Концепція душі (Стародавній Єгипет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конце́пція душі́ в уявленні стародавніх єгиптян визначалася філософськими і релігійними поглядами. Уявлення про душу змінювалися з часом від Древнього до Нового царств. Стародавні єгиптяни вірили, що душа складається із декількох частин і нею володіють не тільки люди, а й тварини та боги.

Стародавні єгиптяни вважали, що людина складається із фізичного та духовного тіла, серця, двійника, душі, нематеріального ефірного духу, образу й імені. Всі ці складові тісно пов’язані між собою, і стан однієї визначало стан всіх інших. Єгиптяни вірили в переродження/воскресіння в загробному світі, хоча у часи ранніх династій (відповідно до Текстів пірамід) існувало повір’я у можливість фізичного воскресіння[1]. Діти Гора відповідали за певну сутність людини: Амсет[ru] — ка, Дуамутеф[ru] — ба, Кебексенуф[ru] — сах (мумія), Хапі[ru] — іб (серце)[2].

Ра з’явився з не менше, ніж сімома Ба і чотирнадцятьма Ка, кожна зі своєю особливістю, і якими він може наділити фараона: багатство, стабільність, велич, слава, перемога, сила творіння та іншими[3].

Ка[ред. | ред. код]

Докладніше: Ка (душа)
Ка
ієрогліфами
D28

Для позначення Ка (kꜣ, 𓂓) складно підібрати еквівалент в сучасних мовах. Масперо застосовує переклад «двійник, допельгангер». Розуміння про Каре вже в найдавніших текстах[3]. Синонімом «померти» було «відійти до Ка» або «відійти до Ка в небесах»[4], «його Ка прийшов до нього»[1].

Ка — це життєва сила, риси характеру або доля людини[5]. Ка після смерті людини покидає її тіло, бродить по землі й знову повертається[6], але живе в скульптурному зображенні в гробниці та харчується пожертвами[7], проходячи в сердаб[ru] через «хибні двері»[8].

Згідно з віруваннями давніх єгиптян, фараоном будувалися храми не для нього самого або богів, а їх особистостей. Божественний Ка перебував до людей ближче, ніж саме божество. Тому, наприклад, в Мемфісі шанувався не саме священний бик Апіс, а його Ка[6]. Осіріса назвали «Ка пірамід». Бог-творець Хнум іноді зображувався за своїм гончарним кругом, яким він творить людину і його Ка[9].

Боги також мали «Ка», але на відміну від людей — декілька. За допомогою бога магії Хека єгиптяни могли впливати на Ка богів, домагаючись тим самим від них зцілення і захисту. Фараони також мали кілька Ка. Обожнювання фараонів і культ небіжчиків стосувався саме до Ка; нерідко зустрічаються зображення людей, що моляться власним Ка. Ка зображували як подобу її носія, але з піднятими вгору руками[8].

Існував окремий жрецький сан «служитель ка» (hem-ka), який відповідав за підношення[10].

Ба[ред. | ред. код]

Докладніше: Ба (душа)
Ба
ієрогліфами
bA
Ба
ієрогліфами
G53

Ба (bꜣ — «прояв», 𓅽) — душа, життєва сутність у вигляді птаха з головою людини, його совість, а також душа Ка[9]. За віруваннями єгиптян, Ба складалася з сукупності почуттів і емоцій людини[11].

Після смерті людини Ба покидає тіло і бродить по світу, вселяючись в різних тварин[7], наприклад, в місцеву священну тварину. У Книгах мертвих Ба описувалася як сокіл (який летить в небеса), гусак, журавель (який цілує небеса) або сарана/коник (який стрибає до небес). Така душа, що переселяється у тварин, може також іменуватися альтер его[12].

