Рене Ґі Каду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рене Ґі Каду
Народився15 лютого 1920(1920-02-15)[1][2][3]
Сент-Рен-де-Бретань
Помер20 березня 1951(1951-03-20)[1][2][3] (31 рік)
Луїфер
ПохованняNantes (La Bouteillerie) Cemeteryd
Країна Франція
Діяльністьпоет
Alma materlycée Georges-Clemenceaud
РодичіVictor Courtoisd
У шлюбі зHélène Cadoud
УчасникДруга світова війна
CMNS: Рене Ґі Каду у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах
Портрет Жана Жегудеса

Рене-Ґі Каду (нар. 15 лютого 1920, Сент-Рейн-де-Бретань — пом. 20 березня 1951, Луїфер) — французький поет.

Біографія

[ред. | ред. код]

Рене Ґі Каду виріс у сільській місцевості як дитина вчителів початкової школи, переїхав з батьками до Сен-Назера у віці 7 років, до Нанта у віці 10 років і втратив матір у віці 12 років. Через листування з П'єром Реверді, потім з Максом Жакобом він прийшов у 1937 році до написання віршів.

Він став учителем початкових класів у Клісоні та Луїфері та належав до групи поетів Рошфорська школа (у Рошфор-сюр-Луар) навколо Люка Берімона, Жана Бує, Жана Жегудеса та Марселя Белу. З 1941 по 1951 рік він публікував поезію, яка з 1975 року привернула значну увагу в літературознавчих дослідженнях. Його вдова, поетеса Елен Каду (1922—2014), яка виступала за те, щоб його твори стали відомими після його ранньої смерті від раку, значною мірою сприяла популяризації його творчості. Мішель П. Шмітт називав його поезію «надлишково романтичною».[4]

Твори

[ред. | ред. код]

Поезії

[ред. | ред. код]
  • Poésie la vie entière. Oeuvres poetiques complètes . Зегерс, Париж 1961, 1973, 1977, 1991, 2001. (Передмова Мішеля Манолла)

Проза

[ред. | ред. код]
  • Гійом Аполлінер або художник з Меца . S. Chiffoleau, Нант 1948.
  • La maison d'été . Роман. 1955, 1990, 1994, 2005 роки. (Передмова Мішеля Манолла. Післямова Алена Жермена)
  • Monts et merveilles. Nouvelles fraîches . Éditions du Rocher, Монако, 1997. (Передмова Філіпа Делерма)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Babelio — 2007.
  3. ↑ а б GeneaStar
  4. ↑ Schmitt 1984, S. 348

Література

[ред. | ред. код]
  • Marcel Béalu und René Guy Cadou: Correspondance 1941—1951. Rougerie, Mortemart 1979.
  • Daniel Briollet, Régis Miannay und Christian Robin (Hrsg.): Un poète dans le siècle, René Guy Cadou. Colloque des 12, 13, 14 novembre 1998. Joca seria, Nantes 1999. (передмова Yann Tanguy. післямова Jean Rouaud)
  • Hélène Cadou: C’était hier et c'est demain. Éditions du Rocher, Monaco 2000. (передмова Philippe Delerm)
  • Hélène Cadou: Une vie entière. René Guy Cadou, la mort, la poésie. Essai. Éditions du Rocher, Monaco 2003.
  • René Guy Cadou: Mon enfance est à tout le monde. 1959, 1985. Le Castor astral, Bègles 1995. (Vorwort von Hélène Cadou)
  • Jean-Claude Albert Coiffard : Manoll-Cadou. Une amitié en plein cœur. Essai. Cahiers bleus-Librairie bleue, Troyes 2002. (передмова Yves Cosson)
  • René Guy & Hélène Cadou. Poésie, visages de l'absent. 1996.
  • Mathilde Labbé: Je demeure ta voix retenue. Hélène et René Guy Cadou. Joca seria, Nantes 2022.
  • Jacques Lardoux: René Guy Cadou et l’École de Rochefort. Presses de l'Université d'Angers, Angers 2013.
  • Jean Lavoué: René Guy Cadou. La fraternité au cœur. L'Enfance des arbres, Hennebont 2019. (Vorwort von Ghislaine Lejard. Nachwort von Gilles Baudry)
  • Michel Manoll: René Guy Cadou. Présentation et anthologie. Seghers, Paris 1981, 1990, 2001.
  • Christian Moncelet: Vie et passion de René Guy Cadou. 1975.
  • Christian Moncelet: René Guy Cadou. Les liens de ce monde. Champ Vallon, Seyssel 1983.
  • Jean Rouaud: Cadou, Loire intérieure. Joca seria, Nntes 1999.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рене_Ґі_Каду&oldid=43170381