Республіка Китай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Китай
中華民國

Прапор Державна емблема
Девіз: Три народні принципи
(三民主義 Сань мінь чжу-ї)
Гімн: Державний гімн Республіки Китай
Розташування Республіки Китай
Столиця Тайбей (де-факто
Нанкін (де-юре)[1]
25°02′ пн. ш. 121°38′ сх. д. / 25.033° пн. ш. 121.633° сх. д. / 25.033; 121.633
Найбільше місто Тайбей
Офіційні мови Китайська (Го-ю 國語)
Державний устрій Президентсько-парламентська республіка
 - Президент Цай Інвень (Демократична прогресивна партія)
 - Віце-президент Аннет Люй (Люй Сюлянь) (呂秀蓮) (ДПП)
 - Прем'єр-міністр Чжан Чжуньсюн(張俊雄) (ДПП)
Становлення Сіньхайська революція 
 - Проголошення незалежності 10 жовтня 1911 
 - Встановлення республіка 1 січня 1912 
 - Перенесення до Тайваню 7 грудня 1949 
Площа
 - Загалом 35,980 км² (139-а)
 - Води (%) 10,34
Населення
 - оцінка 2015 р. 22.858.872[2] (54-а1)
 - Густота 635 32/км² (14-а)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $668,3 мільярдів (16-а)
 - На душу населення $36.457 (24-а)
ІРЛП  (2004) 0,925[3] (високий) (24-а якщо оцінена )
Валюта Новий тайванський долар (NT$) (TWD)
Часовий пояс CST (UTC+8)
Коди ISO 3166 TPE
Домен інтернету .tw
Телефонний код +886
1 За даними 2006 року.

Не плутати з Китайською Народною Республікою (КНР), засн. 1949 року.

Респу́бліка Кита́й (кит. 中華民國, Zhonghua Minguo, Чжунхуа Міньґо; Кита́йська Респу́бліка, РК) — держава в Східній Азії. У першій половині 20 століття була однопартійною країною, визнаною міжнародною спільнотою, що мала юрисдикцію над материковим Китаєм. З другої половині 20 століття по сьогодні є демократичною державою з обмеженим міжнародним визнанням, що контролює лише Тайвань і ряд інших дрібних островів, хоча де-факто підтримує відносини з багатьма іноземними державами. До 1949 року була єдиним міжнародно визнаним представником Китаю, і як така була членом-засновником Організації Об'єднаних Націй і одним з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН. 1971 року Республіка Китай поступилася місцем в ООН Китайській Народній Республіці — з того часу ООН і велика частина світової спільноти офіційно визнають юрисдикцію КНР як над материковим Китаєм, так і над Тайванем і Пенху.

Назва[ред.ред. код]

Окрім офіційної назви держави у засобах масової інформації широко використовуються метонімічні назви: Тайва́нь (кит. 臺灣) — від однойменної назви острова, що на даний час контролюється урядом Китайської Республіки; Китайський Тайбей (кит. 中華台北) — від назви міста в якому розміщується уряд республіки.

Іcторія[ред.ред. код]

Республіка Китай станом на 1937 рік (темнозеленим виділено Тайвань, світлозеленим — втрачені після Другої світової війни землі).

Республіка Китай заснована 1912 року. Вона займала більшу частину материкового Китаю та Монголії. Наприкінці Другої світової війни, в рамках капітуляції Японії, Республіка Китай збільшила свою територію за рахунок групи островів Тайвань і Пенху. Коли 1949 року Китайська Національна Народна партія (Ґоміньдан 國民黨) програла громадянську війну Комуністичній партії Китаю, уряд Республіки Китай переїхав на Тайвань до тимчасової столиці Тайбей, в той час як комуністи створили Китайську Народну Республіку (КНР) у материковому Китаї з центром у Пекіні. Відтоді Республіка Китай контролює Тайвань, Пенху, Цзіньминь, Мацзу та інші дрібніші острови. На початку холодної війни вона була визнана багатьма західними країнами та Організацією Об'єднаних Націй в якості єдиного законного уряду Китаю.

Відповідно до Конституції, Республіка Китай не відмовилася від своїх претензій на весь Китай, хоча активно не заявляє про них на міжнародній арені. Політичні сили Республіки займають різні позиції у питанні проголошення суверенітету Тайваню. Обидва колишніх президенти Республіки, Лі Ден Хуей і Чень Шуйбянь, дотримувалися думки, що РК є суверенною і незалежною державою, окремою від материкового Китаю, тому необхідності в офіційній декларації незалежності немає. З іншого боку, президент Ма Ін-цзю висловив думку, що РК є суверенною і незалежною країною, яка включає в себе як Тайвань, так і материковий Китай.

Храм Луншань (龍山寺), Тайбей
Високошвидкісні потяги в Тайвані
Нью-Тайбей

Географія[ред.ред. код]

Лежить на острові Тайвань між Південно-Китайським морем і Східно-Китайським морем. Рельєф гористий з долинами на заході.

Політика[ред.ред. код]

Республіка Китай є демократичною країною з президентсько-парламентською формою правління і загальним виборчим правом.

