Республіка Македонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Македонія
Република Македонија

Прапор Герб
Гімн: Денес Над Македонија
Розташування Республіки Македонія
Столиця Coat of arms of Skopje.svg Скоп'є
42°00′ пн. ш. 21°26′ сх. д. / 42.000° пн. ш. 21.433° сх. д. / 42.000; 21.433
Найбільше місто Скоп'є
Офіційні мови македонська
Державний устрій Республіка
 - Президент Ґеорґе Іванов
 - Прем'єр-міністр Еміл Дімітрієв
Незалежність від Югославії 
 - оголошена 8 вересня 1991 
 - визнана 17 вересня 1991 
Площа
 - Загалом 25 713 км² (146)
 - Води (%) 1,9
Населення
 - оцінка 31.12.2010 р. 2 057 284[1] (142-е)
 - перепис 2002 р. 2 022 547
 - Густота 81 2/км² (113-е)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний 18,831 млрд.[2] (119-е)
 - На душу населення $9163[2] (81-е)
ВВП (номінальний) 2008 р., оцінка
 - Повний $9,569 млрд.[2] (123-е)
 - На душу населення $4656[2] (85-е)
Валюта македонський денар (MKD)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен інтернету .mk
Телефонний код +389

Респу́бліка Македо́нія (мак. Република Македонија), або Коли́шня Югосла́вська Респу́бліка Македо́нія[3] — КЮРМ (мак. Πоранешна Југословенска Република Македонија — ΠJРМ) — держава у Південно-Східній Європі, на Балканському півострові.

Назва[ред.ред. код]

Назва країни Македонія (мак. Македонија; грец. Μακεδονία) походить від назви античного царства (згодом область) Македонес (грец. Μακεδόνες). Давньогрецький прикметник μακεδνός (македнос) означає високий, який має той самий корінь, що й іменник μάκρος (довжина) у стародавній і новогрецькій мові. Імовірно назва означала або горці, або високі люди.

За Гесіодом, назва Македонія походить від назви царя-засновника країни, сина Зевса і онука Девкаліона — Македона (грец. Μακεδών). Область сучасної Республіки Македонії в давнину була частиною царства Паннонії, яку завоювали македонці, а потім римляни, ставши таким чином римською провінцією лат. Macedonia Salutaris, або лат. Macedonia Secunda.

Географія[ред.ред. код]

Мапа Македонії

Країна розташована у центральній частині Балканського півострова. Межує на заході з Албанією (спільний кордон — 151 км), на сході з Болгарією (148 км), на півночі з Сербією (62 км) та невизнаним більшістю світу незалежним колишнім сербським краєм Косово (159 км) і на півдні з Грецією (228 км).

Площа території — 25 713 км².

Столиця — Скоп'є (мак. Скопје) — 448,6 тис. жителів.

Великі міста: Бітола (83,6 тис. жителів), Куманово (78,3 тис.), Тетово (60,3 тис.).

Природа[ред.ред. код]

Більшу частину території Македонії займають середньовисокі гори (висота до 2764 м у межах хребта Кораби на кордоні з Албанією) із плоскими вершинами й крутими глибоко розчленованими схилами. Складені кристалічними сланцями, доломітами, вапняками; місцями розвинений карст. Гори розділені тектонічними зниженнями, зайнятими озерами (Охридським, Преспанським — найбільшими на Балканському півострові) або долинами рік (головним чином басейн ріки Вардар). Часті землетруси (один з них в 1963 зруйнував місто Скоп'є). Є родовища магнетиту (біля Дамяна), залізної руди (поблизу Кичево), свинцево-цинкових руд (Кратово-Злетовська гірничорудна область).

Клімат середземноморський. Літо спекотне сухе, зима м'яка дощова. Долини оброблені, на схилах до висоти 2000 м — мішані ліси й чагарники, вище — гірські луги. Середня річна температура 11-12 °C, середня температура липня 21-24 °C, січня — бл. 0 °C. Середня річна кількість опадів 500–700 мм, причому на півдні їх випадає більше.

