Північна Македонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Республіка Македонія)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Республіка Північна Македонія
мак. Република Северна Македонија
алб. Republika e Maqedonisë së Veriut

Прапор Герб
Гімн: Денес Над Македонија
Розташування Північної_Македонії
Столиця Coat of arms of Skopje.svg Скоп'є
42°00′ пн. ш. 21°26′ сх. д.country H G O
Найбільше місто Скоп'є
Офіційні мови македонська

албанська

Форма правління парламентська республіка
 - Президент Стево Пендаровський
 - Прем'єр-міністр Зоран Заєв
Незалежність від СФРЮ 
 - оголошена 8 вересня 1991 
 - визнана 17 вересня 1991 
Площа
 - Загалом 25 713 км² (145)
 - Внутр. води 1,9 %
Населення
 - оцінка 2017  2 103 721 осіб[1] ( —)
 - перепис 2002  2 022 547 осіб
 - Густота 80 осіб/км² (122)
ВВП (ПКС) 2018 р., оцінка
 - Повний $33 млрд.[2] ( —)
 - На душу населення $15 977[2] ( —)
ВВП (ном.) 2018 рік, оцінка
 - Повний $12 млрд.[2] ( —)
 - На душу населення $5 916[2] ( —)
Валюта македонський денар (MKD)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен .mk
Телефонний код +389
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Північна Македонія

Респу́бліка Півні́чна Македо́нія (мак. Република Северна Македонија, алб. Republika e Maqedonisë së Veriut) — держава у Південно-Східній Європі, на Балканському півострові.

Назва[ред. | ред. код]

Назва країни Македонія (мак. Македонија; грец. Μακεδονία) походить від назви античного царства (згодом область) Македонес (грец. Μακεδόνες). Давньогрецький прикметник μακεδνός (македнос) означає високий, який має той самий корінь, що й іменник μάκρος (довжина) у стародавній і новогрецькій мові. Імовірно назва означала або горяни, або високі люди.

За Гесіодом, назва Македонія походить від назви царя-засновника країни, сина Зевса і онука Девкаліона — Македона (грец. Μακεδών). Область сучасної Республіки Північна Македонія в давнину була частиною царства Паннонії, яку завоювали македонці, а потім римляни, ставши таким чином римською провінцією лат. Macedonia Salutaris, або лат. Macedonia Secunda.

Офіційна назва для держави, що використовувалася з 1993 року в ООН за наполяганням Греції, — Колишня Югославська Республіка Македонія[3][4] (англ. Former Yugoslav Republic of Macedonia, FYROM, мак. Поранешна Југословенска Република Македонија)[5][6][7][8].

1991 року при розпаді Югославії на окремі держави територія Македонії не зазнала змін. У той же час поява цієї окремої держави призвела до політичної суперечки з Грецією з приводу використання назв «Македонія» і «македонці». 4 листопада 2004 року адміністрація США офіційно визнала Республіку Македонія з цією її конституційною назвою. Тим часом Європейський Союз заявив, що буде користуватися колишньою назвою Македонії. Євросоюз також надав Греції гарантії, що Македонія зможе стати повноправним членом цієї організації тільки після узгодження назви.

У квітні 2011 року Македонія подала позов до Міжнародного суду в Гаазі. Македонія звинувачувала Грецію у створенні перешкод для вступу Македонії в ЄС і НАТО. 5 грудня 2011 року Міжнародний суд ООН ухвалив рішення, що Греція не має права блокувати членство Македонії в НАТО, ЄС та інших міжнародних організаціях[9].

12 червня 2018 року уряди Греції та Македонії після довгої суперечки прийшли до консенсусу щодо найменування країни, в результаті якого македонська сторона прийняла рішення почати процедуру зміни назви на Республіку Північна Македонія (мак. Република Северна Македонија). 17 червня міністри закордонних справ двох держав підписали угоду про відповідну зміну назви[10]. 11 січня 2019 року парламент Колишньої Югославської Республіки Македонії ухвалив зміни до конституції, згідно з якими вона міняє назву на Республіка Північна Македонія. За зміну проголосував 81 з 120 депутатів.

25 січня 2019 року парламент Греції ратифікував угоду про зміну назви Македонії на Республіку Північна Македонія.

Після ратифікації парламентом Греції Протоколу про вступ Північної Македонії в НАТО 8 лютого 2019 року, Республіка Македонія почала здійснення практичних заходів щодо зміни назви на Республіку Північна Македонія (зміна вивісок, документації та ін.).

12 лютого 2019 року Колишня Югославська Республіка Македонія офіційно змінила назву на Республіка Північна Македонія.[11]

Географія[ред. | ред. код]

Мапа Македонії

Країна розташована у центральній частині Балканського півострова. Межує на заході з Албанією (спільний кордон — 151 км), на сході з Болгарією (148 км), на півночі з Сербією (62 км) та визнаним більшістю світу незалежним колишнім сербським краєм Косово (159 км) і на півдні з Грецією (228 км).

Площа території — 25 713 км².

Столиця — Скоп'є (мак. Скопје) — 448,6 тис. жителів.

Великі міста: Бітола (83,6 тис. жителів), Куманово (78,3 тис.), Тетово (60,3 тис.).

