Репужинці (Чернівецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Репужинці
Покровська церква
Покровська церква
Покровська церква
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Громада Кадубовецька сільська громада
Основні дані
Населення 1936
Поштовий індекс 59414
Телефонний код +380 3737
Географічні дані
Географічні координати 48°39′11″ пн. ш. 25°47′35″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 25.79306° сх. д. / 48.65306; 25.79306Координати: 48°39′11″ пн. ш. 25°47′35″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 25.79306° сх. д. / 48.65306; 25.79306
Середня висота
над рівнем моря
247 м
Місцева влада
Адреса ради 59414 Чернівецька обл., Заставнівський р-н, с. Репужинці вул. Центральна, 9
Карта
Репужинці. Карта розташування: Україна
Репужинці
Репужинці
Репужинці. Карта розташування: Чернівецька область
Репужинці
Репужинці
Мапа
Мапа

CMNS: Репужинці у Вікісховищі

Репужи́нці — село в Україні, у Кадубовецькій сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

Географія[ред. | ред. код]

Репужинці розташовані на правому березі Дністра. На північ від села знаходиться найпівнічніша точка Чернівецької області. Саме село не можна вважати найпівнічнішим населеним пунктом області, оскільки крайні житлові будівлі селища Кострижівка знаходяться трішечки північніше, ніж крайні хати села Репужинці. На околиці села проходить автомобільний шлях територіального значення Т 2616.

Клімат[ред. | ред. код]

Репужинці знаходяться в зоні вологого континентального клімату з теплим літом.

Історія[ред. | ред. код]

Жіноча сорочка початок ХХ століття село Репужинці

Село засноване у 1353 році паном Аскольдом Репужинецьким.[1]

Пізніше, за татарських нападів село занепало і знову відродилося у 1772 році.

Перша церква (Покровська) у селі була збудована тоді, як у ньому налічувалося 25 дворів і освячена 1791 року. Легенда розповідає, що на Великдень під час освячення кошиків і відправи служби божої на село налетіли турки і прямо біля святині здійснили криваву розправу з жителями села. На території церкви є десяток хрестів які вказують на місце поховання священиків, а також є склеп пам'ятка готичного стилю. Покровська церква є унікальною пам'яткою архітектури яка має глибокі першовитоки, які підкреслюють дуже раннє проникнення православ'я на терені Буковини. Протягом всього існування церква не зазнавала особливих змін. Перероблявся лише інтер'єр. Так після Першої світової війни образи у підрамниках, яким було 50—70 років замінили більш «православнішими». Серед цінних експонатів, які знаходяться в церкві можна побачити унікальні предмети та книги. Євангеліє, видане 1546 року латинською мовою, зберігається у вівтарі церкви.

З 1991 року в складі незалежної України.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1774 особи, з яких 814 чоловіків та 960 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1932 особи[3].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 99,48 %
російська 0,41 %
молдовська 0,10 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

Природоохоронні об'єкти[ред. | ред. код]

Поблизу села розташовані:

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. можна припустити про його існування, бо прізвище брали від назви населеного пункту
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Чернівецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Указ президента України № 849/2019

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]