Див. також Список ссавців Македонії

Історія[ред.ред. код]

 Історія Македонії
Герб Македонії
Доісторичні Балкани
Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прілепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Ілінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Республіка Македонія
Конфлікт 2001 року

Портал «Республіка Македонія»

Антична Македонія[ред.ред. код]

На території сучасної Республіки Македонія ще в епоху створення «Іліади» (VIII ст. до н. е.) жили племена пеонійців. У IV столітті до н. е. на території Північної Греції утворилося давньомакедонське царство, яке підкорило Стародавню Грецію, а в період правління Олександра Великого стало величезною імперією, яка охоплювала землі до Індії і Єгипту. Після смерті Олександра його держава розпалася, а у II столітті до н. е. в результаті Македонських воєн Македонія була завойована Римською республікою. Протягом наступних кількох століть країна залишалася римською провінцією і в такій якості в 395 році була включена до складу Східної Римської імперії (Візантії). Проте, потрібно зазначити, що стародавні македонці мають грецьке походження, тому не мають родинних або культурних зв'язків з сучасним македонським народом.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Новий етап в історії Македонії почався в VI столітті, коли на цих землях розселилися стародавні слов'яни. У 7—8 ст. на македонських землях існував слов'янський племінний союз під назвою Склавінія. У цей період відбулося навернення тамтешнього населення до християнства. У 9 ст. македонські землі увійшли до складу 1-го Болгарського царства (окрім регіону Фессалонік (нині м. Салоніки, Греція) та земель у пониззі річок Струма і Места). Занепад Болгарського царства призвів у 971 році до загарбання Візантією території, проте населення протягом 96976 років чинило активний опір завойовникам. Перемога в боротьбі проти Візантії заклала підвалини незалежної держави, центр якої знаходився в македонському місті Прілеп. За часи правління царя Самуїла (997—1014) межі держави були розширені шляхом приєднання західноболгарських земель, Фессалії, Епіру та Боснії. У 1018 році царство було захоплене Візантією, яка здійснювала у македонських землях політику еллінізації слов'ян. Це спричинило повстання 1040 та 1072 років і сприяло поширенню серед населення земель богомильства та павлікіанства.

У 1230 році Маккедонія увійшла до складу 2-го Болгарського царства, а з середини 14 ст. — до Сербії. Після смерті в 1355 році «короля сербів і греків» Стефана Душана і розпаду Сербської держави центрально-західна частина Македонії опинилася під владою жупана міста Прілеп — Вукашина Мрнжачевича. У цей час південно-східні македонські землі контролювалися деспотом Йованом Углешем Мрнячивичем, а північно-західні — Куманова Дерном (Деяновичем). Поразка від османів у битві на р. Мариця (басейн Егейського моря; 1371) призвела до загарбання македонських земель, які з 1395 року опинилися під владою султанів Османської імперії.

В добу османської окупації Македонії частина християнського населення була знищена. Багато феодалів втекли на захід і північ, частина з них пішла на компроміс з османською владою, а деякі прийняли іслам. Етнодемографічний склад жителів македонських земель упродовж століть відзначався певною строкатістю, але слов'яни з періоду заселення цих територій завжди становили переважну частину тамтешнього населення. На початку 19 ст. з майже мільйона мешканців краю 725 тис. були православними християнами, левову частину яких складали слов'яни. Окрім мусульманського населення (арнаути, албанці, турки), у краї жили також вірмени, євреї, цигани тощо.

Македонський національний рух[ред.ред. код]

У національно-визвольному русі проти османів 1821—1829 років активну участь брали слов'яни. Одночасно були висунуті претензії греків на македонські землі, які у складі Османської імперії залишалися одними з найвідсталіших, проте розвитку їх господарства сприяла портова Солунь (нині м. Салоніки, Греція). Формування македонського національно-культурного руху (1-ша половина 19 ст.) відбувалося в руслі болгарського Відродження та відділення болгарської православної церкви від Константинопольського патріархату. Болгарські просвітники прагнули утвердження у свідомості слов'янського населення краю (яке вони називали «македонськими болгарами») відчуття їхньої причетності до «болгарських коренів». Певною мірою тезу підтримувала частина македонських інтелектуалів.

