Чад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Республіка Чад)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Республіка Чад
фр. République du Tchad
араб. جمهورية تشاد
Jumhūriyyat Tshād

Прапор Герб
Девіз: «Unité, Travail, Progrès»
фр. "Єдність, праця, прогрес"
Гімн: La Tchadienne
Розташування Чаду
Розташування Чаду
Столиця
(та найбільше місто)
Нджамена
12°06′ пн. ш. 15°02′ сх. д.country H G O
Офіційні мови Французька, арабська
Форма правління Республіка
 - Президент Магамет Дебі Ітно
 - Прем'єр-міністр Посада вакантна
Незалежність від Франції 
 - Дата 11 серпня 1960 
Площа
 - Загалом 1,284,000 км² (21)
 - Внутр. води 1,9 %
Населення
 - оцінка 2005  10,146,000 (75)
 - перепис 1993  6,279,921
 - Густота 7,9/км² (212)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $15,260 млрд. (128)
 - На душу населення $1,519 (163)
ІЛР (2004) 0,368 (низька) (171)
Валюта франк CFA (XAF)
Часовий пояс WAT (UTC+1)
 - Літній час не спостерігається (UTC+1)
Коди ISO 3166 TCD
Домен .td
Телефонний код +235
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Чад
Політичні структури Сахеля
XI-XIII ст.
Імперія ГанаКанемТекрур
XIII-XVIII ст.
Джолоф (Волоф) • Імперія МаліІмперія Сонгаї
МосиМіста-держави хаусаБагірмі
ВаданДарфурський султанатСеннар
БорнуСокотоМасинаТакедда
XIX-XX ст.
(Колонії)
Британська колонія Нігерія
Судан (колонія)Французька Західна Африка
Французька Екваторіальна Африка
XX ст.
(Незалежні держави)
СенегалМавританіяБуркіна-Фасо
МаліНігеріяНігер
КамерунЧадСуданЕритрея


Чад (фр. Tchad, араб. تشاد‎), офіційна назва Респу́бліка Чад (фр. La République du Tchad) — країна на півночі центру Африки, що межує на півночі з Лівією, сході із Суданом, півдні з Центральноафриканською Республікою і на заході з Камеруном, Нігерією і Нігером; столиця Нджамена (раніше Порт-Ламі).

Рельєф: гори на північному заході, савана і частина пустелі Сахара на півночі; річки на півдні течуть на північний захід до озера Чад.

Глава держави — Магамет Дебі Ітно з 2021. Політична система — президентська республіка.

Головні експортні товари: бавовна, м'ясо, шкіри, домашня худоба, нафта. Кухня Чаду не сильно відрізняється від кухонь інших країн цього регіону. Основа страв — це зернові та м'ясо. П'ють тут каркаде — чай з квітів гібіскуса.

Недавня історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Чаду

До дев'ятнадцятого століття на території Чаду існували держави Канем-Борну, Вадай та інші. Наприкінці XIX — на початку XX стт. перетворився на колонію Франції. Незалежність від Франції здобута в 1960 р., у 1975 р. відбувся військовий переворот, уряд пішов у вигнання через жорстоку опозицію Чадського національного фронту визволення, який підтримувала Лівія. Протидія продовжувалася між частинами, підтримуваними Лівією, з одного боку, а Францією — з іншого, до 1987 р. Дипломатичні відносини з Лівією цілковито відновлені в 1988. Нова конституція ухвалена в 1990 р.

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Чад посідає в ньому п'яте місце[1].

Населення[ред. | ред. код]

Докладніше: Населення Чаду

Населення складає 10 мільйонів осіб, етнічний склад якого представляють: багірмі, загава, тубу, хауса, араби тощо; мови: французька, арабська (обидві державні), більш як 100 африканських діалектів; 50 % населення визнає місцеві традиційні вірування, 40 % іслам, більшість решти — християни.

Релігія[ред. | ред. код]

Чад — релігійно різноманітна країна. За оцінками дослідницького центру П'ю у 2010 році, 55,7 % населення були мусульманами, у той час як 22,5 % були католиками і ще 17,6 % були протестантами[2][3]. Серед мусульман 48 % заявили, що вони суніти, 21 % шиїти, 4 % ахмаді і 23 % просто мусульмани. Більшість мусульман в країні є прихильниками суфізму, помірної гілки містичного ісламу (55 % належить до суфійських орденів)[4]. Невелика частина населення дотримується традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків, сил природи тощо; особливо розвинений фетишизм).

Християнство принесли в Чад французькі і американські місіонери. Як і у випадку з чадським ісламом, християнство ввібрало в себе деякі риси дохристиянських релігійних вірувань. Мусульмани переважно зосереджені в північному і східному Чаді, анімісти і християни живуть переважно в південному Чаді і Гері. За конституцією Чад є світською державою і гарантує свободу віросповідання; різні релігійні громади зазвичай співіснують без проблем.

