Решельський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Решельський замок
Решельський замок - вид з переду

54°02′54″ пн. ш. 21°08′52″ сх. д. / 54.0483528° пн. ш. 21.1478250° сх. д. / 54.0483528; 21.1478250
Тип замок
Статус спадщини об'єкт культурної спадщини Польщі[1]
Країна  Польща
Розташування Решель, Вармінсько-Мазурське воєводство
Засновано 1373
Будівництво 1350 — 
Решельський замок. Карта розташування: Польща
Решельський замок
Решельський замок (Польща)
Мапа

CMNS: Решельський замок у Вікісховищі


Решельський замок (пол. Zamek w Reszlu) — середньовічний замок, розташований на березі річки Сайни в південно-східній частині однойменного міста. Сьогодні на замку міститься відділення Музею Вармії і Мазур в Ольштині, готель і ресторан.

Історія[ред. | ред. код]

Побудований у роках 1350-1401. Був він неодноразово захоплюваний польською і тевтонською арміями. У дев'ятнадцятому столітті замок був адаптований на в'язницю, і щойно після Другої світової війни вирішено, щоб його повністю відремонтувати.

Замок належав, так як і Орнета, Лідзбарк-Вармінський, Єзьорани і Бранєво до так званих «єпископських замків». У роках 1251 і 1255 за установою Тевтонського ордеру і єпископів, Вармію поділено між єпископів і капітул.

Замок був, як прикордонна фортеця, звернена проти Литви. Укріплював при цьому також панування єпископів у цій частині країни і незалежність територіального органу Тевтонського ордеру.

Після переходу замку в польські руки в середині п'ятнадцятого століття, будівля втратила своє значення для оборони і в другій половині наступного століття була перетворена кардиналом Андрієм Баторим у мисливський будинок. Містився там також адміністративний центр решельського району. Жив тут бургграф єпископів та інших службовців так званої решельської комори.

Будівля підупала у вісімнадцятому столітті і у такому стані перейняли її Пруссаки. Вони зорганізували там в'язницю, де після третього Поділу Польщі потрапили люди з так званої Нової Східної Пруссії, тобто з Мазовії.

У 1807 році польські в'язні, довідавшись, що в околиці замку наближається армія Наполеона, підпалили його і перейшли до відділів Домбровського і Зайонца, розміщених у ближніх селах. Відтоді замок до початку двадцятих років дев'ятнадцятого століття був у руїнах. До війни знаходилися там церква і євангельська парафія а також невеликий регіональний музей.

У 1958 році замок перейняло під свою опіку Соціально-Культурне Товариство «Поєзєже». Ремонт, проведений між 1976-1985 дозволив створити в частині приміщень місця творчості та художньої галереї. З 2001 року, після чергового оновлення, відкрито готель з рестораном, галерею і музей.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У 1811 році тут було спалено останню «відьму» Європи Барбару Здунк.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Реєстр пам'яток
  2. А. Захаров. ПОСЛЕДНЯЯ ВЕДЬМА КЁНИГСБЕРГА. По приговору суда Барбару Здунк сначала задушили, а потом сожгли. Новые колеса. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 4 червня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]