Очільник держави — президент Лі Ден Хуей (李登輝) з 1988 до 2000, Чень Шуйбянь (陳水扁) з 2000), очільник уряду — Чжан Чжуньсюн (張俊雄) з 2007; політична система — демократія, що розвивається;

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Тайваню
Тайбей 101 — символ успіхів Тайванської економіки

Будучи одним із чотирьох «азійських тигрів», вона є 26-ою за величиною економікою у світі. Новітні технології відіграють ключову роль у промисловості країни.

В Республіці Китай на високому рівні перебувають свобода слова, охорона здоров'я, народна освіта, економічні свободи тощо.

Експорт (вивіз): текстиль, сталь, пластмаси, електроніка, продукти харчування.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність і розміщення[ред.ред. код]

Населення Тайваню на 2011 оцінювалося в 23 415 126 осіб (оцінка)[4]. Так як площа Тайваню становить 35 980 км², то щільність населення дорівнює 644,5 осіб на км². Це 15-е місце в світі за щільністю населення, і друге в Азії (після Бангладеш), якщо не вважати держави з територією менше, ніж у Тайваню. Західне узбережжя острова заселено набагато щільніше, ніж східне. Приріст населення в 2006 році склав 0,61 %.

Велика частина населення Тайваню живе в міських агломераціях. Найбільші з них наступні: Новий Тайбей (6 607 115 чоловік), Гаосюн (2 752 008), Тайчжун — Чжанхуа (2 161 327), Таоюань (1 814 437), Тайнань (1 237 886), Синьчжу (671 464), Цзяї (373 417). Всі вони знаходяться на західному узбережжі острова Тайвань. Найбільші міста (станом на 2009 рік: Тайбей (2 620 273), Гаосюн (1 526 128), Тайчжун (1 067 366), Тайнань (768 891), Синьчжу (396 983), Цзілун (390 299), Цзяї (272 718).

Етнічний склад і мови[ред.ред. код]

98 % населення Тайваню — етнічні китайці (хань), 2 % — аборигени-«гаошань» (найдавніше населення острова Тайвань), що говорять тайванськими мовами австронезійської сім'ї. Офіційна мова — китайська (гоюй), але більшість населення говорить на інших діалектах китайської, тайванській і хакка. Мови аборигенів не мають офіційного статусу і поступово зникають. Тайвань використовує традиційні китайські ієрогліфи.

Релігія[ред.ред. код]

94 відсотки населення є послідовниками буддизму, даосизму і конфуціанства, менш 4,5 % — християнства або ісламу.

Історія[ред.ред. код]

У кінці XVI ст. на острів почалася іміграція китайців із прибережних провінцій Гуандун та Фуцзянь; 1624—1662 — у південній частині острова Тайвань існує колонія голандської Ост-Індської компанії, а в північній частині у 1626—1642 іспанська колонія; у 1662 прихильник династії Мін Чжен Ченгун виганяє голандців з острова й засновує власне незалежне володіння; 1683 — острова захопили війська династії Цин;

За Сімоносьокським договором острів було передано Японії 1895 р. в результаті японо-китайської війни 1894—1895, але повернувся до Китаю 1945. Націоналістичний уряд Китаю на чолі з Чан Кайші (蔣介石) втік на Тайвань після комуністичної революції в Китаї 1949 й домінував на острові, висловлюючи претензії на материкову частину до 1970-х, але його вже більше не визнавали США й західні держави як легітимний уряд Китаю після ухвали 1971 р. резолюції ООН про визнання права КНР на представницто в цій організації. У 1975 Чан Кайши вмер. Його син Цзян Цзін-го почав проводити політику поступової демократизації й «тайванізації». У 1989 партія Ґоміньдан перемогла на перших вільних виборах. Кінець стану громадянської війни з Китаєм оголосив президент Лі Ден Хуей 1991; до чинної конституції 1947 року було внесено суттєві зміни, почато кампанію за одержання незалежності.

  • 1945 Капітуляція Японії у Другій світові війні. Тайвань стає частиною Республіки Китай.
  • 1947 Повстання Тайванців проти Ґоміньдану. Запровадження воєнного стану.
  • 1949 Поразка Ґоміньдану у громадянській війні у Китаї. Масова втеча прихильників Чан Кайші на Тайвань.
  • 1971 Республіка Китай поступається місцем в ООН Китайський Народній Республіці.
  • 1987 Воєнний стан на Тайвані скасовано. Починається демократизація країни.
  • 2000 Президентом стає представник Демократичної партії Чен Шуйбян.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Республіка Китай визнана 23 державами з сумарним ВВП у 28 % від ВВП самої Китайської Республіки[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За адміністрації Ґоміньдану, Нанкін позначувався як «офіційна столиця» Республіки на мапах і публікаціях, спонсорованих урядом. Тайбей же носив назву «тимчасової столиці». За сучасної адміністрації ДПП такі приставки до цих міст були негласно зняті.
  2. https://www.cia.gov/cia/publications/factbook/geos/tw.html
  3. Через невизначений статус Республіки, ООН не вносить її до своїх статистичних даних. За підрахунками місцевої влади ІРЛП становить 0,925 у 2004 році, — http://www1.stat.gov.tw/public/Data/71161662571.pdf
  4. CIA The World Factbook, TAIWAN. 
  5. Міжнародний валютний фонд, [1]. Дані 2008 року.


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.