Природа[ред. | ред. код]

Пейзаж гори Кораб

Більшу частину території Північної Македонії займають середньовисокі гори (висота до 2764 м у межах хребта Кораб на кордоні з Албанією) із плоскими вершинами й крутими глибоко розчленованими схилами. Складені кристалічними сланцями, доломітами, вапняками; місцями розвинений карст. Гори розділені тектонічними зниженнями, зайнятими озерами (Охридським, Преспа — найбільшими на Балканському півострові) або долинами річок (головним чином басейн річки Вардар). Часті землетруси (один з них в 1963 зруйнував місто Скоп'є). Є родовища магнетиту (біля Дамяна), залізної руди (поблизу Кичево), свинцево-цинкових руд (Кратово-Злетовська гірничорудна область).

Клімат середземноморський. Літо спекотне сухе, зима м'яка дощова. Долини оброблені, на схилах до висоти 2000 м — мішані ліси й чагарники, вище — гірські луги. Середня річна температура 11-12 °C, середня температура липня 21-24 °C, січня — бл. 0 °C. Середня річна кількість опадів 500—700 мм, причому на півдні їх випадає більше.

Історія[ред. | ред. код]

 Історія Північної Македонії
Герб Македонії
Доісторичні Балкани
Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прилепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Іллінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Болгарська Македонія
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Північна Македонія
Конфлікт 2001 року

Портал «Північна Македонія»

Антична Македонія[ред. | ред. код]

На території сучасної Північної Македонії ще в епоху створення «Іліади» (VIII ст. до н. е.) жили племена пеонійців. У IV столітті до н. е. на території Північної Греції утворилося давньомакедонське царство, яке підкорило Стародавню Грецію, а в період правління Александра Великого стало величезною імперією, яка охоплювала землі до Індії і Єгипту. Після смерті Олександра його держава розпалася, а у II столітті до н. е. в результаті Македонських воєн Македонія була завойована Римською республікою. Протягом наступних кількох століть країна залишалася римською провінцією і в такій якості в 395 році була включена до складу Східної Римської імперії (Візантії). Проте, потрібно зазначити, що стародавні македонці мають грецьке походження, тому не мають родинних або культурних зв'язків з сучасним македонським народом.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Новий етап в історії Македонії почався в VI столітті, коли на цих землях розселилися стародавні слов'яни. У 7—8 ст. на македонських землях існував слов'янський племінний союз під назвою Склавінія. У цей період відбулося навернення тамтешнього населення до християнства. У 9 ст. македонські землі увійшли до складу 1-го Болгарського царства (окрім регіону Фессалонік (нині м. Салоніки, Греція) та земель у пониззі річок Струма і Места). Занепад Болгарського царства призвів у 971 році до загарбання Візантією території, проте населення протягом 969—976 років чинило активний опір завойовникам. Перемога в боротьбі проти Візантії заклала підвалини незалежної держави, центр якої знаходився в македонському місті Прілеп. За часи правління царя Самуїла (997—1014) межі держави були розширені шляхом приєднання західноболгарських земель, Фессалії, Епіру та Боснії. У 1018 році царство було захоплене Візантією, яка здійснювала у македонських землях політику еллінізації слов'ян. Це спричинило повстання 1040 та 1072 років і сприяло поширенню серед населення земель богомильства та павлікіанства.

У 1230 році Македонія увійшла до складу 2-го Болгарського царства, а з середини 14 ст. — до Сербії. Після смерті в 1355 році «короля сербів і греків» Стефана Душана і розпаду Сербської держави центрально-західна частина Македонії опинилася під владою жупана міста Прилеп — Вукашина Мрнжачевича. У цей час південно-східні македонські землі контролювалися деспотом Йованом Углешем Мрнячивичем, а північно-західні — Куманова Дерном (Деяновичем). Поразка від османів у битві на р. Мариця (басейн Егейського моря; 1371) призвела до загарбання македонських земель, які з 1395 року опинилися під владою султанів Османської імперії.

В добу османської окупації Македонії частина християнського населення була знищена. Багато феодалів втекли на захід і північ, частина з них пішла на компроміс з османською владою, а деякі прийняли іслам. Етнодемографічний склад жителів македонських земель упродовж століть відзначався певною строкатістю, але слов'яни з періоду заселення цих територій завжди становили переважну частину тамтешнього населення. На початку 19 ст. з майже мільйона мешканців краю 725 тис. були православними християнами, левову частину яких складали слов'яни. Окрім мусульманського населення (арнаути, албанці, турки), у краї жили також вірмени, євреї, цигани тощо.

Македонський національний рух[ред. | ред. код]

Нікола Карев, президент КР

У національно-визвольному русі проти османів 1821—1829 років активну участь брали слов'яни. Одночасно були висунуті претензії греків на македонські землі, які у складі Османської імперії залишалися одними з найвідсталіших, проте розвитку їх господарства сприяла портова Солунь (нині м. Салоніки, Греція). Формування македонського національно-культурного руху (1-ша половина 19 ст.) відбувалося в руслі болгарського Відродження та відділення болгарської православної церкви від Константинопольського патріархату. Болгарські просвітники прагнули утвердження у свідомості слов'янського населення краю (яке вони називали «македонськими болгарами») відчуття їхньої причетності до «болгарських коренів». Певною мірою тезу підтримувала частина македонських інтелектуалів.

