Республіка Філіппіни (1899—1901)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Республіка Філіппіни.

República Filipina Republika ng Pilipinas Республіка Філіппіни
1898 – 1901
Прапор Герб
Гімн Marcha Nacional Filipina (укр. "Філіппінський національний марш")
Філіппіни: історичні кордони на карті Території, на які претендує Філіппінська Республіка
Столиця	Малолос, Сан-Ісидро, Тармак.
Мови	іспанська мова; тагальська мова; інші філіппінські мови
Форма правління	конституційна республіка
Президент
• 1899-1901	Еміліо Агінальдо (перший)
• 1901-1902	Мігель Мальвар (останній; неофіційний)
Прем'єр-міністр
• 1899	Аполінаріо Мабіні (перший)
• 1899	Педро Патерно (останній)
Законодавчий орган	національна асамблея
Історичний період	Філіппіно-американська війна
• Засновано	12 червня 1898
• Ліквідовано	23 березня 1901
Населення
Валюта	філіппінське песо
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Республіка Філіппіни (1899—1901)

Перша Філіппінська республіка (офіційно називалася Філіппінська республіка; ісп. República Filipina, філ. Republika ng Pilipinas. також відома як Малолоська республіка) — короткочасна невизнана держава на території Філіппін, що виникла внаслідок Філіппінської революції. Була офіційно проголошена 12 червня 1898 року в місті Малолос і стала першою конституційною республікою в Азії. Попри відсутність міжнародного визнання, республіка мала власну систему державного управління, збройні сили та прогресивну конституцію, засновану на демократичних принципах свого часу.

Постання республіки припало на переломний етап історії архіпелагу, коли багатовікове іспанське колоніальне панування змінилося американською експансією. Хоча філіппінські революціонери спочатку розглядали Сполучені Штати як союзників у боротьбі проти Іспанії, підписання Паризького мирного договору 1898 року, за яким Філіппіни переходили під суверенітет США, призвело до конфлікту інтересів. Це спричинило початок Філіппінсько-американської війни вже за два тижні після офіційної проголошення республіки. Держава фактично припинила існування після захоплення президента Еміліо Агінальдо американськими військами в березні 1901 року та його подальшої присяги на вірність Сполученим Штатам.

Історія створення

Передумови

Філіппінська революція проти іспанського колоніального панування розпочалася у 1896 році. Наступного року повстанські сили під керівництвом Еміліо Агінальдо підписали з іспанською владою угоду про припинення вогню, після чого лідери революції вирушили у вигнання до Гонконгу. Проте ситуація докорінно змінилася у квітні 1898 року з початком іспансько-американської війни. Основною причиною конфлікту стала відмова Іспанії провести соціальні реформи на Кубі, як того вимагали США, а каталізатором став таємничий вибух американського броненосця «Мен» у гавані Гавани 15 лютого 1898 року. Під тиском Демократичної партії та промислових кіл президент-республіканець Вільям Мак-Кінлі 19 квітня висунув Іспанії ультиматум. Не знайшовши дипломатичної підтримки в Європі, Іспанія оголосила війну, на що США відповіли аналогічним кроком 25 квітня.

Ще до офіційного початку бойових дій помічник міністра військово-морських сил США Теодор Рузвельт наказав комодору Джорджу Дьюї, який очолював Азійську ескадру в Гонконгу, готуватися до операцій проти іспанського флоту на Філіппінах. 1 травня 1898 року американська ескадра увійшла до Манільської затоки й за кілька годин повністю розгромила іспанський флот під командуванням адмірала Патрісіо Монтохо, не зазнавши втрат серед особового складу. Попри рішучу перемогу на морі, Дьюї бракувало сухопутних сил для захоплення Маніли, тому він звернувся до Вашингтона по підкріплення та сприяв поверненню Еміліо Агінальдо й інших революціонерів із Гонконгу. Агінальдо прибув до Манільської затоки 19 травня на борту американського судна «Маккаллох» і після зустрічі з Дьюї відновив революційну боротьбу.