Ба безпосередньо залежить від стану фізичного тіла. Ба при житті тіла подорожувала по світу сновидінь і могла вільно переміщатися між світом мертвих і живих. Після смерті людини вона перебувала поруч із серцем при його зважуванні, потім впадала в летаргічний сон[11]. Досягнувши благодаті в потойбічному світі, Ба ставала baiu menkhu, якщо Ба проклинати — baiu mitu. Ба зображувалася на магічних предметах і амулетах (ba'apur)[9].

Спочатку вважалося, що Ба володіють лише боги (їхнім Ба були сузір'я і небесні тіла), фараони й первосвященники, проте пізніше склалося уявлення про те, що цієї «оболонкою» володіє будь-яка людина. Міста також могли мати свої Ба[13].

Ба є героєм літературного філософського твору «Бесіда розчарованого зі своїм Ба[ru]» (XXII-XXI століття до н.е.).

Ах[ред. | ред. код]

Ах
ієрогліфами
G25

Ах (ꜣḫ — «осяяний», 𓅜; У. Бадж називає khu[14]) — злиття Ба і Ка, що звільнилося від тілесної оболонки[9] чистий дух, який живе в потойбічному світі й насолоджується його радістю[7]. Для задоволення своїх потреб ах використовував залишені в гробниці ушебті. Зображувався ібісів з чубком.[5] Володарем ах (Ḥḳʒ-ʒḫw) є мерімутеф[15].

У Стародавньому Єгипті ах вважали примарами, які були схожі на їх колишнє «я», а взаємодії між примарами й живими людьми розглядалися не настільки надприродно, ніж в наші дні[16]. Історія зустрічі єгиптянина з привидом описана у творі «Бесіди первосвященника Амона Хонсуемхеба з привидом[ru]» періоду Рамессидов (XIII—XII століття до н.е.).

Хат[ред. | ред. код]

Докладніше: Хат (міфологія)
Хат
ієрогліфами
F32tZ1
[17]

Хат (єгипет. ẖt англ. khat) — тлінна оболонка людини, вмістилище Ка й Ах[18].

Практика муміфікації свідчить про важливість в розумінні стародавніх єгиптян тривалого збереження тіла і його зовнішнього, прижиттєвого вигляду, щоб встиг з'явитися Сах. Фізичне наповнення Хат називали aufu[19]. Врятувати від різного роду пошкоджень мумії мусили б залишені з нею амулети, з якими проводяться магічні обряди з молитвами й заклинаннями[20]. Замість (якщо орган був відсутній) або на додаток до серця (яке зазвичай залишали в тілі під час муміфікації) до мумії клали амулет скарабея. Виявлено безліч мумій з подібними амулетами[21].

Іб (Аб)[ред. | ред. код]

Докладніше: Аб
Іб
ієрогліфами
F34

Іб (jb, ab) — серце[22], яке на суді Осіріса помішалося на ваги Маат (істини), щоб дізнатися про те, наскільки благочестиво жила людина. Фізичне серце в тілі називалося hati і його залишали при муміфікації. Серце вважалося вмістилищем розуму, долі й чуттєвості. З мумією залишали також скарабея, який повинен був допомогти на суді Осіріса[9]. У Книзі мертвих виділені кілька глав з молитвами, щоб не допустити смерті серця в потойбічному світі та крадіжки[23]. У XXVI главі покійний говорить:

Нехай моє серце буде в будинку сердець. Нехай моє хаті буде в будинку-хаті.

Сехем[ред. | ред. код]

Сехем
ієрогліфами
S42

Сехем (sḫm — «заволодіти чимось»/«сила», «образ»)[20] — життєва сила людської сутності у світі одвічності, але відмінна від Ба і Ка. Цим же словом у формі прикметника позначали силу або магічні здібності богів[9].

Сах[ред. | ред. код]

Докладніше: Сах

Сах/Саху (saḥ) — духовне тіло[24], «священні останки» після муміфікації[25]. Тіло людини після муміфікації також розглядалося як втілення душі, яка вивільнялася з тіла під час похоронних ритуальних процесів. Сах завдяки молитвам досягав духовного блаженства[9]. У Книзі мертвих Сах образно показаний лотосом, що виростає з Хат[19].