Розгортання в 2-й половині 19 ст. македонського національного руху сприяло пробудженню самосвідомості слов'ян краю. Ознакою цього стала дискусія стосовно необхідності утвердження македонської літературної мови. Якщо одна частина македонських просвітників погоджувалася на використання болгарської мови, то друга на чолі з Г. Пулевським вимагала визнання етнічної самобутності македонців та самостійності македонської мови. Наприкінці 1870-х років «македонське питання» ускладнювалося масовим переселенням на землі мусульманського населення з Болгарії, Сербії, Боснії та Герцеговини. Від 1880-х рр. македонські землі перетворилися на арену протиборства між Болгарією, Грецією та Сербією.

Першим державним утворенням на території сучасної республіки була недовговічна Крушевська республіка, яка виникла внаслідок Ілінденського повстання в Османській Імперії в 1903 році.

Давня історична область Македонія поділена між Сербією, Болгарією, Грецією після Балканських воєн 1912—1913 років. Сербська частина включала територію майбутньої Югославії в 1918, але постійно вимагала автономії. Під час Другої світової війни вона залишалась окупованою Болгарією в період 1941—1944 років[12].

У складі Югославії та незалежна Македонія[ред. | ред. код]

1945 року стала республікою в межах Югославії. Після зростання напруги між етнічними македонцями і складеним майже цілком з сербів урядом Югославії, республіка оголосила себе незалежною від Югославії 1992 року. Міжнародне визнання відкладене через неприйняття Грецією назви країни, яке збігається з назвою грецької провінції, територіальних претензій на відновлення Республіки Македонія в межах історичної області Македонії[13][14], а також на історичну спадщину Стародавньої Македонії[15][16]. Зі зміненою назвою Колишня Югославська Республіка Македонія країна прийнята в ООН в 1992 за згодою Греції, остання також блокує вступ Республіки Македонія до НАТО та ЄС.

5 грудня 2011 Міжнародний суд ООН прийняв рішення, що Греція не має права блокувати членство Македонії в НАТО, ЄС та інших міжнародних організаціях.[17]

6 лютого 2019 року представники держав НАТО підписали протокол про вступ Північної Македонії в НАТО.

Політика[ред. | ред. код]

Ǵorge Ivanov 2012-04-27.jpg Zaev.jpg
Георге Іванов
Президент
Зоран Заєв
Прем'єр-міністр

Північна Македонія — парламентська республіка, з урядом, що складається з представників коаліції партій однопалатного парламенту (Збори, мак. Собрание) та незалежною судовою гілкою з конституційним судом. Збори складаються із 120 депутатів і обираються на чотири роки. Посада Президента Республіки в більшості церемоніальна, реальна влада зосереджена в руках Прем'єр-міністра. Президент є головнокомандувачем збройними силами Республіки і очолює Раду Безпеки Республіки. Президент обирається на п'ять років з можливістю переобратися на другий термін. За результатами другого туру президентських виборів, що відбулися 5 квітня 2009 року, Президентом був обраний Георге Іванов.[18]

З прийняттям нового закону і проведенням у 2005 році виборів функції місцевого самоврядування були розділені між 78 муніципалітетами (општини, одинична форма: општина). Столиця Скоп'є керується групою з десяти муніципалітетів, що разом утворюють одиницю «Місто Скоп'є». Муніципалітети в Північній Македонії є одиницями місцевого самоврядування. Сусідні муніципалітети можуть укладати угоди про співробітництво.

Головні політичні розбіжності в країні відбуваються між етнічними політичними партіями, що представляють етнічну македонську більшість і албанську меншину. Проблема балансу сил між двома спільнотами призвела до короткочасної війни в 2001 році, після якої була досягнута угода про розподіл влади. У серпні 2004 року парламент прийняв закон про перерозподіл місцевих меж і надання більше прав місцевої автономії етнічним албанцям в районах, де вони переважають.

Після складної передвиборної кампанії, на виборах 5 липня 2006 року Північна Македонія побачила відносно спокійну і демократичну зміну влади. Вибори відзначились вирішальною перемогою правоцентристської партії ВМРО-ДПМНЄ на чолі з Николою Груєвським. Рішення останнього про включення до нового уряду Демократичної партії албанців замість коаліційних Демократичного союзу за інтеграцію — Партії демократичного процвітання, які здобули більшість голосів албанців, викликало протести в тих регіонах країни, де переважало албанське населення. Пізніше між правлячою ВМРО-ДПМНЄ і Демократичним союзом за інтеграцію був встановлений діалог з метою обговорення суперечок між двома сторонами та підтримки європейських та натівських прагнень країни.[19]

Після дострокових парламентських виборів 2008 року ВМРО-ДПМНЄ і Демократичний союз за інтеграцію сформували правлячу коаліцію.[20]

У квітні 2009 року мирно відбулися президентські і місцеві вибори, що мало вирішальне значення для намірів македонців вступити до ЄС.[21] На місцевих виборах правляча консервативна ВМРО-ДПМНЄ здобула перемогу, а новим президентом став кандидат від цієї партії Георге Іванов.

Станом на 31 травня 2017 Прем'єр-міністром Північної Македонії є Зоран Заєв, голова СДСМ,[22] нинішнім головою парламенту є Талат Джафері.[23] Обрання Джафері негайно спричинило протести з боку ВМРО-ДПМНЄ, які були швидко придушені поліцією.[23]

Влада[ред. | ред. код]

Сесійний зал парламенту Північної Македонії в Скоп'є

Законодавчим органом влади в країні є Збори (мак. Собрание). Вони розробляють, розглядають і приймають закони. Чинна Конституція Північної Македонії прийнята в 1991 році. Вона обмежує владу як на національному, так і на місцевому рівнях. Застосування збройних сил також обмежено конституцією. За Конституцією, Північна Македонія є соціальною вільною державою, а її столицею є Скоп'є.[24] 120 депутатів парламенту обираються на загальних виборах строком на чотири роки. Кожен громадянин республіки має право голосу з 18 років. Нинішній голова Зборів — Талат Джафері.