Розгортання в 2-й половині 19 ст. македонського національного руху сприяло пробудженню самосвідомості слов'ян краю. Ознакою цього стала дискусія стосовно необхідності утвердження македонської літературної мови. Якщо одна частина македонських просвітників погоджувалася на використання болгарської мови, то друга на чолі з Г. Пулевським вимагала визнання етнічної самобутності македонців та самостійності македонської мови. Наприкінці 1870-х років «македонське питання» ускладнювалося масовим переселенням на землі мусульманського населення з Болгарії, Сербії, Боснії та Герцеговини. Від 1880-х рр. македонські землі перетворилися на арену протиборства між Болгарією, Грецією та Сербією.

Першим державним утворенням на території сучасної республіки була недовговічна Крушевська республіка, яка виникла внаслідок Ілінденського повстання в Османській Імперії в 1903 році.

Давня історична область Македонія поділена між Сербією, Болгарією, Грецією після Балканських воєн 1912–1913 років. Сербська частина включала територію майбутньої Югославії в 1918, але постійно вимагала автономії. Під час Другої світової війни вона залишалась окупованою Болгарією в період 1941–1944 років[4].

У складі Югославії та незалежна Македонія[ред.ред. код]

1945 року стала республікою в межах Югославії. Після зростання напруги між етнічними македонцями і складеним майже цілком з сербів урядом Югославії, республіка оголосила себе незалежною від Югославії 1992 року. Міжнародне визнання відкладене через неприйняття Грецією назви країни, яке збігається з назвою грецької провінції, територіальних претензій на відновлення Республіки Македонії в межах історичної області Македонії[5][6], а також на історичну спадщину Стародавньої Македонії[7][8]. Зі зміненою назвою Колишня Югославська Республіка Македонія країна прийнята в ООН в 1992 за згодою Греції, остання також блокує вступ Республіки Македонії до НАТО та ЄС.

5 грудня 2011 Міжнародний суд ООН прийняв рішення, що Греція не має права блокувати членство Македонії в НАТО, ЄС та інших міжнародних організаціях.[9]

Політика[ред.ред. код]

Докладніше у статтях: Політичний устрій Республіки Македонії

Державний устрій — парламентська республіка. Глава держави — Президент, глава уряду — Прем'єр-міністр. Законодавчий орган — однопалатна Асамблея. Політична система — демократія, що розвивається. Правляча партія — Консервативна партія Македонії на чолі з Ніколою Груєвським.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, МБРР, ОБСЄ, МВФ, РЄ, МФЧХіЧП.

Першим главою держави з 1990 року був Кіро Глігоров, першим прем'єр-міністром — Бранно Ксвенковські з 1992. Чинний президент Республіки — Ґеорґе Іванов, прем'єр-міністр — Еміл Дімітрієв.

Македонські ВПС: гелікоптер Мі-24

Економіка[ред.ред. код]

Грошова одиниця — македонський денар.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Македонії 2007 склав 5407 млн доларів США, частка ВВП на душу населення — 2646 доларів США. Найбільша частка у структурі ВВП припадає на сферу послуг (46,4%); переробну промисловість (бл. 18,4%), сільське господарство, рибальство, лісове господарство (9,4%), будівництво (5,7%). Основою видобувної промисловості країни є феросплави, вироби зі сталі; промисловості будівельних матеріалів — цемент. Певного розвитку набула фармацевтична промисловість.

Імпорт товарів та послуг до Македонії значно переважає експорт. Торг. дефіцит 2006 склав 1337 млн доларів США. Важливими статтями експорту македонських товарів є феронікель, прокат заліза та сталі, вироби легкої промисловості (одяг), сільського господарства (тютюн, вино). Головними імпортованими товарами є нафтопродукти, прокат заліза та сталі, автомобілі, машинне і транспортне обладнання, електроенергія.

Збройні сили[ред.ред. код]

ЗС були сформовані 1992 року після оголошення незалежності держави та виведення військ та озброєння Югославії.