Шуїт[ред. | ред. код]

Шуит (šwt) — тінь[26]. Схожа за значенням з умброю і σκιά[ru] древніх греків і римлян. Вважалося, тінь може відокремитися від людини та існувати сама по собі. Поряд з Ка і Ба Шуїт покладалися похоронні підношення в гробниці, куди Шуїт могла приходити. У пізніші часи Шуїт пов'язувалася безпосередньо з душею, за якою слідувала[14].

Рен[ред. | ред. код]

Рен
ієрогліфами
r
n

Рен (rn) — ім'я[6]. Стародавні єгиптяни надавали велике значення імені людини, тому його знищення прирівнювалося до прокляття. Безіменний не може постати перед богами, оскільки як не існує предмета без назви, так не може існувати людина без імені. Позбавлена імені людина вразлива перед божественними силами. Увічненням пам'яті батьків займалися сини, чиїм обов'язком було здійснювати підношення і ремонтувати гробниці предків. З іншого боку, якщо покійний знав імена божественних покровителів друзів чи ворогів, він міг вимовляти їх і отримати над ними владу для виконання своєї волі[20].

Важливість імені пояснюється способом комунікації, впливу на людину, коли вимовляється його ім'я. Також ім'я людини використовувалося в магічній практиці з добрими або злим намірами. Ритуальне знищення імені мало на увазі знищення його власника (навіть бога). Навпаки, незнання імені позбавляло чаклуна можливості здійснити магічний ритуал. За серйозні злочини засудженого[ru] могли позбавити свого імені та наректи «поганим ім'ям». Відомий випадок «змови в гаремі» з Туринського судового папірусу[ru], коли обвинувачених в замаху на Рамсеса III в ході судового розгляду називали Пабеккамон («Сліпий слуга»), Меседсура («Ра його ненавидить»)[27][28], «Пентаур[ru], якого називали цим іншим ім'ям»[29][30], Бонемвез («Гидота в Фівах»)[31].