24 травня 1898 року Агінальдо проголосив створення Диктаторський уряд Філіппін, зосередивши у своїх руках командування всіма філіппінськими силами. 28 травня в битві при Алапані повстанці розгромили останній іспанський оплот у Кавіте, де вперше було піднято сучасний прапор Філіппін. Успіхи революціонерів спричинили загальне піднесення: тисячі філіппінців дезертирували з іспанської армії та приєдналися до сил Агінальдо. Протягом короткого часу було звільнено численні міста й цілі провінції, зокрема Лагуну, Батангас, Булакан та інші. 12 червня 1898 року в Кавіте-ель-В'єхо Агінальдо проголосив Декларацію незалежності Філіппін від Іспанії. Того самого дня було офіційно представлено національний прапор і вперше виконано державний гімн.

Невдовзі за порадою свого найближчого соратника Аполінаріо Мабіні, який виступав проти автократії, Агінальдо погодився реформувати систему управління. 18 червня диктаторський уряд було офіційно закріплено декретом, а 23 червня його замінив Революційний уряд, у якому Агінальдо обійняв посаду президента. Нова влада розпочала масове визволення островів і передбачила створення Малолоського конгресу — законодавчого органу, покликаного розробити конституцію. Водночас почали виникати перші проблеми з американськими силами. Агінальдо стверджував, що консул США Е. Спенсер Пратт обіцяв йому визнання незалежності Філіппін під протекторатом флоту США, однак американська сторона згодом заперечила наявність будь-яких офіційних зобов'язань.

Оголошення Першої Філіппінської Республіки в Малолосі, 23 січня 1899 року

Протягом липня на Філіппіни прибували американські підкріплення під командуванням генералів Андерсона, Гріна та Меррітта. Хоча повстанці вже взяли Манілу в облогу, відрізавши її від постачання води й продовольства, американське командування уникало прямої військової співпраці з ними. У серпні 1898 року адмірал Дьюї та генерал Меррітт уклали таємну угоду з іспанським генерал-губернатором Ферміном Хауденесом про проведення так званої «удаваної битви». Іспанці погодилися здати місто американцям за умови, що філіппінські війська не буде допущено до Маніли, аби уникнути принизливої капітуляції перед повстанцями. 13 серпня Манілу було захоплено американськими силами, а філіппінців примусово усунули від участі в операції, що викликало глибоке обурення місцевого населення та фактично поклало край співпраці між союзниками.

Міжнародно-правовий статус архіпелагу було визначено 10 грудня 1898 року підписанням Паризького мирного договору, за яким Іспанія передала Філіппіни Сполученим Штатам за 20 мільйонів доларів. Представник філіппінського уряду Феліпе Агонсільйо намагався оскаржити цю угоду в Парижі та Вашингтоні, називаючи її недійсною з погляду міжнародного права, однак його протести було проігноровано. Тим часом Малолоський конгрес, що розпочав роботу 15 вересня, завершив підготовку проєкту конституції, основним автором якої був Феліпе Кальдерон. Усі делегати належали до класу «ілюстрадо» — освіченої національної еліти. Після тривалих дискусій і компромісів щодо повноважень президента конституцію, написану іспанською мовою (ісп. Constitución política), було затверджено 20 січня 1899 року. Наступного дня Еміліо Агінальдо оприлюднив документ, а 23 січня 1899 року в місті Малолос відбулася урочисте проголошення Першої Філіппінської Республіки.

Американо-філіппінська війна

Офіцери філіппінської армії в Сан-Фернандо, провінція Пампанга, чекають прибуття президента Агінальдо з сусіднього Малолоса, 9 жовтня 1898 р.

