю Ельзаса-Лотарингії), треті — в 1877 році. Внаслідок неприйняття рейхстагом закону проти соціалістів, рейхстаг був розпущений до строку і четвертий законодавчий період почався у 1878 році. Наступні — в 1881, 1884, 1887 і 1890 роках. У 1888 році був прийнятий закон про подовження законодавчого періоду до 5 років, який повинен був вступити в силу з восьмого рейхстагу, але внаслідок неприйняття військового законопроєкту рейхстаг був розпущений за два роки до терміну. Тому дев'ятий законодавчий період почався в 1893 році, десятий — в 1898 році.
Рейхстаг обирався загальним, прямим і таємним голосуванням, на округах німецької імперії, зі 100 000 населення в кожному, але розподіл округів, вироблене для північнонімецького союзу в 1867 році, а для решти Німеччини в 1871 році, незважаючи на досить значні зміни в розподілі населення, що залишалося з тих пір незмінним, так як збільшення електорату відбулося у великих містах, посилали у рейхстаг переважно опозиційних депутатів. Електорат в різних округах коливався (за переписом 1895 року) між 40 000 (Шаумбург-Ліппе) і 600 000 (6-й Берлінський округ).
Кількість депутатів у двох північнонімецьких рейхстагах дорівнювало 297, у першому німецькому рейхстазі — 384, а починаючи з 1874 року число збільшилося до 397. Депутати за конституцією вважалися представниками всього народу, а не свого округу. Депутати користувалися недоторканністю. Депутатами Рейхстагу були відомі діячі німецького соціалізму — Август Бебель, Вільгельм Лібкнехт, Едуард Бернштейн, Карл Лібкнехт.
Рейхстаг самостійно обирав своє бюро, що складається з президента, двох віцепрезидентів і 8 секретарів, і сам перевіряв повноваження своїх членів. Члени союзної ради мали право говорити в ньому від імені своїх урядів, в будь-який час.
Рейхстаг мав право законодавчої ініціативи, але обговорював також законопроєкти, внесені союзними урядами і прийняті союзною радою. Компетенція Рейхстагу обмежувалася загальноімперськими справами; у внутрішні справи окремих німецьких держав він не мав права втручатися. Спори між окремими німецькими державами, підвідомчі союзній раді, рейхстагу не стосувалися. Уряд перед рейхстагом не звітував.
Президент Рейхстагу[ред. | ред. код]
Головою Рейхстагу вважався так званий «Президент Рейхстагу» (нім. Präsident des Reichstages або Reichstagspräsident).
Президенти рейхстагу | |||
№ | Ім'я | Вступив на посаду | Залишив посаду |
---|---|---|---|
1 | Едуард фон Сімсона | 1871 | 1874 |
2 | Макс фон Форкенбек | 1874 | 1879 |
3 | Отто Теодор фон Зейдевиц (нім.) | 1879 | 1880 |
4 | Дитлов Фрідріх Адольф фон Арнім-Бойценбург | 1880 | 1881 |
5 | Густав фон Госслер | 1881 | 1881 |
6 | Альберт Ердманн Карл Герхард фон Леветцов | 1881 | 1884 |
7 | Вільгельм фон Ведель-Писдорф | 1884 | 1888 |
8 | Альберт Эрдманн Карл Герхард фон Леветцов | 1888 | 1895 |
9 | Рудольф фон Буоль-Беренберг | 1895 | 1898[1] |
10 | Франц фон Баллештрем | 1898 | 1907 |
11 | Удо цу Штольберг-Вернигероде (нім.) | 1907 | 1910 |
12 | Ганс фон Шверин-Лёвиц (нім.) | 1910 | 1912 |
13 | Йоганнес Кемпф (нім.) | 1912 | 1918 |
14 | Костянтин Ференбах | 1918 | 1918 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Водовозов В. В. Буоль Беренберг, Рудольф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Водовозов В. В. Рейхстаг // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)