Виконавча влада в Північній Македонії здійснюється урядом, прем'єр-міністр якого є найвпливовішим політиком в країні. Члени уряду обираються прем'єр-міністром, для кожної сфери суспільства існують міністри. Є міністри економіки, фінансів, інформаційних технологій, суспільства, внутрішніх справ, закордонних справ тощо. Члени уряду обираються строком на чотири роки. Нинішній прем'єр-міністр — Зоран Заєв.

Судова влада здійснюється судами, а судову систему країни очолюють Верховний суд, Конституційний суд і Республіканська судова рада. Судді призначаються Зборами.

Зовнішні відносини[ред. | ред. код]

Coat of arms of North Macedonia.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Північної Македонії
 
Категорія КатегоріяІнші країни

Північна Македонія стала членом ООН 8 квітня 1993 року, через вісімнадцять місяців після здобуття незалежності від Югославії. До вирішення давнього спору з Грецією з приводу назви країни в Організації вона згадувалась як «Колишня Югославська Республіка Македонія».

Головним інтересом країни є повна інтеграція та участь в європейських і трансатлантичних процесах.[25] Всього є п'ять зовнішньополітичних пріоритетів:[26]

  • Ініціювання переговорів щодо повноправного членства в Європейському Союзі
  • Скасування візового режиму для громадян Македонії
  • Членство в НАТО
  • Вирішення проблеми з назвою країни з Грецією
  • Зміцнення економічної і публічної дипломатії

Північна Македонія є членом таких міжнародних і регіональних організацій:[27] МВФ (1992), ВООЗ (1993), ЄБРР (1993), Центральноєвропейська ініціатива (1993), Рада Європи (1995), ОБСЄ (1995), Ініціатива НАТО у Південно-Східній Європі (1996), СОТ (2003), Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі (2006), Франкофонія (2011).

У 2005 році країна була офіційно визнана державою-кандидатом в членство Європейського Союзу.

На саміті НАТО в Бухаресті в 2008 році Македонія не отримала запрошення щодо приєднання до організації, оскільки Греція наклала вето в зв'язку зі спором з приводу назви.[28] Раніше США висловили підтримку щодо запрошення,[29] проте згодом саміт вирішив відправити запрошення лише за умови вирішення конфлікту з Грецією.

У березні 2009 року Європейський парламент висловив підтримку кандидатурі Північної Македонії в членство ЄС і попросив Європейську комісію визначити країні дату початку переговорів щодо вступу до кінця 2009 року. Парламент також рекомендував скоріше зняття візового режиму для македонських громадян.[30] Проте до укладення Преспанської угоди країна не змогла отримати дату початку перемовин про приєднання через спір з назвою. В цьому плані позиція ЄС була схожою з позицією НАТО в тому, що вирішення суперечки з назвою було попередньою умовою для початку переговорів щодо членства.

У жовтні 2012 року єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле запропонував вчетверте почати перемовини щодо вступу країни в організацію, хоча минулі три рази вже були заблоковані Грецією. Тоді ж Фюле відвідав Болгарію з метою отримання її позиції щодо Македонії. Він встановив, що Болгарія майже приєдналась до позиції Греції щодо накладення вето на переговори. Позиція Болгарії полягала в тому, що Софія не могла видати офіційному Скоп'є сертифікат ЄС через те, що останній систематично використовував ідеологію ненависті до Болгарії.[31]

Україна визнала державу під іменем Республіка Македонія 23 липня 1993 року, офіційні дипломатичні відносини між обома країнами були встановлені 20 квітня 1995 року. Розвиток відносин відбувається на основі договірно-правової бази (понад 30 договорів та угод). Реалізація співробітництва найінтенсивніше проходила в торговельно-економічній, військово-технічній, науковій та культурній сферах.

Збройні сили[ред. | ред. код]

Збройні сили Республіки

ЗС були сформовані 1992 року після оголошення незалежності держави та виведення військ та озброєння Югославії.

Спочатку македонська армія мала у своєму розпорядженні чотири пошкоджені танки Т-34 часів Другої світової війни та деяку кількістю стрілецької зброї. Сучасне озброєння було закуплено та отримано в дар від Болгарії, США та України.

До складу збройних сил Північної Македонії входять армія, військово-повітряні сили і сили спеціального призначення. Політика уряду в сфері оборони спрямована на гарантування збереження незалежності і суверенітету держави, цілісності її території та повітряного простору та конституційного порядку. Її основними завданнями залишаються розвиток і підтримка здатності захищати життєво важливі інтереси країни на рівні, що заслуговують довіри населення, та розвиток Збройних сил таким чином, щоби забезпечити їхню взаємодію зі збройними силами НАТО та державами-членами Європейського Союзу та участь у повному спектрі місій НАТО.

Міністерство оборони розробляє стратегію оборони республіки й оцінює можливі ризики та загрози. Воно також відповідає за систему оборони, в тому числі підготовка, готовність, обладнання та розвиток, а також за складення і представлення оборонного бюджету.