Спочатку македонська армія мала у своєму розпорядженні чотири пошкоджені танки Т-34 часів Другої світової війни та деяку кількістю стрілецької зброї. Сучасне озброєння було закуплено та отримано в дар від Болгарії, США та України.

Македонська армія сприяла силам НАТО в війні 1999 року, брала участь у внутрішньому конфлікті 2001 року, окремі підрозділи воювали в Іраку та Афганістані на боці США.

2006 року скасовано військовий обов'язок, відбувся перехід до професійної армії[10]. Армія проходить значні перетворення з метою вступу в НАТО.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Докладніше у статтях: Общини Республіки Македонії

Македонія розділена на 80 громад (мак. општини), у тому числі столиця Скоп'є поділена на 10 міських громад. Також Македонія розділяється на 8 статистичних регіонів:

Демографія[ред.ред. код]

Етнічні групи в Македонії
Етнічні групи в Республіці Македонія 2002 року
македонці
  
64.18%
албанці
  
25.17%
турки
  
3.85%
роми
  
2.66%
серби
  
1.78%
боснійці
  
0.84%
аромуни
  
0.48%
інші
  
1.04%

Чисельність населення — 2,023 млн осіб (2002 р.); з них македонці — 64,2 %; албанці — 25,1%; турки — 3,85%; цигани — 2,3; серби — 2; слов'яни-мусульмани — 2,1 відсотка.

  • 1981 — 1,909,136 осіб.
  • 1991 — 2,033,964 осіб.
  • 2002 — 2,022,547 осіб.

Албанці наполягають на заниженні своєї кількості цим переписом, вважаючи, що кількість албанського населення в Республіці Македонії становить до 40 і більше відсотків. Значна частина македонців проживає за межами країни: 150 тис. — у США, 120 тис. — у Канаді, 150 тис. — в Австралії, приблизно 150 тис. — в Західній Європі. За оцінкою 1995 р. загальна чисельність македонців у світі становить — 2,2 млн чоловік.

Культура[ред.ред. код]

Державна мова — македонська мова.

Система освіти включає початкову, середню й вищу школу. У країні працюють 344 початкові восьмирічні школи, у яких навчаються 254 тисяч школярів. 170,4 тисяч школярів в 331 школі вчаться македонською мовою, 76,6 тисяч учнів в 128 школах — албанською мовою, 6,3 тисяч учнів в 36 школах — турецькою мовою й понад 600 учнів в 12 школах — сербською мовою.

У Республіці Македонії діють три університети: Святих Кирила й Мефодія у Скоп'є (відкритий в 1946), Університет Святого Климента Охридського в Бітолі й Албанський університет у Тетово (заснований в 1995, офіційне визнання одержав 1998 року).

Історія культури[ред.ред. код]

Хоча на території Республіки Македонії збереглися сліди культури Стародавньої Македонії, давні македонці мали еллінське походження. Слов'яномовні брати-болгари[11][12][13] (за іншою версією греки[14][15]) Кирило і Мефодій, уродженці Салонік, вихідці з історичної території області Македонії, часто хибно асоціюються із Республікою Македонією.

У стародавньому місті Охриді у 886 починав свою діяльність один з учнів Мефодія просвітитель і письменник Климент Охридський (840–916). В 11-14 століттях на території сучасної Республіки Македонії затвердився власний стиль фрескового живопису. На Святій горі Афон, що на грецькому півостріві Халкідіки, поруч з іншими кіновіями заснований сербами Монастир Хіландар.

Після османського завоювання культура всього македонського регіону піддалася тюркизації, зберігаючись в основному в сільській місцевості у вигляді фольклору й традиційних ремесел. Хоронителями духовної культури й літератури стали монастирі. В 1762 болгарський чернець Хіландарського й Зографського монастирів Паїсій Хилендарський (17221798) завершив книгу «Історія слов'яно-болгарська» (уперше видана в 1844) — пам'ятник Національного Відродження слов'янських народів[16].

