Репинне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Репинне
Репинне, Церква Св. Великомученика Дмитра 2010 (5974).jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Міжгірський район
Рада/громада Репинська сільська рада
Код КОАТУУ 2122486001
Основні дані
Засноване 1457
Населення 1144
Площа 24.12 км²
Густота населення 5.550 осіб/км²
Поштовий індекс 90032
Телефонний код +380 3146
Географічні дані
Географічні координати 48°35′00″ пн. ш. 23°26′50″ сх. д. / 48.58333° пн. ш. 23.44722° сх. д. / 48.58333; 23.44722Координати: 48°35′00″ пн. ш. 23°26′50″ сх. д. / 48.58333° пн. ш. 23.44722° сх. д. / 48.58333; 23.44722
Середня висота
над рівнем моря
470 м
Водойми р.Репинка
Відстань до
обласного центру
144 км
Відстань до
районного центру
10 км
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради 90032, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Репинне,139
Карта
Репинне. Карта розташування: Україна
Репинне
Репинне
Репинне. Карта розташування: Закарпатська область
Репинне
Репинне
Мапа

Репинне у Вікісховищі?

Репи́нне (рос. Репинное, словац. Repiňe, угор. Repenye) — село в Україні, в Закарпатській області, Міжгірському районі. Розташоване в долині річки Репинка між селами Келечин і Сойми за 10 км від районного центру (Міжгір'я) і за 144 км від обласного центру (Ужгород). Найближча залізнична станція — Воловець, розташована за 30 км від села.

Історія[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква Св. Великомученика Дмитра (1780 р.)

Перша писемна згадка про село датується 24 лютого 1457 р. Ця дата вважається днем заснування села.

В 1918 році село входить до складу Західноукраїнської Народної Республіки, після Акту Злуки — до Західної Області УНР.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село як частина Підкарпатської Русі входить до складу Чехословаччини.

В березні 1939 село стає частиною щойно проголошеної незалежної Карпатської України. Втім, незабаром село захоплюють угорські війська.

15 жовтня 1944 року село було зайняте Червоною Армією. Цей день досі [коли?] офіційно вважається Днем села. З цього часу село ввійшло до складу України.

Культура[ред. | ред. код]

  • В Репинному є загальноосвітня школа I–III ст., дитячий садок, центр дозвілля (клуб), сільська бібліотека.

Транспорт[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народилися:

  • Володимир Фединишинець — український поет, письменник, публіцист, член Національної спілки письменників України, один із активістів русинського руху на Закарпатті
  • Юрій Федорович Бряник — поет, письменник, публіцист.

Легенди про Репинне[ред. | ред. код]

  • «Одного разу йшов чоловік пішки із Соймів до Пилипця. За плечима він ніс важку торбу. Через свою ношу він був змушений часто перепочивати. Але вже темніло і він зрозумів, що додому не дойде, а прийдеться йому заночувати десь недалеко від дороги. Скинув він торбу, пішов оглянув місцину і знайшов собі підхоже місце під вербою. Він розпалив вогнище, закурив піпу і почав лаштуватися на нічліг, поклавши торбу під голову. Проте заснути не міг, бо чи то муляла торба, чи рипіла стара верба — він і сам не розумів. Кожен раз, як проходив він це місце, то згадував про вербу, як вона рипіла. А згодом тут і поселився. Від того й пішла назва села, яке зараз називається Репинне».
  • «Було то років триста тому. Втік від пана десь від Хуста один бідняк, голий, босий. Хотів утекти так далеко, аби його панські слуги не знайшли. Дороги сюди ще не було, і йшов він берегом ріки. Ніч його застала на одному лужку, коли вже порядно відмахав від села Соймів. Ліг спати на тім лузі під вербою. Подув уночі вітер — і зарипіла верба. Рип та рип. Усю ніч рипіла. Не було бідному спання. Рано встав, обдивився — полюбилося місце. Подумав собі: можна й колибу ставити. Одна біда, що верба рипить. Та цьому можна зарадити. Взяв чоловік сокиру — зрубав вербу.— Ну, тепер порипи мені,— каже. Зробив колибу, почав господарство заводити. Та першу ніч і рипіння верби не забув. Тому те місце прозвав Репинним. Так потім і село стало називатися».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Існує цікавий факт щодо назви села. У радянський час (70-ті рр. ХХ ст.) виникла ідея перейменувати населений пункт на Квіткове через багатство квітів у садибах, чим славився населений пункт. Але громада відстояла назву Репинне, адже вона мала історичне підґрунтя.

Література[ред. | ред. код]

  • Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М. : Искусство, 1971 г., с. 126
  • Памятники градостроительства и архитектуры УССР, т.2, с.190-191

Посилання[ред. | ред. код]