Однак мир тривав недовго. Уже 4 лютого 1899 року в передмісті Маніли спалахнули бойові дії: американський вартовий під час патрулювання застрелив філіппінського солдата, що спричинило вогонь у відповідь і призвело до початку другої битви за Манілу. Агінальдо намагався запобігти ескалації конфлікту, надіславши емісара до американського командувача генерала Елвелла Отіса, проте той відмовився від переговорів, заявивши, що «боротьба, розпочавшись, повинна тривати до самого кінця». У відповідь Агінальдо видав прокламацію про розрив дружніх відносин зі США та наказав вважати американські війська ворогом. Офіційно Філіппіни оголосили війну Сполученим Штатам 2 червня 1899 року прокламацією Педро Патерно, тодішнього голови конгресу.

Унаслідок поразки в битві за Манілу філіппінська армія була витіснена з міста. Американські війська розпочали стрімкий наступ на північ: 10 лютого було захоплено Калоокан, 27 квітня — Калумпіт, а на початку травня — Апаліт і Сан-Фернандо. Це змусило революційний уряд постійно змінювати місце перебування. 31 березня 1899 року американці зайняли першу столицю Малолос, яку відступаючі філіппінські сили встигли спалити. Резиденцію уряду було перенесено до Сан-Ісідро. Мирні переговори з американською комісією Шурмана у квітні—травні завершилися безрезультатно, і 16 травня Сан-Ісідро також було захоплено. Уряд евакуювався до Бамбана, а згодом — до міста Тарлак.

У політичному керівництві республіки стався розкол: 7 травня 1899 року представників так званої «партії війни» було усунуто від влади та замінено міністрами, схильними до пошуку мирного врегулювання. Однак бойові дії тривали. У жовтні американські війська розпочали новий наступ, змусивши уряд переїхати з Анхелеса до Тарлака, а згодом — до Баямбанга. 13 листопада 1899 року, під тиском переважаючих сил США, Агінальдо провів останню нараду в Баямбангу, під час якої наказав розпустити регулярну армію та перейти до партизанської війни. Того самого дня він залишив місто залізницею, розпочавши тривалий відступ через гірські райони.

Намагаючись уникнути переслідування, Агінальдо попрямував на північний захід до провінції Ла-Уніон, маючи під командуванням загін чисельністю близько 1200 бійців, очолюваний генералом Грегоріо дель Піларом. 2 грудня 1899 року відбулася битва на перевалі Тірад, у ході якої дель Пілар із 60 солдатами обороняв стратегічно важливу позицію, стримуючи американські війська та забезпечуючи відхід президента. У бою загинуло 52 філіппінські військовослужбовці, зокрема й сам генерал, однак їхні дії дали змогу Агінальдо уникнути негайного захоплення.

Протягом 1900 року Агінальдо разом із невеликою групою офіцерів і солдатів постійно перебував у русі, долаючи важкодоступні гірські райони провінцій Абра, Кагаян та Ісабела. У травні 1900 року він облаштував штаб-квартиру в Тьєрра-Вірхен, а в грудні прибув до віддаленого поселення Паланан. Саме там 23 березня 1901 року за сприяння місцевих скаутів-провідників американські війська захопили його в полон.

1 квітня 1901 року Еміліо Агінальдо склав присягу на вірність Сполученим Штатам, а 19 квітня оприлюднив прокламацію до філіппінського народу із закликом скласти зброю та визнати американський суверенітет. Хоча окремі загони під командуванням генерала Мігеля Мальвара продовжували опір до 16 квітня 1902 року, полон Агінальдо фактично означав припинення існування Першої Філіппінської Республіки. Офіційно війну було оголошено завершеною 4 липня 1902 року прокламацією Теодора Рузвельта про амністію учасників конфлікту.

Організація

Президент

Виконавчу владу здійснював президент через своїх секретарів кабінету міністрів. Еміліо Агінальдо, чинний президент Революційної Республіки, спочатку обійняв посаду президента після проголошення конституції та був обраний на перших виборах за нового режиму. Президенти мали обиратися законодавчими органами на чотирирічний термін і мати право на переобрання.

