Перейти до вмісту

Рене де Бурбон-Монпансьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рене де Бурбон-Монпансьє
фр. Renée de Bourbon-Montpensier
Рене де Бурбон-Монпансьє
Рене де Бурбон-Монпансьє
Портрет Рене пензля невідомого майстра, XVI сторіччя
герцогиня-консорт Лотарингії та Бару
Початок правління:26 червня 1515
Кінець правління:26 травня 1539
Попередник:Філіппа Гельдернська
Наступник:Крістіна Данська
Дата народження:1494
Місце народження:невідомо
Дата смерті:26 травня 1539(1539-05-26)
Місце смерті:Нансі, Лотаринзьке герцогство, Священна Римська імперія
Чоловік:Антуан I Добрий
Діти:Франсуа, Анна, Ніколя, Жан, Антуан, Єлизавета
Династія:Бурбони-Монпансьє, Лотаринзький дім
Батько:Жильбер де Бурбон-Монпансьє
Мати:Клара Гонзага

Рене де Бурбон (фр. Renée de Bourbon; також Рене де Бурбон-Монпансьє фр. Renée de Bourbon-Montpensier; відома як Рене, дама Меркеру, фр. Renée, Dame de Mercœur; 1494 — 26 травня 1539) — французька аристократка з дому Бурбонів-Монпансьє, донька графа Жильбера де Бурбон-Монпансьє та Клари Гонзага, дружина герцога Лотаринзького та Барського Антуана Доброго. Дама Меркеру у 1496—1539 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 1494 року. Була п'ятою дитиною та другою донькою в родині 5-го графа де Монпансьє Жильбера де Бурбона та його дружини Клари Гонзага. Мала старшу сестру Луїзу та братів Луї, Шарля та Франсуа. Згодом в сім'ї з'явилася молодша донька Анна.

У 1495 році французький король Карл VIII призначив батька Рене, Жильбера де Бурбона, першим віце-королем Неаполітанського королівства. Наступного року той помер від хвороби, яка перебігала з гарячкою, в Італії. Матір більше не одружувалася. Її не стало у червні 1503 року. Старший брат Луї помер ще раніше, відвідуючи могилу батька, у серпні 1501. Спадкоємцем сімейних титулів та великих земель в Оверні став наступний за старшинством брат Рене, Шарль.[1] У вересні 1512 року він був призначений губернатором Ланґедоку.

Рене виховувалась зі своїми двоюрідними сестрами, французькими принцесами. Згодом Франциск I влаштував її шлюб із герцогом Лотарингії та Бару. Спершу король планував його весілля з Марією Тюдор, але та обрала за чоловіка герцога Саффолка, тож Франциск I замінив Марію на Рене.

26 червня 1515 Рене, якій було близько 19 років, побралася із 26-річним герцогом Лотарингії та Бару Антуаном Добрим у резиденції французьких королів, замку Амбуаз. Збереглося ліжко пари, яке, можливо, було виготовлене до їхнього весілля, і наразі є «унікальним зразком парадного ліжка XVI століття, що сягнуло наших днів».[2][3]

У тому ж році чоловік і старший брат Рене брали участь у новому італійському поході і, зокрема, у битві при Мариньяно.

Портрет Антуана та Рене Лотаринзьких, галерея Уффіці

В'їзд герцогині до Нансі описаний у хроніці. Вона прибула до столиці з Бар-ле-Дюку на початку травня 1516 року. Спочатку зупинилася неподалік міста у селі Лаксу. Після розкішного пікніка, що тривав шість годин, під'їхала до воріт Нансі та була зустрінута хором, який співав на її честь у супроводі гарматних пострілів із кріпосних валів.[4]

За кілька місяців Рене завагітніла і у серпні 1517 року народила первістка. Всього у подружжя було шестеро дітей:

  • Франсуа (1517—1545) — наступний герцог Лотаринзький та Барський у 1544—1545 роках, був одруженим із данською принцесою Крістіною, мав сина та двох доньок;
  • Анна (1522—1568) — була двічі одружена, мала двох дітей;
  • Ніколя (1524—1577) — єпископ Мецу та Вердену, граф де Водемон, герцог де Меркер, був тричі одруженим, мав п'ятнадцятеро дітей;
  • Жан (1526—1532) — прожив 6 років;
  • Антуан (1528—?) — помер у ранньому віці;
  • Єлизавета (1530—?) — померла в ранньому віці.

Повідомляється, що герцогиня Рене не мала сили характеру, аби здійснювати якийсь політичний вплив у Лотарингії. Однак була відома своїм розвиненим італійським смаком і принесла до країни «елегантність і витонченість мантуанського двору». Їй приписують розквіт мистецтв, який відбувався у Нансі за часів правління Антуана.[5]

У серпні 1538 року Рене було наказано з'явитися до Компьеню, аби зустрітися з Марією Австрійської. У березні 1539 року вона поїхала до Невшато, аби побачити чоловіка, який мав проблеми зі шлунком, і вони разом повернулися до Нансі. Герцогиня пішла з життя у Нансі 26 травня 1539 року від дизентерії. Була похована в усипальні лотаринзьких герцогів у церкві кордельєрів у Нансі.[6]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Жан I де Бурбон
 
Марія Беррійська
 
Бертран V де Ла Тур-д’Овернь
 
Жакетта дю Пешен
 
Лудовіко III Гонзага
 
Барбара Бранденбурзька
 
Альбрехт III
 
Анна Брауншвейзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луї де Бурбон-Монпасьє
 
 
 
 
 
Габріель де Ла Тур
 
 
 
 
 
Федеріко I Гонзага
 
 
 
 
 
Маргарита Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жильбер де Бурбон-Монпансьє
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Клара Гонзага
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рене
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Pardoe, Julia. The Court and Reign of Francis the First, King of France. London: Richard Bentley. 1849. [1] (англ.)
  2. ↑ Експонується у Національному музеї епохи Відродження в Екуані.
  3. ↑ Thierry Crépin-Leblond, In: France 1500 : Entre Moyen Age et Renaissance, catalogue de l'exposition du Grand Palais à Paris, 6 octobre 2010-10 janvier 2011, Paris Réunion des Musées nationaux, 2010, стор. 307.
  4. ↑ Les Archives de Nancy, Henri Lepage, vol. 1. 1865. — стор. 56—60. [2] (фр.)
  5. ↑ Julia Cartwright: Christina of Denmark. Duchess of Milan and Lorraine. 1522—1590, New York, 1913.
  6. ↑ Церква кордельєрів у Нансі [3] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Jacqueline Carolus-Curien, Pauvres duchesses, Metz, Serpenoise, 2007, 215 стор. — стор. 75-90. ISBN 9782876927155,

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рене_де_Бурбон-Монпансьє&oldid=43507632