Реп'ях Станіслав Панасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реп'ях Станіслав Панасович
Народження 14 травня 1938(1938-05-14)
  Глухів, Сумської області
Смерть 29 червня 2012(2012-06-29) (74 роки)
Рід діяльності поет, журналіст

Станісла́в Пана́сович Реп'я́х (нар. 14 травня 1938, Глухів — пом. 29 червня 2012, Чернігів) — український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч, літературний критик, перекладач, журналіст. Заслужений працівник культури України та Чуваської АРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Реп'ях Станіслав Панасович народився 14 травня 1938 року в Глухові Сумської області, а дитинство провів у с. Макіївка Носівського району Чернігівської області, яке було рідним селом його батьків[1]. Станіслав був обдарованою дитиною. Г. Арсенич-Баран писала, що він «грав на баяні[а], чудово співав, пробував віршувати»[2]. Хлопець мріяв про військову службу, захоплювався футболом, багато читав, цікавився німецькою мовою, історією[1]. З 1956 року Станіслав почав дописувати в Лосинівську районну газету «Ударний труд». Одне з його оповідань перемогло в конкурсі для письменників-початківців, який організувала газета[2].

1957 року газета «Деснянська правда» опублікувала перші вірші С. Реп'яха. Того ж року він став студентом філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Островського. Після третього курсу перевівся на заочне відділення. Він працював коректором обласної молодіжної газети, а також на посаді методиста з клубної роботи у Вінницькому Будинку народної творчості. Тут же познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тамарою Майданюк.

У 1960 році у журналі «Жовтень» було опубліковано вірш Реп'яха «Картина», а трохи згодом з'явилася перша добірка поезій хлопця у газеті «Ленінське плем'я». Переднє слово до неї написав Євген Гуцало.

Улітку 1961 року Станіслав переїхав до Чернігова і почав працювати у редакції обласної молодіжної газети «Комсомолець Чернігівщини». Там він писав статті, нариси, а також вивчав життя Чернігівської області і займався власною художньою творчістю. Серед чернігівських письменників товаришував із такими як Кузьма Журба, Дмитро Куровський, Вілій Москалець, Павло Сердюк, Микола Турківський, Микола Слав'ятинський. 1962 року закінчив навчання, а вже 1963 року став літературним працівником редакції газети «Деснянська правда», де пропрацював понад 7 років. Того ж року був у Києві, зустрічався із Олесем Гончарем, Платоном Вороньком, а згодом із Павлом Тичиною.

1964 року вийшла книга нарисів «Незвичайне відрядження», написана спільно з В. Савченком[3]. 1965 року вийшла перша збірка його віршів «Твоїм іменем», а потім — ще кілька збірок його творів. Микола Руденко написав, що Станіслав Реп'ях — «справжній поет». В. Ярець писав про С. Реп'яха:

«Закоханий у придеснянський край, у чернігівське Полісся, поет прагне невимушено, без надмірної риторики й мудрування спаяти відчуття й розуміння сьогоднішнього дня з досвідом попередників, сполучаючи малюнки сучасності з глибокими шарами національної культури, з особливостями традицій предків, з їх вірою в невмирущість самого життя»[4]

Станіслав Реп'ях став членом Спілки письменників у березні 1970 року. До Спілки письменників його рекомендували Євген Гуцало, Володимир П'янов та Олександр Підсуха.

У грудні 1976 року С. Реп'ях очолив Чернігівську обласну організацію Національної спілки письменників України. З 1999 по 2000 рр. працював у газеті «Чернігівський вісник» і на обласному радіо. Також він був членом правління Літфонду СРСР, згодом — членом Ради Національної спілки письменників України.

Станіслав Реп'ях помер у Чернігові 29 червня 2012 року, після тяжкої хвороби[5].

Творчість[ред.ред. код]

Станіслав Реп'ях є автором збірок поетичних творів: «Твоїм іменем» (1965)[6], «Барви» (1967)[7], «Листя» (1969)[8], «Многокутник» (1972)[9], «Творці добра» (1977)[10], «Синівське» (1985)[11], «Вербна дорога» (1990)[12], «Добриня» (1990)[13], «Чиїсь голоси у мені» (1991)[14]; документальних повістей «Глибока борозна» (1980)[15], «Провісник сонця» (1990)[16], «Тарасові сліди. Марево» (1992)[17] та інші.

1996 року було видано двотомник творів письменника, до якого ввійшли художні твори[18] й переклади[19].

Вітер збиткує,
вітер сьогодні в ударі —
бенкетує, розгулює,
втративши совість.
Та якби не гнулись дерева,
якби не тікали хмари —
вітру не видно було б зовсім.

— Станіслав Реп'ях[б]

1966 року у США було видано двотомник поезії «шістдесятників» — «Шістдесят поетів шістдесятих років»[20]. Упорядник, Богдан Кравців, у передмові до першого тому писав про перспективність та гостроту творів Станіслава Реп'яха, а до другого тому включив його вірші.

Понад 100 пісень написано на вірші С. Реп'яха[21]. Серед композиторів були Б. Буєвський, О. Білаш, О. Яковчук, М. Осадчий, О. Красотов, М. Збарацький, П. Зуб, С. Зажитько, С. Терлецький та багато інших. Пісні виконувалися такими співаками як: М. Кондратюк, Р. Кириченко[в], А. Кудлай, В. Бокач, Т. Олійник та багато інших.

«Укртелефільм» зняв документальну кінострічку «Люди і долі» за його сценарієм у співавторстві з В. Фоменком.