При народженні дитину нарікають зазвичай матір'ю (звідки вираз rn.fn mwt.f «його ім'я від його матері»)[32] одним або двома іменами, які несли певне значення. Деякі імена були першими словами матері після пологів: Їх (єгипет. Jḫ «Хто це?»), Нефернен (єгипет. Nfr-nn «Який гарний»), Уарсу (єгипет. Wr-sw «Великий»); інші — побажанням здоров'я: Сенебсумаї (єгипет. Snb-sw-m-'-j «Він здоровий в моїй руці»), Джед-?-іуф-анх (єгипет. Ḏd-X-jw.f-'nḫ «бог сказав, він буде жити»), Хедеб-?-ірет-бенеджет (єгипет. Hdb-X-jrt-bnjt «бог відганяє пристріт»). Зустрічалися імена, пов'язані з днем народження або якимось божеством: Сакахерка (єгипет. S3-k3-ḥr-k3 «Дитина місяця хояк»), Сепенабед (єгипет. Sp-n-3bd «Подарунок шостого місяця»), Хоремхеб (єгипет. Ḥr-m-ḥ3b «Гор у святі»), Амонхерхенут («Амон перевозиться в барці»). Молячи про потомство, батьки новонародженого нерідко в його імені висловлювали подяку богам: Дебехенітхаенмут (єгипет. Dbḥ.n.j-ṯ3-n-Mwt «Випрошений у Мут »), Сатамон (єгипет. S3.t Jmn «Дочка Амона»), Саптах (єгипет. S3. Ptḥ «Син Птаха»). Нерідко ставало наречення немовляти згідно зі старшинством серед інших дітей в сім'ї: сенен (єгипет. Sn-nw «Другий»), Хеметну (єгипет. ḫmt-nw «Третій»), або на честь когось із родичів: Сенетітес (єгипет. snt-jt.s «сестра його батька»), Ітсені (єгипет. Jt-sn(.j) «батько мого чоловіка»). За своїми статурою, характером, соціальним станом чи походженням людина могла пізніше отримати повсякденне ім'я: Ід (єгипет. Jd «глухий»), Табінет (єгипет. T3-bjnt «поганий»), Пен-Меннефер (єгипет. Pn-Mn-nfr «Хто з Мемфіса»), Ям (єгипет. '3m «азієць»), Пакер (єгипет. P3-qr «безхатько»), Пахеріпеджет (єгипет. P3 ḥrj pḏt «головний лучник»), Сешет (єгипет. Sšt «лотос»), Міу (єгипет. Mjw «кіт»).[33]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б E. A. Wallis Budge. The Egyptian Book of the Dead: The Papyrus of Ani in the British Museum; the Egyptian Text with Interlinear Transliteration and Translation, a Running Translation, Introduction, Etc. — Cosimo, Inc., 2010. — С. lxii-lxx. — 538 с. — ISBN 9781616405113.
  2. ↑ Швец Н.Н. Словарь египетской мифологии / ред. Янцева Л. И.. — Центрполиграф, 2008. — 377 с. — (Загадки древнего Египта). — ISBN 978-5-9524-3466-0.
  3. ↑ а б Alfred Wiedemann. The Ancient Egyptian Doctrine of the Immortality of the Soul. — Books on Demand, 2018. — С. 16—17, 43. — 54 с. — ISBN 9783732656936.
  4. ↑ Margaret Bunson. Encyclopedia of Ancient Egypt. — Infobase Publishing, 2014. — С. 1—2, 62, 163, 189, 350, 359. — 481 с. — ISBN 9781438109978.
  5. ↑ а б Пьер Монте. Эпоха Рамсесов. Быт, религия, культура / Переводчик: Д. Шамшин. — М. : Центрполиграф, 2004. — 366 с. — ISBN 5-9524-0921-0.
  6. ↑ а б в Alfred Wiedemann. The Ancient Egyptian Doctrine of the Immortality of the Soul. — Books on Demand, 2018. — С. 16—17, 43. — ISBN 9783732656936.
  7. ↑ а б в Джон Уайт. Боги и люди Древнего Египта / Переводчик: Калашникова Л. А. — М. : Центрполиграф, 2007. — 189 с. — (Древние цивилизации) — ISBN 978-5-9524-3252-9.
  8. ↑ а б Ка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  9. ↑ а б в г д е ж Margaret Bunson. Encyclopedia of Ancient Egypt. — Infobase Publishing, 2014. — С. 1—2, 62, 163, 189, 350, 359. — ISBN 9781438109978.
  10. ↑ Emily Teeter. Religion and Ritual in Ancient Egypt. — Cambridge University Press, 2011. — С. 19—37. — ISBN 9780521848558.
  11. ↑ а б Žabkar L. V. [1] — University of Chicago Press, 1968. — С. 162—162. Архівовано з джерела 12 травня 2013
  12. ↑ Erik Hornung. Der Eine und die Vielen - altägyptische Götterwelt. — 6. — Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2005. — С. 39, 51. — ISBN 3-534-14984-X.