Окрім основних повноважень, Конституція 1899 року покладала на президента такі обов'язки:

1. Надавати посади цивільним та військовим особам відповідно до закону
2. Призначати урядових секретарів
3. Здійснювати прямі дипломатичні та торговельні відносини з іншими країнами
4. Забезпечувати швидке та повне здійснення правосуддя на всій національній території
5. Прощати злочинців відповідно до закону, з урахуванням положень, що стосуються урядових секретарів
6. Головувати на національних урочистостях та вітати акредитованих посланців та представників іноземних держав, які мають відносини з Республікою

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Література

• The 1899 Malolos Constitution. Official Gazette of the Government of the Philippines. 21 січня 1899. Процитовано 27 грудня 2022. (includes original Spanish version)
• Agoncillo, Teodoro A. (1997). Malolos: The Crisis of the Republic. University of the Philippines Press. ISBN 978-971-542-096-9.
• Brands, Henry William (1992). Bound to empire: the United States and the Philippines. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-507104-7.
• Calit, Harry S. (2003). The Philippines: current issues and historical background. Nova Science Publishers. ISBN 978-1-59033-576-5.
• Doyle, Robert C. (2010). The Enemy in Our Hands: America's Treatment of Enemy Prisoners of War from the Revolution to the War on Terror. University Press of Kentucky. ISBN 978-0-8131-2589-3.
• Duka, C. (2008). Struggle for Freedom. Rex Bookstore, Inc. ISBN 978-971-23-5045-0.
• Guevara, Sulpico, ред. (1972). The Laws of the First Philippine Republic (the laws of Malolos) 1898–1899. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Library (опубліковано 2005). Процитовано 26 березня 2008. (published online 2005, University of Michigan Library)
• Halstead, Murat (1898). The Story of the Philippines and Our New Possessions, Including the Ladrones, Hawaii, Cuba and Porto Rico.
• Kalaw, Maximo Manguiat (1927). The Development of Philippine Politics. Oriental commercial.
• Linn, Brian McAllister (2000a). The Philippine War, 1899–1902. University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1225-3.
• Linn, Brian McAllister (2000b). The U.S. Army and Counterinsurgency in the Philippine War, 1899–1902. UNC Press Books. ISBN 978-0-8078-4948-4.
• Schultz, Jeffrey D. (2000). Encyclopedia of Minorities in American Politics: African Americans and Asian Americans. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-1-57356-148-8.
• Titherington, Richard Handfield (1900). A history of the Spanish–American War of 1898. D. Appleton and Company. (republished by openlibrary.org)
• Tucker, Spencer C. (2009). The Encyclopedia of the Spanish–American and Philippine–American Wars: A Political, Social, and Military History. ABC-CLIO. ISBN 978-1-85109-951-1.
• Zafra, Nicolas (1967). Philippine history through selected sources. Alemar-Phoenix Pub. House.
• Agoncillo, Teodoro C. (1990) [1960], History of the Filipino People (вид. 8th), Quezon City: Garotech Publishing, ISBN 971-8711-06-6
• Aguinaldo y Famy, Emilio (1899), Chapter II. The Treaty of Biak-na-bató, True Version of the Philippine Revolution, Authorama: Public Domain Books, процитовано 7 лютого 2008{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із зайвим розташуванням у параметрі publisher (посилання)
