Реміґіюс Шимашюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реміґіюс Шимашюс
лит. Remigijus Šimašius
Реміґіюс Шимашюс

Час на посаді:
9 грудня 2008 — грудень 2012

Час на посаді:
2015 — понині

Народився12 січня 1974(1974-01-12) (46 років)
Таураге, Литва
Національністьлитовець
Alma materВільнюський університет, Університет Миколаса Ромеріса
Політична партія«Рух лібералів»
ДружинаАгне Матулайте-Horwood
ДітиАнупрас Патрикас, Морта Тересе
Професіяюрист, політик
Званнядоктор юридичних наук
simasius.lt

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Реміґіюс Шимашюс (лит. Remigijus Šimašius; 12 січня 1974, Таураге, Литва) — литовський юрист, політик, член Сейму (20122016), міністр юстиції Литви з 2008 до 2012 (є другим наймолодшим міністром юстиції в історії литовського права), правознавець, економіст. З 2015 мер Вільнюса.

Життєпис[ред. | ред. код]

Реміґіюс Шимашюс закінчив юридичний факультет Вільнюського університету.

Відтак навчався як докторант Університету Миколаса Ромеріса.

17 вересня 2002 захистив дисертацію на тему «Правовий плюралізм», доктор юридичних наук.

З 2002 по 2005 він працював лектором з правових теорій кафедри правової теорії юридичного факультету Університету Миколаса Ромеріса.

З 2005 по 2008 — викладач (лектор) у галузі теорії права кафедри правової теорії і правової історії юридичного факультету в університеті Вільнюса.

З 1995 по грудень 2008 Реміґіюс Шимашюс був експертом права, економістом Литовського інституту вільного ринку (LLRI).

З 9 травня 2006 року — президент Інституту.[1]

З 9 грудня 2008 по грудень 2012 був міністром юстиції в уряді Кубілюса.

Висунутий партією Рух лібералів Литовської Республіки[2].

У 2015 обраний мером Вільнюса[3].

Це були перші прямі вибори мерів у Литві.

У першому турі Шимашюс набрав 33,96 % голосів, у колишнього мера А. Зуокаса — 18,05 %, у голови Виборчої акції поляків Литви Вальдемара Томашевського — 16,96 %.

У другому турі Шимашюс переміг, набравши 60,89 % голосів, за Артураса Зуокаса проголосували 37,93 % виборників.[4][5]

У червні 2016 члени партії «Рух лібералів» обрали Реміґіюса Шимашюса головою партії на позачерговому з'їзді. У другому турі Шимашюс переміг Ґентвіласа, набравши 53,69 % голосів.[6][7]

На парламентських виборах у Литві (2016) партія «Рух лібералів» під керівництвом Шимашюса зайняла четверте місце, отримавши 9,45 % (14 мандатів).[8]

В 2018 залишив «Спілку лібералів Литви».[9]

У 2019 створив громадський комітет «За Вільнюс, яким ми пишаємося» і 17 березня 2019, у другому турі переобраний мером Вільнюса, набравши у другому турі 59 % голосів.[10][11]

Діяльність на посту мера[ред. | ред. код]

Під час перебування Шимашюса на посту мера Вільнюса у місті прибрали скульптури із Зеленого мосту, почалася забудова спорудами колишнього найбільшого стадіону міста «Жальгіріс», був знесений кінотеатр «Летува», знесений найбільший у місті Лаздинайський плавальний басейн.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У березні 2019 року став першим в історії Литви мером, який відвідав гей-клуб.[12]

Праці[ред. | ред. код]

  • Nevyriausybinės organizacijos: reguliavimas Lietuvoje ir Vakarų patirtis, 1999.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. LLRI
  2. LR TM Биография (лит.)
  3. Избранный мэром Вильнюса Р. Шимашюс обещает больше прозрачности Литовский курьер
  4. Во втором туре за пост мэра будут бороться Р. Шимашюс и А. Зуокас, 2015-03-02
  5. Мэром Вильнюса избран Рэмигиус Шимашюс, 16.03.2015
  6. Мэра Вильнюса избрали председателем литовской партии Движение либералов, 11.06.2016
  7. Новым председателем Движения либералов избран Шимашюс, 11 июня 2016 г.
  8. Результаты по многомандатному округу
  9. Sputnik. Мэр Вильнюса уходит с поста руководителя "Союза либералов" (en-us). lt.sputniknews.ru. Процитовано 2019-03-19. 
  10. BNS. Шимашюс и его общественный комитет первыми собрали необходимые для участия в выборах подписи. DELFI. Процитовано 2019-03-19. 
  11. Вайдотас Бенюшис; Саулюс Якучёнис. Мэром Вильнюса переизбран Шимашюс. DELFI. Процитовано 2019-03-19. 
  12. Дмитрий Семёнов. Шимашюс стал первым мэром в Литве, посетившим гей-клуб. DELFI. Процитовано 2019-03-19.