Ідея самостійної від болгарської мови македонської мови з'явилася в 1870-і роки й одержала значніше поширення на початку 20 століття. У післявоєнній Югославії виходили літературні журнали македонською, в 1946 році створена Спілка македонських письменників, а в 1954 — Товариство македонської мови й літератури, почався випуск художньої літератури македонською мовою. У літературі до 1990-х років переважали традиції реалізму.

Релігія[ред.ред. код]

Монастир Святого Пантелеймона в Охриді.
Мечеть Ісхак Бея в Скоп'є, Старий базар.


Більшість жителів країни (близько 67%) належить до Македонської православної церкви, що в 1958 оголосила про свою автономність, а в 1967 проголосила свою незалежність від Сербської православної церкви, але її автокефалія не визнається іншими православними церквами. Мусульмани становлять 30% від загального числа віруючих, прихильників інших конфесій — 3%. Усього в Республіці Македонії 1200 православних церков і монастирів й 425 мечетей. Серед мусульман переважають албанці і турки — мусульмани, переважна більшість слов'ян — православні.

Інше[ред.ред. код]

Перший прапор суверенної Македонії (9/1991 — 8/1992)
Другий прапор суверенної Македонії (1992–1995) був також предметом суперечки з Грецією, оскільки копіював прапор Егейської Македонії на червоному тлі (див. Вергінська зірка)
Інтер'єр будівлі парламенту в Скоп'є

Державне свято — 8 вересня День Незалежності з 1991 року.

Державний прапор — прийнятий у 1995 році. Являє собою полотнище червоного кольору з символічним зображенням сонця жовтого кольору з вісьмома променями.

Державний герб — національна емблема Республіка Македонії складається з двох нахилених один до одного снопів пшениці, листків тютюну і маку, перев'язаних стрічкою, внизу — частина національного традиційного костюма. В центрі утвореного таким чином круглого простору гори, річки, озера і сонце, промені якого сполучаються з червоною п'ятикутною зіркою. Усе це символізує багатство країни, її свободу і опір. Герб прийнятий 31 грудня 1946 року.

Україна визнала державу під іменем Республіка Македонія 23 липня 1993 року, офіційні дипломатичні відносини між обома країнами були встановлені 20 квітня 1995 року. Розвиток відносин відбувається на основі договірно-правової бази (понад 30 договорів та угод). Реалізація співробітництва найінтенсивніше проходила в торговельно-економічній, військово-технічній, науковій та культурній сферах.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Државен завод за статистика — Република Македонија
  2. а б в г Report for Selected Country. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-10-01. 
  3. Візит прем'єр-міністра колишньої Югославської Республіки Македонія ¹ до НАТО. Процитовано 03-10-2013. 
  4. L. Ivanov et al. Bulgarian Policies on the Republic of Macedonia. Sofia: Manfred Wörner Foundation, 2008. 80 pp. (Trilingual publication with English, Bulgarian and Macedonian versions.) ISBN 978-954-92032-2-6.
  5. The Macedonian Question Today
  6. Documentation for the Letter to President Barack Obama — Macedonia-Evidence
  7. Maria Nystazopoulou — Pelekidou — The «Macedonian Question»
  8. Macedonia's great Alexander statue vexes Greece
  9. ООН: Греція не має права блокувати вступ Македонії в НАТО і Євросоюз
  10. 10 стран, отказавшихся от воинского призыва за последние 5 лет. Военное образование. 07.03.2012. 
  11. Краткое житие Климента Охридского, написанное охридским епископом Дмитрием Хоматианом (с парал. текстом оригинала)
  12. Краткото житие на Климент Охридски(болг.)
  13. Кирилло-Мефодиевская энциклопедия., София., издание БАН (Болгарская Академия Наук), 1985.
  14. Columbia Encyclopedia, Sixth Edition. 2001-05, s.v. «Cyril and Methodius, Saints».
  15. Encyclopedia Britannica, Encyclopedia Britannica Incorporated, Warren E. Preece — 1972, p.846.
  16. Berend, Tibor Iván (2003). History Derailed: Central and Eastern Europe in the Long Nineteenth Century. University of California Press. с. 76. ISBN 0520232992. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Сербія Сербія
Албанія Албанія Gray compass rose.svg Болгарія Болгарія
Греція Греція