• Aguinaldo y Famy, Emilio (1899), Chapter III. Negotiations, True Version of the Philippine Revolution, Authorama: Public Domain Books, процитовано 26 грудня 2007{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із зайвим розташуванням у параметрі publisher (посилання)
• Aguinaldo, E.; Pacis, V.A. (1957), A Second Look at America, Makers of history, R. Speller
• Alvarez, S.V. (1992), Recalling the Revolution, Madison: Center for Southeast Asia Studies, University of Wisconsin-Madison, ISBN 1-881261-05-0
• Alvarez, Santiago V.; Malay, Paula Carolina S. (1992), The katipunan and the revolution: memoirs of a general: with the original Tagalog text, Ateneo de Manila University Press, ISBN 978-971-550-077-7, Translated by Paula Carolina S. Malay
• Anderson, Benedict (2005), Under Three Flags: Anarchism and the Anti-Colonial Imagination, London: Verso, ISBN 1-84467-037-6
• Batchelor, Bob (2002), The 1900s : American popular culture through history, Greenwood Publishing Group, ISBN 978-0-313-31334-9
• Blanchard, William H. (1996), Neocolonialism American Style, 1960–2000 (вид. illustrated), Greenwood Publishing Group, ISBN 978-0-313-30013-4
• Beede, Benjamin R. (1994), The War of 1898, and U.S. interventions, 1898–1934: an encyclopedia, Taylor & Francis, ISBN 978-0-8240-5624-7
• Blair, Emma; Robertson, James (1903–1909), The Philippine Islands, 1493–1898, т. 1—55, Cleveland
• Bowring, Sir John (1859), A Visit to the Philippine Islands, London: Smith, Elder and Co.
• Constantino, Renato (1975), The Philippines: A Past Revisited, Self-published, Tala Pub. Services
• de Moya, Francisco Javier (1883), Las Islas Filipinas en 1882 (ісп.), т. 1—55, Madrid
• Dav, Chaitanya (2007), Crimes Against Humanity: A Shocking History of U.s. Crimes Since 1776, AuthorHouse, ISBN 978-1-4343-0181-9
• Díaz Arenas, Rafaél (1838), Memoria sobre el comercio y navegacion de las islas Filipinas (ісп.), Cádiz, Spain
• Elliott, Charles Burke (1917), The Philippines: To the End of the Commission Government, a Study in Tropical Democracy
• Escalante, Rene. «Collapse of the Malolos Republic.» Philippine Studies 46#4 (1998), pp. 452–76. online blames Aguinaldo's incompetence for loss of public support and collapse of his regime.
• Foreman, J. (1906), The Philippine Islands: A Political, Geographical, Ethnographical, Social, and Commercial History of the Philippine Archipelago, New York: Charles Scribner's Sons
• Gatbonton, Esperanza B., ред. (2000), The Philippines After The Revolution 1898–1945, National Commission for Culture and the Arts, ISBN 971-814-004-2
• Guerrero, Milagros; Custodio, Teresa Ma.; Dalisay, Jose Y. (1998), Reform and Revolution, Kasaysayan: The History of the Filipino People, т. 5, Asia Publishing Company Limited, ISBN 962-258-228-1
• Guevara, Sulpico, ред. (1972), The laws of the first Philippine Republic (the laws of Malolos) 1898–1899, Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Library, процитовано 26 березня 2008
• Halili, Maria Christine N. (2004), Philippine History, Manila: Rex Book Store, ISBN 978-971-23-3934-9
• Halstead, Murat (1898), XII. The American Army in Manila, The Story of the Philippines and Our New Possessions, Including the Ladrones, Hawaii, Cuba and Porto Rico
• Jagor, Feodor (1873), Weidmannsche Buchhandlung (нім.), Berlin.
• Kalaw, Maximo Manguiat (1927), The Development of Philippine Politics, Oriental commercial, процитовано 7 лютого 2008
• Keat, Gin Ooi (2004), Southeast Asia: A Historical Encyclopedia, from Angkor Wat to East Timor, Volume 1, BC-CLIO, ISBN 978-1-57607-770-2
• Karnow, Stanley (1990), In Our Image, Century, ISBN 978-0-7126-3732-9
