Ренський Михайло Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Дмитрович Ренський
Народився 1882(1882)
Чухлома, Костромська губернія
Помер 20 вересня 1960(1960-09-20)
Лохвиця, Полтавська область
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Київський політехнічний інститут
Галузь археологія, тютюнництво
Заклад Харківський історичний архів, Лохвицький краєзнавчий музей, Лохвицька тютюнова дослідна станція
Вчене звання старший науковий співробітник

Миха́йло Дми́трович Ре́нський (*1882, Чухлома — †20 вересня 1960, Лохвиця) — український краєзнавець, археолог, спеціаліст з виведення нових сортів тютюну й махорки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Чухлома, Костромської губернії Російської імперії (нині — Чухломський район, Костромська область РФ).

1908 року закінчив Київський політехнічний інститут, агрономічний відділ, в 1909—1917 роках працював в лохвицькому Товаристві сільських господарів — вчений секретар.

В тому ж часі — в царині облаштування дослідних тютюнових дільниць — в Тамбовській губернії, Кірсановська та Воронезька волості, також в Ніжинському повіті, в Бесарабській губерніях.

Протягом 1912—1913 років склав унікальний огляд російських видань з тютюнництва.

Був засновником та працював на Лохвицькій науково-дослідній станції тютюну й махорки. Сам вивів кілька нових високопродуктивних сортів.

Працював науковцем у тютюнництві з 1916 р. до 1959 рік.

З 1917 року працював у Харківському історичному архіві з вивчення історії економіки й господарства.

Довгий час здійснював роботи на громадських засадах науковим співробітником Лохвицького краєзнавчого музею, також проводив археологічні дослідження. Де ознайомився з матеріалами про історію та археологію слов'янських поселень Лівобережної України, відвідував лекції в Археологічному інституті АН УРСР.

В 1918—1919 роках ознайомлювався з матеріалами у книгозбірні Наукового товариства ім. Шевченка у Києві.

Написав рукописну працю «Гадяцький замок, його доходи і господарство у першій половині 18 ст.» — отримала позитивну оцінку від професора Дмитра Багалія.

В 1919—1924 роках керував розкопками у Лохвицькому повіті, зокрема, біля села Скоробагатьки Лохвицькі — теперішня Гаївщина.

1921 року щодо результатів розкопок мав доповідь на семінарі професора О. С. Федоровського «Городища та могильники колишнього Лохвицького повіту».

З 1925 року — співробітник Лохвицької тютюнової дослідної станції, в 1935—1938 — її директор, з 1938 — заступник директора об'єднання «Укрмахорфілія» з наукової роботи, старший науковий співробітник, з 1938 — керівник групи селекції тютюнової дослідної станції у Лохвиці.

1927 року проводив археологічні дослідження на Харченкових Хуторах — знаходилися між селами Бербениці та Богодарівка Лохвицького району (черняхівська культура).

Виїздив на місця, де руйнувалися археологічні пам'ятки, проводив збір матеріалів для музею; у фондах Інституту археології НАН України зберігаються його звіти.

Помер у місті Лохвиця Полтавської області УРСР.

Посилання[ред. | ред. код]