Македонська армія сприяла силам НАТО в війні 1999 року, брала участь у внутрішньому конфлікті 2001 року, окремі підрозділи воювали в Іраку та Афганістані на боці США.

2006 року скасовано військовий обов'язок, відбувся перехід до професійної армії[32]. Армія проходить значні перетворення з метою вступу в НАТО.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Сільські/міські општини

Статистичні регіони існують виключно з юридичною та статистичною метою. Всього їх 8:

В серпні 2004 року країна була переділена на 78 муніципалітети (општини; одинич. форма општина); 10 муніципалітетів утворюють місто Скоп'є, окрему одиницю місцевого самоврядування та столицю країни.

Більшість сучасних муніципалітетів збереглися або об'єдналися з попередніми 123 муніципалітетами, що з'явилися у вересні 1996 року; решта були об'єднані, а їх межі були змінені. До цього адміністративний поділ складався з 34 адміністративних районів, комун або округів (також општини).

Економіка[ред. | ред. код]

Північна Македонія провела значні економічні реформи з моменту здобуття незалежності, свідченням чого є оцінка Світового банку за 2009 рік, яка поставила країну на четверте місце серед «найреформованіших держав» з поміж 178.[33] В останні роки в країні сформувалася відкрита економіка, на долю якої припадає понад 90 % ВВП. З 1996 року в Північній Македонії спостерігається стійке, хоч і повільне, економічне зростання — в 2005 році ріст ВВП склав 3,1 %. Згідно з прогнозами, ця цифра в середньому зросте до 5,2 % в період 2006—2010 років.[34] Уряд успішно здійснив заходи по боротьбі з інфляцією — 3 % в 2006 році й 2 % в 2007 році,[33] і реалізував політику, спрямовану на залучення іноземних інвестицій і сприяння розвитку малих і середніх підприємств.

Виноградник у Північній Македонії

Нинішній уряд ввів єдину податкову систему з метою зробити країну більш привабливою для іноземних інвестицій. В 2007 році ставка єдиного податку склала 12 %, а в наступному році була знижена до 10 %.[35][36] Незважаючи на ці реформи, станом на 2005 рівень безробіття в Північній Македонії склав 37,2 %,[37] а станом на 2006 її рівень бідності склав 22 %.[34] У зв'язку з рядом заходів щодо працевлаштування, а також успішним процесом залучення транснаціональних корпорацій та згідно з даними Державного статистичного управління Македонії, рівень безробіття в країні у першому кварталі 2015 року знизився до 27,3 %.[38] Урядова політика і заходи щодо прямих іноземних інвестицій призвели до створення місцевих філіалів кількох провідних світових виробничих компаній, особливо компаній автомобільної промисловості, таких як: Johnson Controls Inc., Van Hool NV, Johnson Matthey plc, Lear Corp., Visteon Corp., Kostal GmbH, Gentherm Inc., Dräxlmaier Group, Kromberg & Schubert, Marquardt GmbH, Amphenol Corp., Tekno Hose SpA, KEMET Corp., Key Safety Systems Inc., ODW-Elektrik GmbH тощо.

Що стосується структури ВВП, то станом на 2013 виробничий сектор, в тому числі гірнича промисловість і будівництво, склав найбільшу частину ВВП (21,4 %) проти 21,1 % в 2012 році. Сектор торгівлі, транспорту і розміщення склав 18,2 % ВВП в 2013 році, збільшившись з 16,7 % в 2012 році, а сільське господарство склав 9,6 % проти 9,1 % в минулому році.[39]

Графічне зображення експорту Північної Македонії

Що стосується зовнішньої торгівлі, то в 2014 році найбільшими секторами, що забезпечили експорт країни, були хімікати і супутні матеріали (21,4 %) та машини і транспортне обладнання (21,1 %). Основними секторами імпорту в 2014 році були промислові товари, класифіковані за матеріалами (34,2 %), машини і транспортне обладнання (18,7 %) та мінеральне паливо, мастильні матеріали і супутні матеріали (14,4 %). В 2014 році 68,8 % зовнішньої торгівлі припали на ЄС, що робить Союз безумовно найбільшим торгівельним партнером Північної Македонії (23,3 % з Німеччиною, 7,9 % з Великою Британією, 7,3 % з Грецією, 6,2 % з Італією тощо). Майже 12 % зовнішньої торгівлі в 2014 році припали на країни Західних Балкан.[40]

Північна Македонія має одну з найбільших кількості людей, що зазнають фінансових труднощів: 72 % її громадян заявили, що їм «складно» чи «дуже складно» керувати доходами своїх домогосподарств, при тому, що Північна Македонія і Хорватія є єдиними країнами на Західних Балканах, які не повідомили про збільшення цієї статистики.[41] Корупція і відносно неефективна правова система також є істотними перепонами на шляху успішного економічного розвитку. Північна Македонія як і раніше має один з найнижчих показників ВВП на душу населення в Європі. Крім того, тіньовий сектор економіки оцінюється в 20 % ВВП.[42] Згідно з даними Євростату, в 2014 році ВВП Македонії на душу населення складав 36 % від середнього показника по ЄС.[43] Північна Македонія менш розвинута і має значну меншу економіку, ніж у більшості колишніх югославських республік. Її ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності складає 9157 дол. США, а Індекс людського розвитку — 0,701.

