Речовина
Речовина́ — вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів, мезонів тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля баріонний заряд або лептонний заряд. Терміном хімічна речовина позначають головним чином матерію — речовину, організовану в атоми, молекули тощо[1]. Фізичні та хімічні властивості речовин зумовлюються взаємодією між електронами та атомними ядрами, а також між атомами, молекулами, іонами. Хімічні речовини, що складаються з атомів одного виду, є простими, з атомів різних видів — складними. Складні хімічні речовини розділяються на органічні і неорганічні.
Складаються з атомів одного хімічного елемента (є формою його існування у вільному стані). Всі прості речовини в неорганічній хімії поділяються на дві великі групи:
Органічна хімія не має справи з простими речовинами.
Складні речовини— це речовини, молекули яких складаються з атомів двох і більше хімічних елементів.
Більшу частину складних неорганічних речовин можна розділити на такі групи:
Також можна виділити такі групи неорганічних речовин: карбіди, нітриди, гідриди, інтерметаліди і т.д., які не вкладаються в наведену вище класифікацію.
Всі органічні сполуки є складними. Вони складаються в основному з атомів вуглецю, водню та кисню.
Всі органічні речовини поділяються на три великі угруповання — ряди, а саме:[2]
- Ациклічні сполуки, тобто сполуки з відкритим (незамкненим) ланцюгом вуглецевих атомів.
Приклад,
СH3-CH2-CH2-CH2-CH2-CH3
н-гексан
- Карбоциклічні сполуки — сполуки, що містять циклічну (замкнену в кільце) будову молекули, причому цикли утворені тільки атомами вуглецю.
- Гетероциклічні сполуки — речовини, до складу циклів яких, крім атомів вуглецю, входять атоми інших елементів (найчастіше — азоту, кисню, сірки).[2]
Молекулярна формула — одна з кількісних характеристик речовини. Коли у науковій практиці одержують нову речовину, одним з кроків першої її ідентифікації є знаходження молекулярної брутто-формули. Для цього виконують якісний та кількісний елементний аналізи[3].
Відомо 4 агрегатні стани речовини:
У повсякденному житті можна спостерігати чотири стани речовини:
- гази;
- тверді тіла;
- рідини;
- плазма.
Відомо багато інших станів, таких як
- конденсати Бозе-Ейнштейна,
- нейтронно-вироджена матерія (при екстремальній щільності),
- Ферміонний конденсат (при сильному холоді),
- кварк-глюонна плазма (при надзвичайно високій енергії) та ін.
але вони виникають лише в екстремальних ситуаціях, таких як ультрахолодна або ультращільна матерія.
Більшість речовин молекулярної будови (кисень, вода, аміак, метан), але є й атомарні речовини (графіт, алмаз, гелій і всі інертні гази), і навіть іонні речовини (всі метали).
Маючи на увазі існування атомарних та іонних речовин, усе ж умовно можна говорити узагальнено про молекулярну будову речовини.
Кожна речовина має свої специфічні властивості, тобто ознаки, які визначають її індивідуальність і дають змогу відрізнити її від інших речовин.
Ознаки, за якими різні речовини подібні між собою або відрізняються одна від одної, називаються властивостями речовин.
Розрізняють фізичні й хімічні властивості речовин. До фізичних властивостей належать: колір, блиск, запах, смак, густина, температура кипіння і плавлення, електрична провідність, прозорість,притягування магнітом, твердість і блиск. Ці властивості виявляються при безпосередньому спостереженні. Наприклад, мідь можна відрізнити від інших речовин за її блиском і кольором. Деякі речовини легко впізнати за запахом, наприклад оцет, нашатирний спирт.
Хімічні властивості речовин виявляються лише в процесі перетворення одних речовин на інші.
Під час спостереження за хімічними реакціями варто досліджувати:
- природу реагентів,їх розчинність;
- умови проходження реакцій;
- швидкість перебігу реакцій;
- візуальні ефекти реакції (зміну кольору, поява чи зникнення осаду);
- наявність побічних реакцій;
- тепловий ефект реакції.
 | Статтю «Речовина» поліпшено в рамках конкурсу «Вікіпедія для школи» (18 листопада 2024 — 19 січня 2025) |  |
Номенклатура — це сукупність правил, згідно з якими будують однозначну назву індивідуальної органічної сполуки. Розрізняють тривіальну та систематичну номенклатуру.
За систематичною номенклатурою ІЮПАК, перш ніж дати назву речовині, в ній треба визначити:
- Органічний радикал (вуглеводневий радикал) — залишок вуглеводню, з якого умовно видалено один чи декілька атомів водню;
- Функціональну (характеристичну) групу — замісник, що містить невуглецеві атоми;
- Замісники — поняття, що охоплює як функціональні групи, так і вуглеводневі радикали;
- Родоначальну структуру, тобто хімічну структуру, що є основою найменування даної органічної речовини.
Послідовність формування назви органічної сполуки ациклічного ряду за замісниковою номенклатурою
[ред. | ред. код]- Обирають родоначальну структуру (головний ланцюг)
- Формують назву родоначальної структури
- Проводять нумерацію атомів вуглецю
- Дають назву замісникам
- Вказують положення кратного зв'язку[2]
Термін хімічна речовина також має синонім хімікат, що застосовується для позначення будь-яких реактивів і препаратів, котрі використовуються у хімічній промисловості[4].
Шкідлива речовина (англ. noxious substance, harmful substance; нім. schädlicher Stoff m, Schadstoff m) — речовина, що за умови контакту з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляються сучасними способами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя сучасного та наступного поколінь.
- ↑ www.xumuk.ru (рос.)
- ↑ а б в Губський, Ю.І. (2007). Біоорганічна хімія. Вінниця: НОВА КНИГА. с. 24—26. ISBN 966-7890-71-6.
- ↑ Хімія: Посібник для вступників до вищих навчальних закладів /В. В. Сухан, Т. В. Табенська, А. Й. Капустян, В. Ф. Горлач. — 3-є вид. — К.: Либідь, 1996. — 448 с. ISBN 5-325-00832-3
- ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
- Вернадский В. И. Живое вещество и биосфера. — М., 1994.
- Хімічна речовина // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |