Чад
|
Республіка Чад | |||||
|
|||||
| Девіз: «Unité, Travail, Progrès» фр. "Єдність, праця, прогрес" | |||||
| Гімн: La Tchadienne | |||||
 | |||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Нджамена 12°06′ пн. ш. 15°02′ сх. д.country H G O | ||||
| Офіційні мови | Французька, арабська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Форма правління | Республіка | ||||
| - Президент | Магамет Дебі Ітно | ||||
| - Прем'єр-міністр | Посада вакантна | ||||
| Незалежність | від Франції | ||||
| - Дата | 11 серпня 1960 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 1,284,000 км² (21) | ||||
| - Внутр. води | 1,9 % | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2005 | 10,146,000 (75) | ||||
| - перепис 1993 | 6,279,921 | ||||
| - Густота | 7,9/км² (212) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | $15,260 млрд. (128) | ||||
| - На душу населення | $1,519 (163) | ||||
| ІЛР (2004) | ▲ 0,368 (низька) (171) | ||||
| Валюта | франк CFA (XAF)
| ||||
| Часовий пояс | WAT (UTC+1) | ||||
| - Літній час | не спостерігається (UTC+1) | ||||
| Коди ISO 3166 | TCD | ||||
| Домен | .td | ||||
| Телефонний код | +235 | ||||
| |||||
| |||||
|
Чад (фр. Tchad, араб. تشاد), офіційна назва Респу́бліка Чад (фр. La République du Tchad) — країна на півночі центру Африки, що межує на півночі з Лівією, сході із Суданом, півдні з Центральноафриканською Республікою і на заході з Камеруном, Нігерією і Нігером; столиця Нджамена (раніше Порт-Ламі).
Рельєф: гори на північному заході, савана і частина пустелі Сахара на півночі; річки на півдні течуть на північний захід до озера Чад.
Глава держави — Магамет Дебі Ітно з 2021. Політична система — президентська республіка.
Головні експортні товари: бавовна, м'ясо, шкіри, домашня худоба, нафта. Кухня Чаду не сильно відрізняється від кухонь інших країн цього регіону. Основа страв — це зернові та м'ясо. П'ють тут каркаде — чай з квітів гібіскуса.
Недавня історія[ред. | ред. код]
До дев'ятнадцятого століття на території Чаду існували держави Канем-Борну, Вадай та інші. Наприкінці XIX — на початку XX стт. перетворився на колонію Франції. Незалежність від Франції здобута в 1960 р., у 1975 р. відбувся військовий переворот, уряд пішов у вигнання через жорстоку опозицію Чадського національного фронту визволення, який підтримувала Лівія. Протидія продовжувалася між частинами, підтримуваними Лівією, з одного боку, а Францією — з іншого, до 1987 р. Дипломатичні відносини з Лівією цілковито відновлені в 1988. Нова конституція ухвалена в 1990 р.
За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Чад посідає в ньому п'яте місце[1].
Населення[ред. | ред. код]
Населення складає 10 мільйонів осіб, етнічний склад якого представляють: багірмі, загава, тубу, хауса, араби тощо; мови: французька, арабська (обидві державні), більш як 100 африканських діалектів; 50 % населення визнає місцеві традиційні вірування, 40 % іслам, більшість решти — християни.
Релігія[ред. | ред. код]
Чад — релігійно різноманітна країна. За оцінками дослідницького центру П'ю у 2010 році, 55,7 % населення були мусульманами, у той час як 22,5 % були католиками і ще 17,6 % були протестантами[2][3]. Серед мусульман 48 % заявили, що вони суніти, 21 % шиїти, 4 % ахмаді і 23 % просто мусульмани. Більшість мусульман в країні є прихильниками суфізму, помірної гілки містичного ісламу (55 % належить до суфійських орденів)[4]. Невелика частина населення дотримується традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків, сил природи тощо; особливо розвинений фетишизм).
Християнство принесли в Чад французькі і американські місіонери. Як і у випадку з чадським ісламом, християнство ввібрало в себе деякі риси дохристиянських релігійних вірувань. Мусульмани переважно зосереджені в північному і східному Чаді, анімісти і християни живуть переважно в південному Чаді і Гері. За конституцією Чад є світською державою і гарантує свободу віросповідання; різні релігійні громади зазвичай співіснують без проблем.
Католики становлять найбільшу християнську конфесію в країні. Більшість протестантів, включаючи нігерійську «Каплицю переможців», пов'язані з різними євангельськими християнськими групами. Члени релігійних громад Бахаї і Свідків Єгови також присутні в країні.
У Чаді проживають іноземні місіонери, що представляють як християнські, так і ісламські групи. Країну також відвідують мандрівні мусульманські проповідники, переважно з Судану, Саудівської Аравії та Пакистану. Саудівська Аравія зазвичай підтримує соціальні та освітні проекти і фінансує масштабне будівництво мечетей.
