Рененутет
| Рененутет | |
|---|---|
 | |
| Діти | Непрі і Нехебкау  |
| Рененутет ієрогліфами | ||||
|
Рененутет, Рененут — (єгипет. Rnnt, rnnwtt) (зазвичай вимовляється як Ернутет і Рененет) в давньоєгипетській міфології богиня родючості, охоронниця всього зібраного врожаю, мати бога зерна Непрі[1]. (Іноді їх обох ототожнювали з Ісідою та Гором). Грецьке ім’я — Термутіс або Фермутіс (Thermoutis — «Спекотна»). Цю богиню справедливо вважають однією з найдавніших і найшанованіших, незалежно від епохи і правлячих династій. Її головним завданням було допомагати в збиранні й збереженні врожаю (Рененутет робить це в подобі священної для єгиптян змії). Рененутет дарує достаток, удачу, багатство, щастя, допомагає при пологах. Згодом її, подібно до бога урожаю винограду Шаї, стали шанувати як богиню долі. Її часто згадували разом із Шаї у добрих побажаннях: «нехай буде при тобі здоров’я, з тобою Шаї, Рененутет у руці твоїй»; «нехай живе Рененутет на твоєму шляху».
Окрім того, що Рененутет вважається матір'ю бога зерна Непра, іноді вона, як богиня родючості, постає як дружина Себека — уособлення Нілу, чиї щорічні розливи забезпечують родючість мулу, що приносить урожай. Однак, найчастіше, Рененутет зображували як матір Нехебкау — божества, яке втілює з’єднання Ка і Ба, і яке, як і Рененутет, часто постає у вигляді змії. Коли Рененутет вважають матір'ю Нехебкау, її чоловіком називають Ґеба, який оусоблює Землю, тобто він земля, з якої, судячи з усього, виникають змії.
Згодом, коли культ богині-змії поширився по всьому Нижньому Єгипту, Рененутет почали плутати з Ваджет — могутньою захисницею Нижнього Єгипту, іншою богинею-змією, яку зображували у вигляді кобри. Зрештою Рененутет ототожнили як альтернативну форму Ваджет, чий пильний погляд, за переказами, міг убивати ворогів. Ваджет зображували коброю на короні фараонів. Так само трапляється зіставлення Рененутет з Ісідою[2].
.jpg)
Рененутет часто зображували у вигляді змії або змієголової жінки, що вигодовує своїм молоком немовля — фараона, що символізувало новий врожай. Також зображували в образі кобри, що охороняє купи свіжообмолоченого зерна. Пшениця була основною їжею стародавніх єгиптян, тому захист зерна пшениці від гризунів був життєво важливим питанням.
В єгипетській міфології Рененутет втілює акт надання справжнього імені — одного з аспектів душі, який дитина отримує при народженні. Її ім’я означає «та, що дає рен (ім’я)». Казали, що новонароджені з першого дня життя носять Рененутет на своїх плечах як захисницю, і її називали «володаркою одягу», тобто богинею пелюшок, у яких народжуються діти. Початково її культ був зосереджений у Теренутісі.
Ім’я Рененутет також може тлумачитися як ренен-утет — «годувальниця-змія». Як годувальницю-змію її зображували у вигляді кобри або жінки з головою кобри. Змії не мають статевого диморфізму, тому давні єгиптяни вважали їх винятково жіночими істотами. Через це Рененутет була саме богинею. У цьому значенні вона постає як джерело живлення, богиня врожаю, «володарка житниць» і «владичиця родючих полів». Важливість урожаю спонукала єгиптян приносити їй щедрі жертви під час жнив, що згодом перетворило Рененутет на богиню багатства й удачі.
Епітети Рененутет — «володарка родючості», «правителька засіків».
|
r n n t
Варіант назви
|
r n n w t t
Свято Рененутет, під час якого фараон приносив їй подячні жертви, відзначалося в день закінчення жнив. Вона була однією з небагатьох богинь, що мали свій власний день поклоніння — день збору врожаю.
На її честь було названо місто Таррана (сучасний Ком-Абу-Білло), поблизу міста Таррана. Назва походить від грецького «Теренутіс»[3]. У Мединет-Маді, за 30 км на південний захід від Медінет ель-Файюма на місці грецького міста Нармутіс, є невеликий добре збережений храм, присвячений Себеку, Хору і богині-кобрі Рененутет. Його виявив 1936 року італійський археолог Вольяно[4]. Храм спорудили царі XII династії Аменемхет III і Аменемхет IV, а згодом добудували Сеті II, Рамзес III і Осоркон. Основна частина храму складається з трьох паралельно розташованих вівтарів, перед якими розташовувалася зала з жертовним столом. У греко-римський період храм розбудували. До храму епохи Середнього царства вела дорога для урочистих процесій, ширина якої явно перевершувала потреби невеликого святилища. Ззаду до храму прибудували невеличку каплицю з входом з північного боку. Стіни храму покриті текстами і зображеннями. Найважливіший грецький напис про будівництво храму нині зберігається в Олександрійському музеї[5].
- ↑ Мифы народов мира / Ред. С. А. Токарев. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — Т. 1, с. 111.
- ↑ Fraser. Ptolemaic Alexandria. Vol. 1. P. 210–211. Vol. 2. P. 358–359. Tarn. Op. cit. P. 218–219
- ↑ Hermann A. Die Deltastadt Terenuthis und ihre Göttin // MDIK, 5. Berlin, 1934. S. 169–172
- ↑ Vogliano A. Rapporto degli scavi condotti dalla Missione Archeologica d'Egitto della R. Universita di Milano nella zona di Madinet Madi. Milano, 1936–1937
- ↑ Naumann R. Der Tempel des Mittleren Reiches in Medinet Madi // MDAIK, 8, 1939. S. 185–189. Bresciani E. Medinet Madi // LÄ III, 1271–1273. Donadoni S. Le pietre di Madinet Madi // Pyramid Studies Other Essays Presented to I.E.S. Edwards. London, 1988. P. 61-67)