  13. ↑ Donald B. Redford. The Oxford Essential Guide to Egyptian Mythology. — Berkley Publishing Group, 2003. — С. 106. — ISBN 9780425190968.
  14. ↑ а б E. A. Wallis Budge. [2] — Cosimo, Inc, 2010. — С. lxii-lxx. — ISBN 9781616405113. Архівовано з джерела 28 березня 2019
  15. ↑ Christian Leitz. [3] — Peeters Publishers, 2002. — 840 с. — ISBN 9789042911482. Архівовано з джерела 1 квітня 2019
  16. ↑ Simpson, William Kelly. he Literature of Ancient Egypt: An Anthology of Stories, Instructions, and Poetry / translations by R.O. Faulkner, Edward F. Wente, Jr., and William Kelly Simpson. — New Haven and London : Yale University Press, 1972. — С. 137–141. — ISBN 0-300-01711-1.
  17. ↑ E. A. Wallis Budge. Hieroglyphic Vocabulary to the Book of the Dead. — Courier Corporation, 2012. — С. 293. — 546 с. — ISBN 9780486144924.
  18. ↑ Sir William Matthew Flinders Petrie. The Religion of Ancient Egypt. — Library of Alexandria, 1912. — 59 с. — ISBN 9781613106167.
  19. ↑ а б Earle de Motte. Egyptian Religion and Mysteries. — Xlibris Corporation, 2013. — С. 78—84. — ISBN 9781479761852.
  20. ↑ а б в E. A. Wallis Budge. [4] — Courier Corporation, 2013. — 151 с. — ISBN 9780486158679. Архівовано з джерела 27 січня 2021
  21. ↑ Smith. Egyptian Mummies Hb. — Routledge, 2013. — С. 149. — ISBN 9781136188787.
  22. ↑ Виталий Акимов. 6 // Библейская Книга Екклезиаста и литературные памятники Древнего Египта / РПЦ. — М., 2017. — С. 179, 383. — ISBN 9785041189976.
  23. ↑ Уоллис Бадж. Боги египтян. Царство света, или Тайны загробного мира. — М. : Центрполиграф, 2014. — С. 59. — ISBN 9785457827882.
  24. ↑ E. A. Wallis Budge. An Egyptian Hieroglyphic Dictionary: With an Index of English Words, King List and Geographical List with Indexes, List of Hieroglyphic Characters, Coptic and Semitic Alphabets. — Cosimo, Inc, 2013. — С. 646. — ISBN 9781616404598.
  25. ↑ Швец Н.Н. Словарь египетской мифологии / ред. Янцева Л. И. — Центрполиграф, 2008. — 377 с. — (Загадки древнего Египта) — ISBN 978-5-9524-3466-0.
  26. ↑ Мифы и сказки Древнего Египта. — ПКФ "ОЮ-92", 1993. — С. 186.
  27. ↑ Пьер Монтэ. X. Гаремные интриги. — Египет Рамсесов: повседневная жизнь египтян во времена великих фараонов. — М. : Наука, 1989.
  28. ↑ Брэстед Д. Г. История Египта с древнейших времён до персидского завоевания / пер. с англ.: В.Викентьева. — М. : Книгоиздательство М. и С. Сабашниковых, 1915. — Т. 2. — 366 с.
  29. ↑ James Henry Breasted. Records of the Harem Conspiracy // Ancient Records of Egypt. — Chicago, IL : The University of Chicago Press, 1906. — Т. IV. The Twentieth Dynasty. — P. 208—209.
  30. ↑ Лурье И. М. Очерки древнеегипетского права XVI — X вв. до н.э. — Л. : Издательство Государственного Эрмитажа, 1960. — 354 с.
  31. ↑ Pascal Vernus. [5] — Cornell University Press, 2003. — 244 с. — ISBN 9780801440786. Архівовано з джерела 28 березня 2019
  32. ↑ Erika Feucht. Das Kind im Alten Ägypten: Die Stellung des Kindes in Familie und Gesellschaft nach altägyptischen Texten und Darstellungen. — Campus Verlag, 1995. — С. 108. — ISBN 9783593352770.
  33. ↑ Wolfgang Helck, Eberhard Otto, Wolfhart Westendorf. Name, Namengebung, Namensbildung. — Lexikon der Ägyptologie. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz Verlag, 1975. — Т. IV. — С. 320—337. — ISBN 9783447022620.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ба

Міфологія
Божества
Письмо
Вірування
Релігійні діячі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Концепція_душі_(Стародавній_Єгипет)&oldid=41442539#Рен