Рибальче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рибальче
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Голопристанський район
Рада/громада Рибальченська сільська рада
Код КОАТУУ 6522384501
Основні дані
Населення 967
Площа 0,9 км²
Густота населення 1074,44 осіб/км²
Поштовий індекс 75621
Телефонний код +380 5539
Географічні дані
Географічні координати 46°28′26″ пн. ш. 32°14′05″ сх. д. / 46.47389° пн. ш. 32.23472° сх. д. / 46.47389; 32.23472Координати: 46°28′26″ пн. ш. 32°14′05″ сх. д. / 46.47389° пн. ш. 32.23472° сх. д. / 46.47389; 32.23472
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми лиман
Місцева влада
Адреса ради с. Рибальче, вул. Набережна, 88
Карта
Рибальче. Карта розташування: Україна
Рибальче
Рибальче
Рибальче. Карта розташування: Херсонська область
Рибальче
Рибальче
Аджиго́льський мая́к

Риба́льче (в минулому — В'язимка) — село в Україні, в Голопристанському районі Херсонської області. Населення становить 967 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Після зруйнування в 1709 році Чортомлицької Січі і заснування у 1711 році Олешківської в районі Запорізької протоки (урочище Сагайдачного) почали з'являтися постійні поселенці. Хутір отримав назву Рибальчий. У 1782 році генерал-прокурор В'яземський отримав 20000 десятин землі в урочищі Садки, нижче лугу Сагайдачного. Один із його маєтків був біля хутора Рибильчий. Від прізвища землевласника новостворене поселення отримало назву В'яземка. Маєток і землі князь подарував своїй дружині Олені В'яземській як весільний подарунок. По купчій 1802 року земля перейшла до барона Миколи Штігліца, який переселив сюди селян з Грушевської економії, що була на межі Катеринославського і Мелітопольського повітів. Після смерті Штігліца власником землі став його брат. У 1874 році отримав землю і заклав економію в степовій частині Рибальче Великий князь Михайло Михайлович. У 1884 році в селі Рибальче купує маєток колежський секретар Іван Степанов. Станом на 1886 рік у селі Збур'ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 1710 осіб, налічувалось 235 дворів, існували 4 лавки[1].

З 1929 року почалося руйнування хуторів навколо Рибальчого. У 1929 році товариство спільного обробітку землі об'єднали із створеним в Рибальче колгоспом "Нове життя". В цьому ж році був створений риболовецький колгосп "Звільнений батрак" (у 1951 році його перейменовано на рибоколгосп імені Жданова). В 1931 році було організовано риболовецьку артіль "Держлов", яка проіснувала до 1950 року. З вересня 1941 року по 4 листопада 1943 року Рибальче було окуповане німецькми військами. В 1943 році був організований колгосп "Нове життя", який через чотири роки об'єднався з колгоспом "Шлях до комунізму" в селі Пам'ятному. 25 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 5 листопада 1943 року. У 1958 році рибоколгосп ім. Жданова був приєднаний до рибоколгоспу "Победа" в с. Прогної. Згодом центральну садибу перенесли в Рибальче. У 1958 році відділок колгоспу "Шлях до комунізму" в Рибальче було передано новоствореному лісництву. Поступово вся сільськогосподарська діяльність відділка була ліквідована. В Рибальче з 1958 по 1965 роки працював відділок заводу "Комунар" з Голої Пристані, на якому виробляли очеретяні плити.[2]

Восени 2017 року Рибальче увійшло до Чулаківської ОТГ. Територіальна громада створена в межах 4-х населених пунктів: села Чулаківка, Рибальче, Забарине і селище Виноградне. [3]

Храми[ред. | ред. код]

  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Аджигольський маяк - найвищий маяк України, побудований в 1911 р. за проектом інженера і вченого Володимира Григоровича Шухова.

Особистості[ред. | ред. код]

В селі народились:

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. https://krai.lib.kherson.ua/litopis-golopristanskyi-pynktu-rubalche.htm
  3. http://goes.ks.ua/vid-obiednannya-do-uspikhu-shlyakh-chulaki/