Ретльо (Старорусський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
присілок Ретльо
Ретлё
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Новгородська область
Муніципальний район Старорусський район
Поселення Наговське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 49239852060
Код ЗКТМО: 49639452391
Основні дані
Населення 33
Поштовий індекс 175215
Географічні координати: 58°09′14″ пн. ш. 31°05′07″ сх. д. / 58.15400277780577198° пн. ш. 31.085411111138778750° сх. д. / 58.15400277780577198; 31.085411111138778750Координати: 58°09′14″ пн. ш. 31°05′07″ сх. д. / 58.15400277780577198° пн. ш. 31.085411111138778750° сх. д. / 58.15400277780577198; 31.085411111138778750
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Мапа
Ретльо (Росія)
Ретльо
Ретльо

Ретльо (Новгородська область)
Ретльо
Ретльо

Мапа


CMNS: Ретльо у Вікісховищі

Ретльо (рос. Ретлё) — присілок в Старорусському районі Новгородської області Російської Федерації.

Населення становить 33 особи. Входить до складу муніципального утворення Наговське сільське поселення.

Історія[ред. | ред. код]

Від 2004 року входить до складу муніципального утворення Наговське сільське поселення[1].

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
2009[2]2010[3]
3333

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Закон Новгородской области от 27 декабря 2004 года N 377-ОЗ «ОБ УСТАНОВЛЕНИИ ГРАНИЦ МУНИЦИПАЛЬНЫХ ОБРАЗОВАНИЙ, ВХОДЯЩИХ В СОСТАВ ТЕРРИТОРИИ СТАРОРУССКОГО МУНИЦИПАЛЬНОГО РАЙОНА, НАДЕЛЕНИИ ИХ СТАТУСОМ ГОРОДСКОГО И СЕЛЬСКИХ ПОСЕЛЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИИ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ЦЕНТРОВ И ПЕРЕЧНЯ НАСЕЛЕННЫХ ПУНКТОВ, ВХОДЯЩИХ В СОСТАВ ТЕРРИТОРИЙ ПОСЕЛЕНИЙ». Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
  2. Положения о территориальном планировании проекта генерального плана (н.п. прежнего Бурегского сельского поселения). Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
  3. Всероссийская перепись населения 2010 года. 12. Численность населения муниципальных районов, поселений, городских и сельских населённых пунктов Новгородской области. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.