Мови[ред. | ред. код]
Офіційними мовами бізнесу у Чаді є французька та арабська, але в країні присутні більш ніж 100 мов і діалектів. Через важливу роль, яку відіграють мандрівні арабські торговці і купці, що оселилися в місцевих громадах, арабська Чаду стала лінгва-франка.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
Країна розділена на 22 регіони.
| № | Регіони | Адм. центр | Площа, км² | Населення, (2009) |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Батха | Аті | 88 000 | 527 031 |
| 2 | Шарі-Багірмі | Масенья | 46 000 | 621 785 |
| 3 | Хаджер-Ламіс | Масакорі | 29 000 | 562 957 |
| 4 | Ваді-Фіра | Більтин | 51 000 | 494 933 |
| 5 | Бахр-ель-Газаль | Мусоро | 53 000 | 260 865 |
| 6 | Борку | Фая-Ларжо | 241 000 | 97 251 |
| 7 | Еннеді | Фада | 211 000 | 173 606 |
| 8 | Гера | Монго | 62 000 | 553 795 |
| 9 | Канем | Мао | 75 000 | 354 603 |
| 10 | Лак | Бол | 23 000 | 451 369 |
| 11 | Західний Логон | Мунду | 9 000 | 683 293 |
| 12 | Східний Логон | Доба | 24 000 | 796 453 |
| 13 | Мандуль | Кумра | 17 000 | 637 086 |
| 14 | Східний Майо-Кебі | Бонгор | 19 000 | 769 198 |
| 15 | Західний Майо-Кебі | Пала | 14 000 | 569 087 |
| 16 | Середнє Шарі | Сарх | 41 000 | 598 284 |
| 17 | Вадаї | Абеше | 30 000 | 731 679 |
| 18 | Саламат | Ам-Тіман | 66 000 | 308 605 |
| 19 | Сила (Дар-Сила) | Гоз-Бейда | 37 000 | 289 776 |
| 20 | Танджиле | Лаї | 17 000 | 682 817 |
| 21 | Тібесті | Бардаї | 130 000 | 21 970 |
| 22 | Нджамена | Нджамена | 1 000 | 993 492 |
| Всього | 1 284 000 | 11 175 915 |
Найбільші міста (дані на 2010 рік):
Географія[ред. | ред. код]
Рельєф[ред. | ред. код]
Велику частину території займають рівнини і плато, які чергуються з плоскими западинами. Північна частина території країни вкрита кам'янистими й піщаними пустелями з нечисленними оазами. На північному заході розташоване нагір'я Тібесті з найвищою точкою країни — вулканом Емі-Кусі (3415 м). На півдні напівпустелі й савани. У південних і південно-східних районах великі площі вкривають болота. Майже неживі, випалені сонцем схили нагір'я складені метаморфічними породами докембрійського фундамента, сильно розчленованими конусами вулканів, ущелинами й тимчасовими водотоками. Найвища точка країни — сплячий вулкан Емі-Кусі (3415 м), який лежить у північній частині нагір'я. На його вершині розташований кратер діаметром 15 км і глибиною приблизно 700 м, із висохлим озером на дні. У західній частині нагір'я височить декілька діючих вулканів, найвищий з яких — Тусіде (3265 м), виверження відбувається досить регулярно. Міжгірні райони рясніють солончаками і кам'янистими пустелями, серед яких можна знайти чимало тектонічних западин (Шиєде, Айн-Галакка, Текро, Егрі, Брульку тощо), вкритих тими-таки солончаками. Тут же розташована й найнижча точка країни — депресія Джураб (160 м). У північно-східній частині Чаду підносяться плато Ерді (1115 м) і Еннеді (1450 м), у центрі — масив Вадаї з горою Гера (1790 м), а на сході — гірська місцевість Уаддан (до 1340 м). Рідкісні людські поселення тут зазвичай представлені стоянками кочівників, а рослинний і тваринний світи здебільшого бідні.
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Алюміній, берил, боксити, вольфрам, глина, залізо, золото, вапняк, каолін (глина), каустична сода, мідь, нафта, олово, кухонна сіль, природний газ та уран.
Води[ред. | ред. код]
Річок у країні мало. Майже всі вони, крім річок Шарі і Логон, є сухими руслами — ваді, що наповнюються водою тільки в період дощів. Густа мережа річок (Батха, Логон, Майо-Кебі, Мбере, Шарі тощо) характерна для південних регіонів, у північних регіонах річок немає. Є судноплавні річки — Шарі (головна водна артерія країни) і Логон. Великі озера — Іро, Фітрі та прісноводне о. Чад (4-е за величиною в Африці). У сухий період року (жовтень-липень) у північних районах віє харматан — розжарений північно-східний вітер, що приносить багато пилу й різко погіршує видимість.
