Ренато Бузо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ренато Бузо
Renato Buso.jpg
Особові дані
Народження 19 грудня 1969(1969-12-19) (50 років)
  Тревізо, Італія
Зріст 183 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
Італія «Монтебеллуна»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1984–1985 Італія «Монтебеллуна» 0 (0)
1985–1989 Італія «Ювентус» 55 (10)
1989–1991 Італія «Фіорентина» 49 (9)
1991–1993 Італія «Сампдорія» 34 (4)
1993–1996 Італія «Наполі» 95 (11)
1996–1997 Італія «Лаціо» 16 (1)
1997–2000 Італія «П'яченца» 61 (4)
2000–2001 Італія «Кальярі» 31 (4)
2001–2004 Італія «Спеція» 39 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987–1992 Італія Італія U-21 25 (9)
1992 Італія Італія (ол.) 5 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2004–2005 Італія «Спеція» (помічник)
2006–2007 Італія «Сарцанезе»
2007–2008 Італія «Спеція» (дублери)
2008–2009 Італія «Фіорентина» (підлітки)
2009–2011 Італія «Фіорентина» (дублери)
2011–2013 Італія «Гаворрано»
2013–2014 Італія «К'єво» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ренато Бузо (італ. Renato Buso, нар. 19 грудня 1969, Тревізо) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Ювентус» та «Наполі», а також олімпійську збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 19 грудня 1969 року в місті Тревізо. Вихованець футбольної школи клубу «Монтебеллуна», де і розпочав професійну кар'єру в Серії С2.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ювентус», до складу якого приєднався 1985 року. Відіграв за «стару сеньйору» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. За цей час виборов титул чемпіона Італії, проте протягом всього часу був лише запасним форвардом: спочатку для Альдо Серени, потім для Іана Раша, а з 1988 року — для Алессандро Альтобеллі, проте в основі так і не зміг закріпитись.

1989 року Бузо перейшов в «Фіорентину», проте і тут не був основним гравцем, програвши конкуренцію Роберто Баджо, а після його відходу і аргентинському форварду Оскару Дертічія. Незважаючи на це Бузо зіграв у фіналі Кубка УЄФА проти свого колишнього клубу «Ювентуса» і навіть забив гол, проте команда програла 1:3. А наступного року Ренато взяв участь у матчі на Суперкубок Італії проти столичної «Роми» і допоміг своїй команді здобути трофей.

1991 року Бузо за 4,6 млрд. лір перейшов до «Сампдорії», щоправда і тут був лише на заміні у легенд клубу Джанлуки Віаллі та Роберто Манчіні.

1993 року уклав контракт з клубом «Наполі», яке заплатило за гравця 3,5 млрд. лір. У складі неаполітанців провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Наполі», був основним гравцем команди.

У сезоні 1996/97 грав за «Лаціо», після чого грав за «П'яченцу» та «Кальярі».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Спеція», за команду якого виступав протягом 2001–2004 років у Серії С1.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 19871992 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. Разом з командою брав участь у молодіжних Євро-1990, де команда дійшла до півфіналу, та Євро-1992, на якому Бузо забив в обох півфінальних матчах та у фінальній грі і приніс італійцям перемогу на турнірі, а сам з трьома голами став найкращим бомбардиром змагання[1]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 25 офіційних матчах, забив 9 голів.

1992 року захищав кольори олімпійської збірної Італії на футбольному турнірі Олімпійських ігор 1992 року у Барселоні, де дійшов з командою до чвертьфіналу.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2004 року, увійшовши до тренерського штабу «Спеції», де працював два роки.

2006 року очолив клуб «Сарцанезе» з Серії D, де пропрацював один рік, після чого повернувся до штабу «Спеції».

З 2008 по 2011 рік працював з молодіжною та дублюючою командою «Фіорентини» і виграв з нею в 2011 році молодіжний кубок Італії.

20 червня 2011 року Бузо залишає «Фіорентину» і 17 листопада стає головним тренером клубу «Гаворрано», де працював до 14 квітня 2013 року, після чого покинув клуб через незадовільні результати.

12 листопада 2013 він увійшов до штабу «К'єво» в ролі технічного консультанта головного тренера Еудженіо Коріні, разом з яким і покинув клуб наступного року.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Ювентус»: 1985-86[2]
«Сампдорія»: 1991
Італія: 1992

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пять побед молодых итальянцев
  2. Був у заявці, але на поле не виходив

Посилання[ред. | ред. код]