Речиця (Гомельська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

місто Речиця
біл. Рэчыца

Транслітерація назви Rečyca
Герб Речиціd Прапор Речиціd
Основні дані
52°22′20″ пн. ш. 30°23′16″ сх. д. / 52.37240000002777407° пн. ш. 30.38796000002777831° сх. д. / 52.37240000002777407; 30.38796000002777831Координати: 52°22′20″ пн. ш. 30°23′16″ сх. д. / 52.37240000002777407° пн. ш. 30.38796000002777831° сх. д. / 52.37240000002777407; 30.38796000002777831
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Речицький район
Перша згадка 1213
Магдебурзьке право 1511
Населення 65 532 (2004)
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 247500
Телефонний код +375-2340
Висота 128 м[1]
Водний об'єкт Дніпро
Транспорт, відстані
До Мінська
 - фізична 254 км
Місцева влада
Вебсторінка rechitsa.by
Речиця. Карта розташування: Білорусь
Речиця
Речиця
Речиця. Карта розташування: Гомельська область
Речиця
Речиця
Речиця (Гомельська область)
Мапа

CMNS: Речиця у Вікісховищі

Ре́чиця (або Рі́чиця[2][3], біл. Рэчыца) — місто в Білорусі, центр району, Гомельської області. Населення — 65 532 осіб.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва міста походить від руського слова «Рѣчиця»[4], що означає річка. Місто розташоване на правому березі Дніпра.

У «Списку руських міст далеких та близьких» з першого Новгородського літопису (середина XV століття) згадується як місто «Рѣчиця», що відноситься Київських городів[5]. У тому ж «Списку» четвертого Новгородського літопису записана як «Речица»[6], а Воскресенському літописі — як «Рѣчица»[7].

Промисловість[ред. | ред. код]

У місті розташовані метизний, кераміко-трубний, гідролізно-дріжджовий, олії та сухого молока, виноробний заводи, броварня ВАТ «Річицяпиво», а також підприємства деревообробної, харчової, легкої промисловості, міська судноверф. Поблизу міста — велике родовище нафти.[джерело?]

Історія[ред. | ред. код]

Уперше про місто пом'янули в 1213 році в Густинському літописі, у Новгородському літописі згадується лише в 1214 році, коли місто захопили війська Мстислава Удатного У XII—XIII століттях мешкали київські й чернігівські князі. Наприкінці XIV ст. містом правив великий литовський князь Вітовт, який сприяв збудуванню зміцненого замку «із соснового дерева». Замок простояв понад 200 років, але 1654 року був спалений козаками Золотаренка. Одним з перших у Білорусі в 1511 році місто отримало магдебурзьке право. Під час повстання під проводом Северина Наливайка повстанці взяли місто. З міста на початку 1596 року С. Наливайко написав лист до короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ Вази, у якому виклав свої вимоги до влади.[8][9] З 1986 року Речиця перебуває на забрудненій радіонуклідами території після аварії на ЧАЕС.

Релігія[ред. | ред. код]

У місті дві церкви, костел.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Річиця. Панорама Набережної.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Старости[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GeoNames — 2005.
  2. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень : Фрейтаг і Берндт, 1918.
  3. Феденко П. Amor patriae (Любов до Батьківщини). — Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1962. — С. 228—234.
  4. Новгородская лѣтопись по Синодальному харатейному списку. — Санкт-Петербург: Издание Археографической коммиссии, 1888. — С. 447. (слов.)
  5. А се имена всѣм градом Рускым, далним и ближним // Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — Москва-Ленинград, 1950. — С. 475—477. (слов.)
  6. А се имена всимъ градомъ Рускымь, далнимъ и ближнимь // Полное собрание русских летописей. — Т. IV. — Новгородская четвертая летопись. (Часть 1). — Москва, 2000. — С. 623—624. (слов.)
  7. "А се имена градомъ всѣмъ Русскымъ, далнимъ и ближнимъ // Полное собрание русских летописей. — Т. VII. Летопись по Воскресенскому списку. — Санкт-Петербург, 1856. — С. 240—241 (слов.)
  8. Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/3, zeszyt 94. — S. 491. (слов.)
  9. В. М. Лебедєва. Гомельська область // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
  10. а б в г д е ж и ГАРАДЫ-ПАБРАЦІМЫ. rechitsa.by (by). 3 вересня 2018. Процитовано 13 січня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Речиця (Гомельська область)