Інфраструктура та електронна інфраструктура[ред. | ред. код]

Північна Македонія (разом з Чорногорією, Боснією та Герцеговиною та Косово) належить до менш розвиненого регіону колишньої Югославії. Після здобуття незалежності країна пережила серйозні економічні труднощі через крах внутрішнього югославського ринку та припинення субсидіювання з Белграду. Крім того, вона зіштовхнулася з тими самими проблемами, з якими зустрілися решта колишніх соціалістичних країн Східної Європи при переході до ринкової економіки. Її основний сухопутний залізничний маршрут експорту через Сербію залишається ненадійним через високі транзитні витрати, що впливає на експорт раніше високорентабельного ринку ранніх овочів до Німеччини.

У 2007 році ІТ-ринок Північної Македонії зріс до 63,8 % на рік, ставши найбільш зростаючим ринком в адріатичному регіоні.[44]

Торгівля та інвестиції[ред. | ред. код]

До розпаду Югославії Сербія складала 60 % ринку Північної Македонії, тому спалах югославських війн і введення санкцій проти Сербії та Чорногорії завдали великого збитку економіці країни. Також економіка постраждала від торгівельного ембарго, введеного Грецією проти республіки в 1994—1995 роках. Деяке відновлення відбулося після кінця Боснійської війни в листопаді 1995 року та скасування ембарго, проте війна в Косово в 1999 році та албанська криза 2001 року призвели до подальшої дестабілізації.

Після припинення ембарго Греція стала найважливішим діловим партнером країни. Більшість грецьких компаній придбали колишні державні підприємства в Північній Македонії,[45] зокрема нафтопереробний завод «Окта», хлібопекарську компанію «Жіто Люкс», мармурову шахту в Прилепі, текстильні підприємства в Бітолі тощо, та працевлаштували в них 20 000 осіб. Переміщення нафтового бізнесу в Північну Македонію було викликано піднесенням Греції на нафтових ринках.[46]

Іншими ключовими партнерами є Німеччина, Італія, Сполучені Штати Америки, Словенія, Австрія та Туреччина.

Транспорт[ред. | ред. код]

Міжнародний аеропорт Скоп'є, мапа існуючих та запланованих автомагістралей, європейський автошлях E75 в Північній Македонії.

За своїм географічним розташуванням Північна Македонія є континентальною країною в центрі Балканського півострова, і тому основними транспортними шляхами є ті, що з'єднують різні частини півострова (трансбалканські шляхи). Особливо важливе є сполучення між північчю-півднем та Вардарською долиною, яке з'єднує Грецію з рештою Європи.

Залізниці

Загальна протяжність мережі залізниць у Північній Македонії складає 699 км. Найважливішою залізничною лінією є лінія сербський кордон — Куманово — Скоп'є — Велес — Гевгелія — грецький кордон. Після 2001 року була побудована залізнична лінія Беляковці — болгарський кордон, яка з'єднала Скоп'є із Софією. Найважливішим залізничним вузлом країни є Скоп'є, решта два — Куманово та Велес.

Пошта та телекомунікації

«Македонська Пошта» — македонська державна компанія, що здійснює поштові послуги. Заснована в 1992 році як «ПТТ Македонія». У 1993 році була прийнята до Всесвітнього поштового союзу, в 1997 році «ПТТ Македонія» була розділена на «Македонський Телеком» та «Македонська Пошта».

Водне сполучення

В країні розвинений лише озерний рух через Охридське озеро та озеро Преспа, в основному для туристичних цілей.

Аеропорти

В Північній Македонії офіційно існують 17 аеропортів, з них 11 — з твердим покриттям. Серед них є два аеропорти міжнародного значення — Міжнародний аеропорт Скоп'є та Аеропорт «Охрид» імені Апостола Павла.

Туризм[ред. | ред. код]

Туризм складає основну частину економіки Північної Македонії. Багатство природних та культурних пам'яток робить країну привабливим місцем для відвідувачів. Щорічно вона приймає близько 700 000 туристів.[47]

Населення[ред. | ред. код]

Етнічні групи в Македонії
Етнічні групи в Республіці Македонія 2002 року
македонці
  
64.18%
албанці
  
25.17%
турки
  
3.85%
роми
  
2.66%
серби
  
1.78%
боснійці
  
0.84%
аромуни
  
0.48%
інші
  
1.04%

Чисельність населення — 2,023 млн осіб (2002 р.); з них македонці — 64,2 %; албанці — 25,1 %; турки — 3,85 %; цигани — 2,3 %; серби — 2 %; слов'яни-мусульмани — 2,1 %

  • 1981 — 1,909,136 осіб.
  • 1991 — 2,033,964 осіб.
  • 2002 — 2,022,547 осіб.

Албанці наполягають на заниженні своєї кількості цим переписом, вважаючи, що кількість албанського населення в Північній Македонії становить до 40 і більше відсотків. Значна частина македонців проживає за межами країни: 150 тис. — у США, 120 тис. — у Канаді, 150 тис. — в Австралії, приблизно 150 тис. — в Західній Європі. За оцінкою 1995 р. загальна чисельність македонців у світі становить — 2,2 млн чоловік.

Релігія[ред. | ред. код]

Монастир Святого Пантелеймона в Охриді.
Мечеть Ісхак Бея в Скоп'є, Старий базар.

