Релігієзнавство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Релігієзнавство — комплекс наукових академічних (теоретичних, дослідницьких та навчальних) дисциплін, що вивчають суспільну природу релігії — її історію, розвиток та місце в культурі та соціумі, типологію та таке інше.

Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування й розвитку релігії, її будову, прояви в історії суспільства, роль у житті окремої людини, конкретних суспільств, взаємозв'язок і взаємодію з іншими царинами культури. Це комплексна галузь людського знання. Релігієзнавство сформувалося в результаті зусиль представників богословсько-теологічної, філософської і наукової думки.

Як галузь гуманітарного знання релігієзнавство виникло в Європі у другій половині 19 століття. Засновниками релігієзнавства вважаються Фрідріх Макс Мюллер, Корнеліс Пітер Тіле та П'єр Шантепі де ла Соссе.

Структура релігієзнавства[ред.ред. код]

Сучасне релігієзнавство, в залежності від академічної та культурної традиції кожної окремої країни, має таку дисциплінарну структуру: Класичний поділ:

Проте у європейському релігієзнавстві (окрім Великої Британії) філософію релігії не включають у дисциплінарну структуру релігієзнавства. В Україні і Росії більшість дослідників вважають філософію релігії необхідною складовою релігієзнавчого комплексу. Окрім перерахованих вище дисциплін існують і інші релігієзнавчі дисципліни:

В українському релігієзнавстві також виділяють такі дисципліни:

Традиція виділяти політологію релігії як окрему релігієзнавчу дисципліну існує і в Польщі. Етнологія релігії в українському релігієзнавстві не тотожна західноєвропейській антропології релігії, оскільки її предметом дослідження є проблема «релігія і нація». Решта дисциплін в іноземних традиціях не зустрічаються, а в Україні не є загальновизнаними.

У релігієзнавстві виділяють два важливі напрями, або розділи, — теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство вивчає філософські, соціологічні та психологічні аспекти. Історичне — вивчає історію виникнення та еволюції окремих релігій та вірувань в їхньому взаємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.

Обидва напрями складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Однак теоретичні й історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції.

Релігієзнавство в Україні[ред.ред. код]

Релігієзнавство в Україні нового часу з'явилося на базі колишнього комуністичного фаху Науковий атеїзм, котрий в 19901991 роках втратив свої монопольні позиції на території СРСР і України, і як академічна інституція припинив своє існування. Всі його підрозділи та кадри перейшли у ведення «Релігієзнавства».

Джерела[ред.ред. код]

  • Академічне релігієзнавство: Підручник / За редакцією А. Колодного. — К., 2000.
  • (рос.) Религиоведение: Учебное пособие / Под редакцией А. В. Солдатова. — СПб., 2004.
  • Кислюк К. В. Релігієзнавство: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — К. : На-род. укр. академія, 2007. — С. 425–464.
  • Лубський В. І. Релігієзнавство: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К. : Академвидав, 2002. — С. 367–381.
  • Черній А. М. Релігієзнавство: [посібник] / А. М. Черній. — К. : Академвидав, 2003. — С. 212–235.
  • Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.
  • Докаш В. І. Загальне релігієзнавство: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005.

Посилання[ред.ред. код]