• Lacsamana, Leodivico Cruz (2006), Philippine history and government, Phoenix Publishing House, ISBN 978-971-06-1894-1
• Lone, Stewart (2007). Daily Lives of Civilians in Wartime Asia: From the Taiping Rebellion to the Vietnam War. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-33684-3.
• Mabini, Apolinario (1969), CHAPTER VIII: First Stage of the Revolution, у Guerrero, Leon Ma. (ред.), The Philippine Revolution, National Historical Commission
• Miller, Stuart Creighton (1984), Benevolent Assimilation: The American Conquest of the Philippines, 1899–1903 (вид. 4th edition, reprint), Yale University Press, ISBN 978-0-300-03081-5
• Montero y Vidal, Jose (1887–1895), Historia general de Filipinas (ісп.), т. 1—3, Madrid: Imprenta de Manuel Tello
• Nelson-Pallmeyer, Jack (2005), Saving Christianity from empire, Continuum International Publishing Group, ISBN 978-0-8264-1627-8
• Padilla Angulo, Fernando J. (2023). Volunteers of the Empire. War, Identity, and Spanish Imperialism, 1855—1898. London: Bloomsbury Academic.
• Regidor, Antonio M.; Mason, J. Warren (1905), Commercial Progress in the Philippine Islands, London: Dunn & Chidley
• Rodao, Florentino; Rodríguez, Felice Noelle (2001), The Philippine revolution of 1896: ordinary lives in extraordinary times, Ateneo de Manila University Press, ISBN 978-971-550-386-0
• Salazar, Zeus (1994), Agosto 29-30, 1896: ang pagsalakay ni Bonifacio sa Maynila, Quezon City: Miranda Bookstore
• Seekins, Donald M. (1991), Historical Setting—Outbreak of War, 1898, у Seekins, Dolan (ред.), Philippines: A Country Study, Washington: Library of Congress, процитовано 25 грудня 2007
• Sagmit, Rosario S.; Sagmit-Mendosa, Lourdes (2007), The Filipino Moving Onward 5, Rex Bookstore, Inc., ISBN 978-971-23-4154-0
• Schumacher, John N. (1991), The Making of a Nation: Essays on Nineteenth-century Filipino Nationalism, Ateneo de Manila University Press, ISBN 978-971-550-019-7
• Titherington, Richard Handfield (1900), A history of the Spanish–American War of 1898, D. Appleton and Company
• Trask, David F. (1996), The war with Spain in 1898, University of Nebraska Press, ISBN 978-0-8032-9429-5
• Wolff, Leon (2006), Little brown brother: how the United States purchased and pacified the Philippine Islands at the century's turn, History Book Club, ISBN 978-1-58288-209-3(Introduction, Decolonizing the History of the Philippine–American War, by Paul A. Kramer dated December 8, 2005)
• Worcester, Dean Conant (1914), The Philippines: Past and Present (vol. 1 of 2), Macmillan, с. 75—89, ISBN 1-4191-7715-X, процитовано 7 лютого 2008
• Tuñon de Lara, Manuel (1974), La España del siglo XIX, Barcelona: Editorial Laia
• Zaide, Gregorio (1954), The Philippine Revolution, Manila: The Modern Book Company
• Zaide, Gregorio F. (1957), Philippine Political and Cultural History: The Philippines Since the British Invasion, т. II (вид. 1957 Revised), Manila: McCullough Printing Company
• Zaide, Sonia M. (1994), The Philippines: A Unique Nation, All-Nations Publishing Co., ISBN 978-971-642-071-5

Посилання

• Республіка Малолос: історичний нарис
• Матеріали про Першу Філіппінську Республіку в Малолосі
• Проєкт «Гутенберг» — Аполінаріо Мабіні. Пропозиції щодо устрою Філіппінської республіки
• Філіппінсько-американська війна (1899—1902) та становлення республіки
• Перша Філіппінська Республіка на сайті Національної історичної комісії
• Малолоський конгрес та Революційний уряд Філіппін