Більшість жителів країни (близько 67 %) належить до Македонської православної церкви, що в 1958 оголосила про свою автономність, а в 1967 проголосила свою незалежність від Сербської православної церкви, але її автокефалія не визнається іншими православними церквами. Мусульмани становлять 30 % від загального числа віруючих, прихильників інших конфесій — 3 %. Усього в Північній Македонії 1200 православних церков і монастирів й 425 мечетей. Серед мусульман переважають албанці і турки — мусульмани, переважна більшість слов'ян — православні.

Міста[ред. | ред. код]

Бітола
Місто Община Регіон Населення
Велес Велес Вардарський регіон 43716
Кавадарці Кавадарці 29188
Неготино Неготино 13284
Светі-Ніколе Светі-Ніколе 13746
Бітола Бітола Пелагонійський 80550
Прилеп Прилеп 66246
Дебар Дебар Південно-Західний 14561
Кичево Кичево 27067
Охрид Охрид 42033
Струга Струга 16559
Гевгелія Гевгелія Південно-Східний 15685
Радовиш Радовиш 16223
Крива-Паланка Крива-Паланка Північно-Східний 14558
Куманово Куманово 70842
Гостивар Гостивар Полозький регіон 35847
Тетово Тетово 52915
Скоп'є Скоп'є Скоп'євський 668518
Виница Виница Східний регіон 10863
Делчево Делчево 11500
Кочани Кочани 28330
Штип Штип 43652

Культура[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Університет св. Кирила і Мефодія

Система освіти включає початкову, середню й вищу школу. У країні працюють 344 початкові восьмирічні школи, у яких навчаються 254 тисяч школярів. 170,4 тисяч школярів в 331 школі вчаться македонською мовою, 76,6 тисяч учнів в 128 школах — албанською мовою, 6,3 тисяч учнів в 36 школах — турецькою мовою й понад 600 учнів в 12 школах — сербською мовою.

У Північній Македонії діють три університети: Святих Кирила й Мефодія у Скоп'є (відкритий в 1946), Університет Святого Климента Охридського в Бітолі й Албанський університет у Тетово (заснований в 1995, офіційне визнання одержав 1998 року).

Історія культури[ред. | ред. код]

Хоча на території Північної Македонії збереглися сліди культури Стародавньої Македонії, давні македонці мали еллінське походження. Слов'яномовні брати-болгари[48][49][50] (за іншою версією греки[51][52]) Кирило і Мефодій, уродженці Салонік, вихідці з історичної території області Македонії, часто хибно асоціюються із Північною Македонією.

У стародавньому місті Охриді 886 року починав свою діяльність один з учнів Мефодія просвітитель і письменник Климент Охридський (840—916). В 11-14 століттях на території сучасної Північної Македонії затвердився власний стиль фрескового живопису. На святій горі Афон, що на грецькому півостріві Халкідіки, поруч з іншими кіновіями заснований сербами Монастир Хіландар.

Після османського завоювання культура всього македонського регіону піддалася тюркизації, зберігаючись в основному в сільській місцевості у вигляді фольклору й традиційних ремесел. Хоронителями духовної культури й літератури стали монастирі. В 1762 болгарський чернець Хіландарського й Зографського монастирів Паїсій Хилендарський (17221798) завершив книгу «Історія слов'яно-болгарська» (уперше видана в 1844) — пам'ятник Національного Відродження слов'янських народів[53].

Ідея самостійної від болгарської мови македонської мови з'явилася в 1870-ті роки й одержала значніше поширення на початку 20 століття. У післявоєнній Югославії виходили літературні журнали македонською, в 1946 році створена Спілка македонських письменників, а в 1954 — Товариство македонської мови й літератури, почався випуск художньої літератури македонською мовою. У літературі до 1990-х років переважали традиції реалізму.

Символи[ред. | ред. код]

Другий прапор суверенної Македонії (1992—1995) був також предметом суперечки з Грецією, оскільки копіював прапор Егейської Македонії на червоному тлі (див. Вергінська зірка)

Державне свято — 8 вересня День Незалежності з 1991 року.

Державний прапор — прийнятий у 1995 році. Являє собою полотнище червоного кольору з символічним зображенням сонця жовтого кольору з вісьмома променями.