Католики становлять найбільшу християнську конфесію в країні. Більшість протестантів, включаючи нігерійську «Каплицю переможців», пов'язані з різними євангельськими християнськими групами. Члени релігійних громад Бахаї і Свідків Єгови також присутні в країні.

У Чаді проживають іноземні місіонери, що представляють як християнські, так і ісламські групи. Країну також відвідують мандрівні мусульманські проповідники, переважно з Судану, Саудівської Аравії та Пакистану. Саудівська Аравія зазвичай підтримує соціальні та освітні проекти і фінансує масштабне будівництво мечетей.

Мови[ред. | ред. код]

Докладніше: Мови Чаду

Офіційними мовами бізнесу у Чаді є французька та арабська, але в країні присутні більш ніж 100 мов і діалектів. Через важливу роль, яку відіграють мандрівні арабські торговці і купці, що оселилися в місцевих громадах, арабська Чаду стала лінгва-франка.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Країна розділена на 22 регіони.

Регіони Адм. центр Площа, км² Населення, (2009)
1 Батха Аті 88 000 527 031
2 Шарі-Багірмі Масенья 46 000 621 785
3 Хаджер-Ламіс Масакорі 29 000 562 957
4 Ваді-Фіра Більтин 51 000 494 933
5 Бахр-ель-Газаль Мусоро 53 000 260 865
6 Борку Фая-Ларжо 241 000 97 251
7 Еннеді Фада 211 000 173 606
8 Гера Монго 62 000 553 795
9 Канем Мао 75 000 354 603
10 Лак Бол 23 000 451 369
11 Західний Логон Мунду 9 000 683 293
12 Східний Логон Доба 24 000 796 453
13 Мандуль Кумра 17 000 637 086
14 Східний Майо-Кебі Бонгор 19 000 769 198
15 Західний Майо-Кебі Пала 14 000 569 087
16 Середнє Шарі Сарх 41 000 598 284
17 Вадаї Абеше 30 000 731 679
18 Саламат Ам-Тіман 66 000 308 605
19 Сила (Дар-Сила) Гоз-Бейда 37 000 289 776
20 Танджиле Лаї 17 000 682 817
21 Тібесті Бардаї 130 000 21 970
22 Нджамена Нджамена 1 000 993 492
Всього 1 284 000 11 175 915

Найбільші міста (дані на 2010 рік):

Географія[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Еннеді
Емі-Кусі

Велику частину території займають рівнини і плато, які чергуються з плоскими западинами. Північна частина території країни вкрита кам'янистими й піщаними пустелями з нечисленними оазами. На північному заході розташоване нагір'я Тібесті з найвищою точкою країни — вулканом Емі-Кусі (3415 м). На півдні напівпустелі й савани. У південних і південно-східних районах великі площі вкривають болота. Майже неживі, випалені сонцем схили нагір'я складені метаморфічними породами докембрійського фундамента, сильно розчленованими конусами вулканів, ущелинами й тимчасовими водотоками. Найвища точка країни — сплячий вулкан Емі-Кусі (3415 м), який лежить у північній частині нагір'я. На його вершині розташований кратер діаметром 15 км і глибиною приблизно 700 м, із висохлим озером на дні. У західній частині нагір'я височить декілька діючих вулканів, найвищий з яких — Тусіде (3265 м), виверження відбувається досить регулярно. Міжгірні райони рясніють солончаками і кам'янистими пустелями, серед яких можна знайти чимало тектонічних западин (Шиєде, Айн-Галакка, Текро, Егрі, Брульку тощо), вкритих тими-таки солончаками. Тут же розташована й найнижча точка країни — депресія Джураб (160 м). У північно-східній частині Чаду підносяться плато Ерді (1115 м) і Еннеді (1450 м), у центрі — масив Вадаї з горою Гера (1790 м), а на сході — гірська місцевість Уаддан (до 1340 м). Рідкісні людські поселення тут зазвичай представлені стоянками кочівників, а рослинний і тваринний світи здебільшого бідні.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Алюміній, берил, боксити, вольфрам, глина, залізо, золото, вапняк, каолін (глина), каустична сода, мідь, нафта, олово, кухонна сіль, природний газ та уран.

Води[ред. | ред. код]

Озеро Чад

Річок у країні мало. Майже всі вони, крім річок Шарі і Логон, є сухими руслами — ваді, що наповнюються водою тільки в період дощів. Густа мережа річок (Батха, Логон, Майо-Кебі, Мбере, Шарі тощо) характерна для південних регіонів, у північних регіонах річок немає. Є судноплавні річки — Шарі (головна водна артерія країни) і Логон. Великі озера — Іро, Фітрі та прісноводне о. Чад (4-е за величиною в Африці). У сухий період року (жовтень-липень) у північних районах віє харматан — розжарений північно-східний вітер, що приносить багато пилу й різко погіршує видимість.

