Реньє V (граф Ено)
Титул | граф[d] |
---|---|
Дата народження | 995 |
Дата смерті | не раніше 1039 |
Батько | Реньє IV (граф Ено)[1] |
Мати | Hedwig of France, Countess of Monsd[1] |
У шлюбі з | Mathilde of Verdund[2] і Mathilde of Verdund |
Дитина | Герман (граф Ено)[1] |
Рід | House of Reginard |
Рід діяльності | політик |
Реньє (Регінар) V (фр. Régnier V; бл. 995 — 1039) — граф Монса в 1013—1039 роках.
Старший син графа Реньє IV. 1013 року спадкував трон. Готфрід I, герцог Нижньої Лотарингії, спробував захопити графство Ено. На допомогу Реньє V прийшли його стрийко Ламберт I, граф Лувену, Роберт ІІ, граф Намюра. 12 вересня 1015 року у битві при Флорені союзників було переможено Готфрідом I. Імператор Генріх II втрутився у конфлікт, який закінчився за посередництва Герхарда I, єпископа Камбре, в Неймегені весіллям Реньє V з Матильдою Верденською, небогою Готфріда. Як посаг отримав володіння Ендам в Брабанті.
У 1018 році приєднався до війська на чолі із Готфрідом I у військовій кампанії проти Дірка III, графа Голландії, яка закінчилася поразкою біля замку Влардінген, а Реньє V потрапив у полон. Звільнився за значний викуп.
У 1023 році виступив проти черенцечої реформи, розпочатої єпископом Поппо Ставелоським за підтрмики імператора. У 1024 році після смерті тестя Германа, графа Вердена, спадкував Південний Брабант. Невдовзі вступив у союз із Гоцело I, герцогом Лотарингії, проти нового імператора Конрада II, але їх повстання було придушене.
1033 року вступив у збройне протистояння з Балдуїном IV. графом Фландрії, внаслідок чого було сплюндровано Ендам. Помер 1039 року. Графство спадкував син Герман.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
Джерела[ред. | ред. код]
- Napran, Laura (Translator), Gilbert of Mons, Chronicle of Hainaut, Boydell Press, Suffolk, 2005
- Vanderkindere L. Régnier V // Biographie Nationale (Académie royale de Belgique). — Bruxelles: Établissements Émile Bruylant, 1905. — Vol. 18. — P. 881—883