Також він писав статті й нариси про А. Олійника[22], К. Журбу[23], Л. Тереховича та інших.

Твори Станіслава Реп'яха перекладені на дванадцять мов[2]. Його творчість перекладали: Н. Гілевич, О. Писін, Т. Мельченко, В. Ярець (білоруською мовою); Л. Васильєва, Ю. Поройков, В. Паригін, М. Іванін, С. Кузькін (російською); З. Іванов (болгарською); Ю. Семендер, П. Афанасьєв, О. Галкін, Г. Орлов (чуваською)[24]; Л. Міріджанян (вірменською) та багато інших. Сам Станіслав Панасович перекладав твори з російської, білоруської, болгарської, чуваської, грузинської, німецької та інших літератур[2].

Відзнаки[ред.ред. код]

Письменницька та журналістська діяльність Станіслава Реп'яха була відзначена:

Станіслав Реп'ях був нагороджений грамотою Верховної Ради УРСР, орденом «Знак пошани», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Чуваської АРСР.

Примітки[ред.ред. код]

а. ^ Згодом він працював на громадських засадах баяністом Макіївського сільського клубу
б. ^ Вірш був надрукований у часописі «Вітчизна» і цей вірш назвали «абракадаброю»[28].
в. ^ Пісня «Чураївна» на музику чернігівського композитора, заслуженого артиста України Миколи Збарацького, увійшла до репертуару народної артистки України Раїси Кириченко

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б Станіслав Панасович Реп'ях: Біобібліогр. покажч. / Скл. І. Каганова, Л. Студьонова; Відп. за вип. П. Грищенко. — Чернігів, 2008. — 25 с.
  2. а б в г Арсенич-Баран Г. Добре поліття Станіслава Реп'яха [Текст] // Сіверянський літопис : Всеукраїнський науковий журнал. — 2008. — Вип. 3. — С. 205 —207.
  3. НЕЗВИЧАЙНЕ відрядження: [Докум. нарис про мол. будівельників Чернігів. об'єднання «Хімволокно»]. — К.: Молодь, 1964. — 85 с.: іл. Співавт.: В. Савченко.
  4. ЯРЕЦЬ В. Від землі і людей : (До 50-річчя з дня народження Станіслава Реп'яха) //Укр. мова і літ. в шк. — 1988. — №5. — С.64 —66.
  5. Поет Станіслав Панасович Реп'ях відійшов у вічність. www.newvv.net. 2012-06-29. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2013-01-02. 
  6. Твоїм іменем : Поезії. — К.: Молодь, 1965. — 75с
  7. Барви: Поезії. — К.: Рад. письменник, 1967. — 85с.
  8. Листя: Вірші. — К.: Рад. письменник, 1969. — 79с.
  9. Многокутник: Поезії. — К.: Молодь, 1972. — 56с.
  10. Творці добра : Поезії.- К.: Рад. письменник, 1977.- 95с.
  11. Синівське: Поезії.- К.: Рад. письменник,1985.- 118с.
  12. Вербная дорога: Стихи / Пер. с укр. Ю. Поройкова — М.: Сов. писатель, 1989. — 128 с.: 1 л. портр.
  13. Добриня: Поезії. — К.: Рад. письменник, 1990. — 111с.
  14. Чиїсь голоси у мені: Поезії. — Чернігів, 1991. — 93с.
  15. Глибока борозна: Докум. повість. — К.: Політвидав України, 1980. — 112с.
  16. Провісник сонця : Докум. повість. — К.: Веселка, 1990. — 60с.
  17. Тарасові сліди. Марево : Докум. повісті-есеї. — Чернігів, 1992. — 135с.
  18. Твори: Т.1. Поезії. — К.: Логос, 1996. — 435с.
  19. Твори: Т.2. Вибрані переклади. — К.: Логос, 1997. — 420с.
  20. Шістдесят поетів шістдесятих років [Текст]. — Нью-Йорк: Пролог, 1967. — 299 с.
  21. Голуба колиска : Пісні. — К.: Муз. Україна, 1989. — 64с.
  22. А завтра ліс — і день…: (Анатоль Олійник [1902-1936]) [призабутий укр. поет, уродженець Борзни]. — Чернігів, 2002. — 32 с.: іл., ноти. — (Сер. «Портр. земляків»)
  23. Був щасливою людиною: (Кузьма Журба [1922-1982]) [відомий укр. поет, уродженець Хрещатого Козелец. р-ну]. — Чернігів, 2002. — 32 с. — (Сер. «Портр. земляків»)
  24. Станіслав Реп'ях. Бережімо друзів // Всесвіт. — 2008. — #5-6 // переклади віршів чуваських класиків та провідних чуваських поетів
  25. Лауреати Міжнародної української премії ім. Г. С. Сковороди [за 1995 рік] //Літ. Україна. — 1996. — 18січ. — С.2. Серед ін. — С. Реп'ях.
  26. Лауреат премії імені Володимира Сосюри [С. П. Реп'ях] //Літ. Україна. — 1989. — 5січ. — С.2.
  27. Дзюба С. Визначено лауреатів міжнародної літературної премії «Триумф» за 2001 р. //Літ. Україна. — 2001. — 5квіт. — С.2. Серед інших — С. Реп'ях.
  28. Тетяна Матюшкіна (2008-05-12). Шістдесятник? Так! (До 70-річчя Станіслава Реп'яха). http://siver.com.ua. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2013-01-02. 

Посилання[ред.ред. код]