Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рена́то Берта́ (фр. Renato Berta; 2 березня 1945, Беллінцона, Швейцарія) — швейцарський кінооператор. Лауреат премії Французької академії мистецтв та технологій кінематографу Сезар 1988 року за найкращу операторську роботу у фільмі Луї Маля «До побачення, діти» 
.
Ренато Берта народився 2 березня 1945 року у швейцарському місті Беллінцона (кантон Тічино). У 1965-1967 роках навчався в Експериментальному кіноцентрі у Римі, де познайомився з Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, П. П. Пазоліні. Дебютував у фільмі Алена Таннера «Шарль, живий або мертвий» (1969), з яким надалі неодноразово працював. Знімав фільми видатних європейських режисерів, серед яких Андре Тешіне, Луї Маль, Мануель ді Олівейра, Ален Рене, Клод Шаброль та інші.
У 2013 році Ренато Берта був нагороджений французьким Орденом Мистецтв та літератури[1].
| Рік |
Назва |
Режисер |
Примітки
|
| 1969 |
Шарль, живий або мертвий |
Ален Таннер |
|
| 1970 |
Отон. Очі не хочуть кожен раз закриватися |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| 1971 |
Саламандра |
Ален Таннер |
|
| 1972 |
Повернення з Африки |
Ален Таннер |
|
| Уроки історії |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| 1973 |
Смерть директора блошиного цирку |
Томас Керфер |
|
| 1974 |
Палома |
Даніель Шмід |
|
| Посередині світу |
Ален Таннер |
|
| 1975 |
Мойсей і Аарон |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| 1976 |
Помічник |
Томас Керфер |
|
| Йонас, якому у 2000 році виповниться 25 років |
Ален Таннер |
|
| 1978 |
Альзіра, або Новий континент |
Томас Керфер |
|
| 1979 |
Мессідор |
Ален Таннер |
|
| 1980 |
Рятуй, хто може (своє життя) |
Жан-Люк Годар |
|
| 1982 |
Геката |
Даніель Шмід |
|
| 1983 |
Поранений |
Патріс Шеро |
|
| 1984 |
Повний Місяць у Парижі |
Ерік Ромер |
|
| 1985 |
Побачення |
Андре Тешіне |
номінація на премію Сезар
|
| Грозовий перевал |
Жак Ріветт |
|
| 1987 |
Смерть Емпедокла |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| Йєнач |
Даніель Шмід |
|
| До побачення, діти |
Луї Маль |
премія Сезар
|
| Безневинні |
Андре Тешіне |
|
| 1990 |
Смерч |
Майкл Алмерейда |
|
| Мілу у травні |
Луї Маль |
|
| 1992 |
Мертвий сезон |
Даніель Шмід |
|
| Палити/Не палити |
Ален Рене |
номінація на премію Сезар
|
| 1994 |
Смерть Мольєра |
Роберт Вілсон |
|
| 1995 |
Зв'язок на стороні, інструкція по вживанню |
Крістіна Паскаль |
|
| 1996 |
Званий вечір |
Мануель де Олівейра |
|
| 1997 |
Подорож на початок світу |
Мануель де Олівейра |
|
| Стара пісня |
Ален Рене |
|
| 1998 |
Занепокоєння |
Мануель де Олівейра |
|
| Йом-Йом |
Амос Гітай |
|
| 1999 |
Кадош |
Амос Гітай |
|
| Березіна, або Останні дні Швейцарії |
Даніель Шмід |
|
| 2000 |
Кіппур |
Амос Гітай |
|
| Спасибі за шоколад |
Клод Шаброль |
|
| Слово і утопія |
Мануель де Олівейра |
|
| 2001 |
Робітники, селяни |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| Едем |
Амос Гітай |
|
| 2002 |
Марі-Жо та два її коханці |
Робер Гедігян |
|
| Принцип невизначеності |
Мануель де Олівейра |
|
| 2003 |
Повернення блудного сина |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| Аліла |
Амос Гітай |
|
| Тільки не в губи |
Ален Рене |
|
| 2004 |
Візит до Лувру |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
| Мій тато — інженер |
Робер Гедігян |
|
| 2005 |
Перехожий з Марсового поля |
Робер Гедігян |
|
| Чарівне дзеркало |
Мануель де Олівейра |
Срібний Колумб за операторську роботу на фестивалі латиноамериканського кіно в Уельві
|
| 2008 |
Коліно Артеміди |
Жан-Марі Штрауб |
|
| 2010 |
Ми вірили |
Маріо Мартоне |
Давид ді Донателло за операторську майстерність
|
| 2012 |
Гебо і тіні |
Мануель де Олівейра |
|
| 2014 |
Старий із Рештелу |
Мануель ді Олівейра |
короткометражний
|
| Неймовірна молода людина |
Маріо Мартоне |
|
| 2015 |
У тіні жінок |
Філіп Гаррель |
|
.svg){kind=small}
Швейцарія
Ренато Берта у Вікісховищі
Зовнішні зображення
.
