Рефрижераторний вагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасний рефрижераторний вагон

Рефрижера́торний ваго́н (від лат. Refrigeratus — охолоджений, лат. refrigero — охолоджую) — універсальний вантажний критий вагон для перевезення вантажів, які швидко псуються і тривале зберігання яких можливе тільки при знижених температурах (часто при нижче 0 °C). Для дотримання умов, за яких вантаж не піддається впливу фізико-хімічних і біогенних факторів, вагон забезпечений холодильною підсистемою.

Першим запропонував ідею створення «вагона-льодовика» (рефрижераторного вагону) вчений-технолог Крупський Олександр Кирилович.

Рефрижераторні вагони — це ізотермічні вагони, що мають суцільнометалевий кузов з хребтовою балкою і термоізоляційним прошарком, що захищає внутрішній простір вагона і вантаж від теплового впливу ззовні. Основною відмінністю від інших ізотермічних вагонів є наявність машинного охолодження і електричного опалення. У холодильних машинах рефрижераторного рухомого складу використовують як холодоагенти аміак, хладон, а також енергію, вироблювану дизель-генераторами.

Більшість перевезень швидкопсувних вантажів залізницею здійснюється на відстані понад 600 км[1]. Для перевезення режимних швидкопсувних вантажів, більшість з яких складають продукти харчування, на залізниці країни традиційно використовується спеціалізований ізотермічний рухомий склад.

Рефрижераторний рухомий склад класифікується: за складовою — поїзди (23- і 21-вагонні), секції (12- і 5-вагонні) та автономні вагони. За типом холодоагента холодильної установки — аміачні і хладонові. За системою холодопостачання — групової та індивідуальної (автономної). При груповій системі холод виробляється аміачними холодильними установками, розміщеними в центральному вагоні, та у вантажні вагони-холодильники передається холодоносієм (розчином хлористого кальцію CaCl2), при індивідуальній — вантажні вагони охолоджуються власними холодильними установками, розміщеними в кожному з них[2].

Технології Це незавершена стаття з технології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Железнодорожный транспорт», № 4, 2008 год, Науменко С. Н., Теймуразов Н. С. Актуальные проблемы развития хладотранспорта(рос.)
  2. ТЭК «ХАРЬКОВТРАНССЕРВИС»(рос.)