Державний герб — національна емблема Північної Македонії складається з двох нахилених один до одного снопів пшениці, листків тютюну і маку, перев'язаних стрічкою, внизу — частина національного традиційного костюма. В центрі утвореного таким чином круглого простору гори, річки, озера і сонце, промені якого сполучаються з червоною п'ятикутною зіркою. Усе це символізує багатство країни, її свободу і опір. Герб прийнятий 31 грудня 1946 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. CIA World Factbook – Macedonia. Central Intelligence Agency. Процитовано 2018-04-23. 
  2. а б в г FYR Macedonia. International Monetary Fund. Процитовано 23 January 2018. 
  3. http://www.un.org/russian/ga/59/plenary/makedon.pdf
  4. Центр новостей ООН — Премьер-министр бывшей югославской Республики Македонии призвал Грецию признать имя и идентичность его страны
  5. (англ.) Справочник ЦРУ по странам мира: Macedonia
  6. United Nations, A/RES/47/225, 8 April 1993
  7. United Nations Security Council Resolutions 817 of April 7 and 845 of June 18 of 1993, see UN resolutions made on 1993
  8. FYROM on un.org
  9. -nazvanie.html ООН: Греція не в праві блокувати вступ Македонії в НАТО і Євросоюз
  10. Υπεγράφη η συμφωνία στις Πρέσπες εν μέσω λαϊκής οργής — Μακεδόνες αποκάλεσε τον λαό του ο Ζάεφ / Protothema, 17/06/2018
  11. Македонія змінила назву заради членства в НАТО – офіційно. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-02-14. 
  12. L. Ivanov et al. Bulgarian Policies on the Republic of Macedonia. Sofia: Manfred Wörner Foundation, 2008. 80 pp. (Trilingual publication with English, Bulgarian and Macedonian versions.) ISBN 978-954-92032-2-6.
  13. The Macedonian Question Today
  14. Documentation for the Letter to President Barack Obama — Macedonia-Evidence
  15. Maria Nystazopoulou — Pelekidou — The «Macedonian Question»
  16. Macedonia's great Alexander statue vexes Greece
  17. ООН: Греція не має права блокувати вступ Македонії в НАТО і Євросоюз
  18. Ivanov Elected New Macedonian President. BalkanInsight. Процитовано 28 квітня 2010. 
  19. Ahmeti accepts the invitation for dialog with Gruevski. Limun.hr. Процитовано 5 травня 2009. 
  20. VMRO-DPMNE and DUI form ruling coalition in Macedonia. SeTimes. Процитовано 28 квітня 2010. 
  21. Macedonia elections pass off peacefully. Irish Times. 3 березня 2009. Процитовано 28 квітня 2010. 
  22. Macedonia: Zaev wins confidence vote to form goverment [sic]. www.aljazeera.com. Процитовано 31 серпня 2017. 
  23. а б Tension in Skopje, Talat Xhaferi is elected Assembly Speaker in a situation of chaos. www.balkaneu.com (en-US). Процитовано 31 серпня 2017. 
  24. Constitution of the Republic of Macedonia. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 17 April 2017. 
  25. Renamed Balkan country seeks closer ties with Nato, EU, PM says. FT. 
  26. Republic of Macedonia, Ministry of foreign affairs. Mfa.gov.mk. Архів оригіналу за 16 листопада 2008. Процитовано 5 травня 2009. 
  27. Republic of Macedonia, Ministry of foreign affairs. Mfa.gov.mk. Архів оригіналу за 16 листопада 2008. Процитовано 5 травня 2009. 
  28. Bulgaria: Macedonia Remains Out of NATO Because of Greek Veto over Name Dispute – Novinite.com – Sofia News Agency. Novinite.com. 3 квітня 2008. Процитовано 5 травня 2009. 
  29. Greece stands by NATO veto threat for Macedonia. Thestar.com.my. Архів оригіналу за 10 квітня 2008. Процитовано 5 травня 2009. 
  30. EP Urges Accession Talks For Macedonia. BalkanInsight.com. Процитовано 5 травня 2009. 
  31. Bulgaria vetoes Macedonia's EU accession talks. euractiv.com. 
  32. 10 стран, отказавшихся от воинского призыва за последние 5 лет. forbes. 07.03.2012. 
  33. а б Macedonia Country Brief. The World Bank. 24 квітня 2009. Архів оригіналу за 19 листопад 2018. Процитовано 5 травня 2009. 
  34. а б World Bank development data. Архів оригіналу за 8 березня 2010. Процитовано 28 квітня 2010. 
  35. Government of the Republic of Macedonia. Архів оригіналу за 27 січня 2008. Процитовано 28 квітня 2010. 
  36. Macedonia's Flat Tax. Nuwireinvestor.com. 15 лютого 2007. Архів оригіналу за 22 травня 2010. Процитовано 28 квітня 2010. 
  37. Macedonian unemployment rate. Worldbank.org.mk. Процитовано 28 квітня 2010. 
  38. State Statistical Office Active population — Unemployment data
  39. State Statistical Office Gross domestic product 2013
  40. State Statistical Office External trade volume 2014
  41. Gallup Balkan Monitor, 2010 Архівовано 27 December 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  42. The 2006 CIA Factbook CIA Factbook Macedonia
  43. GDP per capita in PPS. Eurostat. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 1 червня 2015. 
  44. «Investment in Government, Finance, and Telecom Sectors Makes Macedonia's IT Market the Fastest Growing in the Adriatic Region, Says IDC», IDC (global provider of market intelligence)
  45. Greek investments in FYROM at 1 bil. Euros. Greekembassy.org. 16 липня 2008. Архів оригіналу за 19 липня 2010. Процитовано 8 липня 2009. 
  46. DEPA sees natural gas role for Greece exiting from the crisis. New Europe (en-US). 3 April 2017. Процитовано 18 квітня 2017. 
  47. 101 facts about Macedonia. Faq.macedonia.org. Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 28 квітня 2010. 
  48. Краткое житие Климента Охридского, написанное охридским епископом Дмитрием Хоматианом (с парал. текстом оригинала)
  49. Краткото житие на Климент Охридски(болг.)
  50. Кирилло-Мефодиевская энциклопедия., София., издание БАН (Болгарская Академия Наук), 1985.
  51. Columbia Encyclopedia, Sixth Edition. 2001-05, s.v. «Cyril and Methodius, Saints».
  52. Encyclopedia Britannica, Encyclopedia Britannica Incorporated, Warren E. Preece — 1972, p.846.
  53. Berend, Tibor Iván (2003). History Derailed: Central and Eastern Europe in the Long Nineteenth Century. University of California Press. с. 76. ISBN 0520232992. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Flag of Kosovo.svg Косово Сербія Сербія
Албанія Албанія Gray compass rose.svg Болгарія Болгарія
Греція Греція