Озеро Чад — найбільша водоймища Центральної Африки і єдине постійне джерело прісної води для всієї країни. Колись площа водного дзеркала становила близько 25 000 км², однак через посухи, що регулярно вражають цей регіон, а також через колосальний водозабір для потреб населення, його площа за останні 10 років скоротилася майже в 5 разів (хоча регулярні підйоми рівня води і її майже повне зникнення відзначалися вченими щонайменше 8 разів за останнє тисячоліття). Навколо озера тягнеться череда густих лісів, а на південь і південний схід — смуга заболочених прирічкових областей, які служать притулком для 120 видів риб і 200 різновидів птахів.

Економіка[ред. | ред. код]

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Основна галузь економіки, що забезпечує до 70 % валютних надходжень. Частка аграрного сектора в ВВП — 32,4 %, в ньому працює 80 % населення (2004). Обробляються 2,86 % земель (2001). Основні експортні культури — бавовник й арахіс. Вирощують також бобові, кунжут (сезам), кукурудзу, манго, маніок їстівний, овочі, просо, пшеницю, рис, цукрову тростину, сорго, таро, фініки і ямс. Виробляється гуміарабік (смола акації) — сировина для харчової, текстильної і фармацевтичної промисловості. Тваринництво (розведення верблюдів, кіз, великої рогатої худоби, коней, овець, віслюків і свиней) є традиційним заняттям 40 % населення. Природні пасовища вкривають площу близько 49 млн га. За поголів'ям худоби Чад посідає 1-е місце в Центральній Африці. Шкоди сільському господарству завдають часті посухи, нашестя сарани і муха цеце. Розвивається рибальство, щорічний вилов риби (коропа, окуня, сома та ін.) становить близько 90 тисяч тонн.

Промисловість[ред. | ред. код]

Частка у ВВП — 18,8 % (2004). Розвивається гірничодобувна промисловість: видобуток нафти, каустичної солі (натрон), золота, вапняку і глини. З 1993 розробляється нафтове родовище Доба, видобувається близько 225 тис. барелів нафти на добу (за оцінками, запасів нафти вистачить на 25-30 років). Обробна промисловість представлена переважно підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції (бавовноочисні фабрики, цукрорафінадний завод, маслоробні, борошномельні, м'ясопереробні, пивоварні заводи, тютюнова фабрика). Розвивається текстильна, хімічна промисловість (2 парфумерні фабрики і підприємство з виготовлення пластмасового взуття), металообробка, виробництво будівельних матеріалів, працює завод із складання велосипедів. Розвинене кустарне виробництво, в тому числі сільськогосподарських знарядь.

Транспорт[ред. | ред. код]

Гостро стоїть проблема розвитку транспортної мережі і вантажоперевезень. Залізниць немає, основний вид транспорту — автомобільний. Більша частина доріг придатна для експлуатації тільки в сухий період року (жовтень-липень) і потребує капітального ремонту. Довжина автомобільних доріг становить близько 40 тис. км (з твердим покриттям — 412 км доріг) станом на 1999. Допомогу в будівництві шосейних доріг надає Євросоюз. У сільській місцевості для перевезень використовуються верблюди й осли. Довжина водних шляхів — 2 тис. км (2003). Налічується 50 аеропортів і злітно-посадочних майданчиків (7 з них мають тверде покриття) (2004). У столиці розташований міжнародний аеропорт, який обслуговує рейси до сусідніх африканських країн та Франції. З 2003 р. діє нафтопровід Чад-Камерун (1050 км).

Членство в міжнародних організаціях[ред. | ред. код]

Член ООН з 1960 року, Організації Африканської Єдності (ОАЄ) з 1963 року, а з 2002 р. її наступника — Африканського Союзу (АС), Руху неприєднання, Міжнародної організації Франкофонії (МОФ), Економічного співтовариства держав Центральної Африки (КЕЕАК) з 1983 року, Економічного і валютного співтовариства Центральної Африки (КЕМАК) з 1999 року, Співтовариства держав Сахеля і Сахари з 1997 року.

Відносини з Україною[ред. | ред. код]

Дипломатичні відносини з Україною встановлено 27 липня 1993 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Failed States Index 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 30 вересня 2013.
  2. Table: Christian Population as Percentages of Total Population by Country. Pew Research Center. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 16 квітня 2018.
  3. Table: Muslim Population by Country. Pew Research Center. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 16 квітня 2018.
  4. The World's Muslims: Unity and Diversity (PDF). Pew Forum on Religious & Public life. 9 August 2012. с. 128—129. Архів оригіналу (PDF) за 24 October 2012. Процитовано 2 June 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Сагоян Л. Ю. Республика Чад: Справочник / РАН Институт Африки. — М. : Наука, 1993. — 150 с.
  • (рос.) Сидорова Г. М. Республика Чад. — М. : Знание, 1989. — 67 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Лівія Лівія
Нігер Нігер Судан Судан
Нігерія Нігерія
Камерун Камерун
Центральноафриканська Республіка Центральноафриканська Республіка