Релігійні переслідування під час радянської окупації Бессарабії та Північної Буковини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У період радянської окупації релігійне життя у Бессарабії та Північній Буковині зазнало переслідувань, подібних до тих, що відбувалися в СРСР між двома світовими війнами. У перші дні окупації деякі групи населення вітали радянську владу, а деякі з них навіть увійшли у новостворену радянську номенклатуру, в тому числі в НКВС. Останній використовував цих місцевих жителів для знаходження та арешту численних священиків[1] Священиків, заарештованих і допитаних органами НКВС, депортували вглиб СРСР і знищували. Дослідження з цього питання досі перебувають на початковій стадії. Станом на 2007 рік, православна церква оголосила мучениками близько 50 духівників, які загинули у перший рік радянської окупації (1940-1941)[1]

У 1940—1941 рр. частину храмів було захоплено, розграбовано, перетворено на громадські чи комунальні споруди або закрито. Були встановлені податки, які віряни були зобов'язані платити, якщо вони хотіли молитися і мати дозвіл на відправлення літургій. Коли після червня 1941 року румунські органи влади повернулися, церкви та монастирі було відновлено і знову відкрито, але переслідування поновилося в 1944 році, коли радянські війська відвоювали цю територію.[1][2][3]

Нижченаведений неповний список включає священнослужителів різних конфесій, здебільшого вірних Румунської православної церкви, внесених за умови їх офіційного визнання церквою як мучеників.

  • Александру Балтаге — засновник бессарабської релігійної преси румунською мовою, член Сфатул Церій (1917–1918)
  • Александру Мотеску — бессарабський священик румунської православної церкви з міста Тігіна. За зізнаннями кількох свідків перед «Comisia de triere» у Бузеу в 1941 році, на початку радянської окупації Бессарабії його схопила група прибічників комуністів, яка жорстоко познущалася з нього. Йому відрізали язик і вуха, потім відвели до вівтаря, де підпалили, після чого він помер у жахливих муках.[4][5][6]
  • Артеміє Мунтяну — ігумен Ново-Нямецького монастиря
  • Георге Мунтяну (нар. 22 квітня 1909 р., пом. 1940 р.) — бессарабський священик румунської православної церкви. 1931 року закінчив теологічний факультет Ясського університету, у грудні 1931 р. висвячений на священика, очолив Нерушаївську парафію Ізмаїльського округу. 1 липня 1935 р. став настоятелем церкви Цариці Марії у передмісті міста Ізмаїл. Його заарештували влітку 1940 року, під крики з вимогою зректися віри обстригли волосся і збрили бороду. Коли він неодноразово відмовився це зробити, його мучителі з НКВС ротрощили йому голову на східцях Ізмаїльського собору. Його таємно поховали містяни.[4][7][8][9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в (рум.) Martiri pentru Hristos, din România, în perioada regimului comunist, Editura Institutului Biblic şi de Misiune al Bisericii Ortodoxe Române, Bucureşti, 2007, pp. 34–35.
  2. ↑ (рум.) Ludmila Tihonov, Politica statului sovietic faţă de cultele din RSS Moldovenească (1944-1965), Editura Prut Internaţional, 2004, p.23–65
  3. ↑ (рум.) Alexandru Donos, Regimul sovietic şi Biserica Ortodoxă din Basarabia comunizată (1944-1953), in Partidul, Securitatea şi Cultele, 1945-1989, Adrian Nicolae Petcu Ed., Bucureşti, Nemira, 2005, p. 337–349
  4. ↑ а б (рум.) Martiri pentru Hristos, din România, în perioada regimului comunist, Editura Institutului Biblic şi de Misiune al Bisericii Ortodoxe Române, Bucureşti, 2007, p. 764
  5. ↑ (рум.) Constantin I. Stan, Alexandru Gaiţă, Refugiaţi din Basarabia şi Bucovina de Nord la Râmnicu-Sărat, Buzău şi Mizil (1940-1941), in Destin românesc, an IV (1997), no. 2 (14), p. 79, cf. Там же вище
  6. ↑ (рум.) Constantin I. Stan, Alexandru Gaiţă, Biserica Ortodoxă Română din Basarabia şi Bucovina de Nord în anii 1940-1941, у: Destin românesc, an IV (1997), no. 3 (15), pp. 99–110, cf. Там же вище
  7. ↑ (рум.) Constantin I. Stan, Alexandru Gaiţă, Biserica Ortodoxă Română din Basarabia şi Bucovina de Nord în anii 1940-1941, in Destin românesc, an IV (1997), no. 3 (15), pp. 99–110, cf. above
  8. ↑ (рум.) Alexandru Usatiuc-Bulgăre, Preoţi martiri ai Mitropoliei Basarabiei, in Literatura şi Arta, nr. 11 (2391), 13 martie 1997, Chişinău, p. 7, cf. above
  9. ↑ (рум.)Alfa şi Omega, an I, nr. 1, ianuarie 1995, p. 5, cf. above

Див. також[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Релігійні_переслідування_під_час_радянської_окупації_Бессарабії_та_Північної_Буковини&oldid=23017813