Ренненкампф Павло Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло-Георг Карлович фон Ренненкампф
Павел-Георг Карлович фон Ренненкампф
Pavel K. Rennenkampf.jpeg
Прізвисько «Жовта смерть»
Народження 17 (29) квітня 1854[1]
Konofer Manord, Wiek Countyd, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть 1 квітня 1918(1918-04-01) (63 роки)
Таганрог, Область Війська Донського, Донська радянська республіка, РСФРР
вогнепальне поранення
Поховання Таганрог
Країна Російська імперія
Вид збройних сил кавалерія, піхота
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 1870-1915
Звання генерал від кавалерії
Командування Віленський військовий округ, 1-ша російська армія
Війни / битви Перша світова війна, битва під Гумбінненом, битва під Танненбергом
Рід Rennenkampffd
По відставці розстріляний
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня Орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість» орден Святого Станіслава
CMNS: Ренненкампф Павло Карлович у Вікісховищі

Павло-Георг Карлович фон Ренненкампф (17 (29) квітня 1854, замок Паткуль біля Ревеля (нині — Таллінн) — 1 квітня 1918, Таганрог) — російський воєначальник німецького походження, генерал від кавалерії (1910), генерал-ад'ютант (1912). Відомий через поразку своїх військ у Східно-прусській операції 1914 року. Після поразки під Танненбергом звільнений з військової служби. Розстріляний більшовиками.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в дворянській родині німецького походження. Закінчив піхотне юнкерське училище в Гельсінгфорсі (1873) та Миколаївську академію Генерального штабу (1882).

На військовій службі — з 1870 року. Після закінчення військової академії у 1882 році служив на різних штабних посадах — від офіцера для доручень до начальника штабу кавалерійської дивізії. Із 1895 року командував 36-м Охтирським драгунським полком. Із 1899 року був начальником штабу російських військ в Забайкаллі.

У 1900 році брав участь у придушенні повстання «Іхетуань» в Китаї. За успішні бої з повстанцями був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.

Під час російсько-японської війни 1904—1905 років командував Забайкальською кавалерійською дивізією. Учасник битви під Мукденом.

Під час революції 1905 року Ренненкампф командував каральними загонами в Сибіру. Жорстоко придушував селянські повстання та робітничі страйки. У цей же час отримав прізвисько «Жовта смерть» через те, шо носив форму Забайкальського козачого війська із жовтими лампасами на штанях.

У 1906—1913 роках — командир 3-го армійського корпусу.

Із 20 січня 1913 по 1 серпня 1914 року — командувач Віленським військовим округом.

З початком Першої світової війни на базі управління Віленського військового округу було створено управління 1-ї армії. На чолі армії став генерал Ренненкампф. Під командуванням Ренненкампфа були три армійські корпуси і кавалерійська група — 12 дивізій та 402 гармати. 17 серпня 1914 року 1-ша армія перейшла кордон з Німеччиною і почала наступ в напрямку Кенігсберга. Сам Ренненкампф попри те, що його армія вела тяжкі бої, продовжував залишатися в глибокому тилу у Вільно.

20 серпня 1914 року в районі Гумбіннена відбулася зустрічна битва між 8-ю німецькою та 1-ю російською арміями. Попри великі втрати (зокрема, повністю була знищена 28-ма піхотна дивізія росіян) росіяни завдали поразки противнику і німці почали відхід.

В ході битви під Танненбергом Ренненкампф допустив ряд тактичних та стратегічних помилок, внаслідок чого 2-га армія генерала Самсонова була розбита. 1 вересня 1914 року він відвів свої війська назад за Німан.

Восени 1914 року штаб 1-ї армії було перекинуто в Польщу. У Лодзинській операції Ренненкампф зазнав поразки і був знятий з посади.

У 1915 році Ренненкампф був звільнений з військової служби і відправлений у відставку.

У 1917 році за наказом Тимчасового уряду був ув'язнений, але після Жовтневого перевороту втік і переїхав у Таганрог, де жив на нелегальному становищі під чужим ім'ям. Був розстріляний більшовиками.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Португальский P. M., Алексеев П. Д., Рунов В. А. Первая мировая в жизнеописаниях русских военачальников. — М.: 1994.
  2. Голицын В. В. Генерал Павел Карлович Ренненкампф. Генералы Великой войны. М.: 2014.
  3. Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9. — ISBN 5-271-06895-1.
  4. Пахалюк К. Восточная Пруссия, 1914—1915. Неизвестное об известном. Калининград, 2008. С. 29 — 30
  5. Храмов Ф. Восточно-прусская операция 1914 г. м., 1940. С. 72—96
  6. Н. Н. Головин, «Из истории кампании 1914 года на Русском фронте», Кн. 1, т. 1. "План войны "; т. 2. Начало войны и операции в Восточной Пруссии "/ Н. Н. Головин — М.: АЙРИС-пресс, 2014 г.-688 с.,(Белая Россия), стр. 466
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.