Озеро Чад — найбільша водоймища Центральної Африки і єдине постійне джерело прісної води для всієї країни. Колись площа водного дзеркала становила близько 25 000 км², однак через посухи, що регулярно вражають цей регіон, а також через колосальний водозабір для потреб населення, його площа за останні 10 років скоротилася майже в 5 разів (хоча регулярні підйоми рівня води і її майже повне зникнення відзначалися вченими щонайменше 8 разів за останнє тисячоліття). Навколо озера тягнеться череда густих лісів, а на південь і південний схід — смуга заболочених прирічкових областей, які служать притулком для 120 видів риб і 200 різновидів птахів.
Економіка[ред. | ред. код]
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Основна галузь економіки, що забезпечує до 70 % валютних надходжень. Частка аграрного сектора в ВВП — 32,4 %, в ньому працює 80 % населення (2004). Обробляються 2,86 % земель (2001). Основні експортні культури — бавовник й арахіс. Вирощують також бобові, кунжут (сезам), кукурудзу, манго, маніок їстівний, овочі, просо, пшеницю, рис, цукрову тростину, сорго, таро, фініки і ямс. Виробляється гуміарабік (смола акації) — сировина для харчової, текстильної і фармацевтичної промисловості. Тваринництво (розведення верблюдів, кіз, великої рогатої худоби, коней, овець, віслюків і свиней) є традиційним заняттям 40 % населення. Природні пасовища вкривають площу близько 49 млн га. За поголів'ям худоби Чад посідає 1-е місце в Центральній Африці. Шкоди сільському господарству завдають часті посухи, нашестя сарани і муха цеце. Розвивається рибальство, щорічний вилов риби (коропа, окуня, сома та ін.) становить близько 90 тисяч тонн.
Промисловість[ред. | ред. код]
Частка у ВВП — 18,8 % (2004). Розвивається гірничодобувна промисловість: видобуток нафти, каустичної солі (натрон), золота, вапняку і глини. З 1993 розробляється нафтове родовище Доба, видобувається близько 225 тис. барелів нафти на добу (за оцінками, запасів нафти вистачить на 25-30 років). Обробна промисловість представлена переважно підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції (бавовноочисні фабрики, цукрорафінадний завод, маслоробні, борошномельні, м'ясопереробні, пивоварні заводи, тютюнова фабрика). Розвивається текстильна, хімічна промисловість (2 парфумерні фабрики і підприємство з виготовлення пластмасового взуття), металообробка, виробництво будівельних матеріалів, працює завод із складання велосипедів. Розвинене кустарне виробництво, в тому числі сільськогосподарських знарядь.
Транспорт[ред. | ред. код]
Гостро стоїть проблема розвитку транспортної мережі і вантажоперевезень. Залізниць немає, основний вид транспорту — автомобільний. Більша частина доріг придатна для експлуатації тільки в сухий період року (жовтень-липень) і потребує капітального ремонту. Довжина автомобільних доріг становить близько 40 тис. км (з твердим покриттям — 412 км доріг) станом на 1999. Допомогу в будівництві шосейних доріг надає Євросоюз. У сільській місцевості для перевезень використовуються верблюди й осли. Довжина водних шляхів — 2 тис. км (2003). Налічується 50 аеропортів і злітно-посадочних майданчиків (7 з них мають тверде покриття) (2004). У столиці розташований міжнародний аеропорт, який обслуговує рейси до сусідніх африканських країн та Франції. З 2003 р. діє нафтопровід Чад-Камерун (1050 км).
Членство в міжнародних організаціях[ред. | ред. код]
Член ООН з 1960 року, Організації Африканської Єдності (ОАЄ) з 1963 року, а з 2002 р. її наступника — Африканського Союзу (АС), Руху неприєднання, Міжнародної організації Франкофонії (МОФ), Економічного співтовариства держав Центральної Африки (КЕЕАК) з 1983 року, Економічного і валютного співтовариства Центральної Африки (КЕМАК) з 1999 року, Співтовариства держав Сахеля і Сахари з 1997 року.
Відносини з Україною[ред. | ред. код]
Дипломатичні відносини з Україною встановлено 27 липня 1993 року.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Failed States Index 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 30 вересня 2013.
- ↑ Table: Christian Population as Percentages of Total Population by Country. Pew Research Center. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 16 квітня 2018.
- ↑ Table: Muslim Population by Country. Pew Research Center. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 16 квітня 2018.
- ↑ The World's Muslims: Unity and Diversity (PDF). Pew Forum on Religious & Public life. 9 August 2012. с. 128—129. Архів оригіналу (PDF) за 24 October 2012. Процитовано 2 June 2014.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Сагоян Л. Ю. Республика Чад: Справочник / РАН Институт Африки. — М. : Наука, 1993. — 150 с.
- (рос.) Сидорова Г. М. Республика Чад. — М. : Знание, 1989. — 67 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чад [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Encyclopedia Britannica — Chad [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- БСЭ — Чад [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
 Лівія
|
||
 Нігер
|
|
 Судан
|
 Нігерія Камерун
|
 Центральноафриканська Республіка
|
| ||||||||
|
