Рибцов Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Рибцов Андрій Іванович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Рибцов Андрій Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 1 лютого 1961(1961-02-01)
РРФСР, СРСР
Смерть 11 березня 2017(2017-03-11) (56 років)
Хмельницький, Україна
інфаркт
Університет Хмельницьке ВАКУ
Псевдо Балу
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
3 бат 79 ОАеМБр.png
3 ДШБ «Фенікс»
Війни / битви

Війна в Афганістані (1979—1989)
Війна на сході України

Командування
Командир артилерійської батареї
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Андрі́й Іва́нович Рибцо́в (1 лютого 1961, РРФСР — 11 березня 2017, Хмельницький, Україна) — український військовослужбовець, капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Балу».

Життєпис[ред.ред. код]

Народився на території РРФСР в родині військового. Навчався у школі № 12 м. Хмельницький. Армійську освіту здобув в Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі. За час служби пройшов війну в Афганістані. Мешкав з родиною в Хмельницькому. Він любив Україну, казав «Вона мене вигодувала і викохала. Це моя Батьківщина».

З початком російської збройної агресії проти України Андрій Іванович вже у березні 2014 року прийшов добровольцем до військкомату. Тричі просився відправити його на фронт, але йому відмовляли через пошкоджену ногу. Зрештою домігся призначення в 3-й десантно-штурмовий батальйон «Фенікс», сформований з добровольців у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригаді. Командир артилерійської батареї. Служив за мобілізацією з серпня 2014 по вересень 2015 року. Зі своїм підрозділом обороняв населені пункти в районі Маріуполя (Широкине, Гранітне, Чермалик). Під його командуванням було знищено 4 з 6 російських ракетних установки «Град», котрі обстріляли 24 січня 2015 року околиці Маріуполя.

Андрій Іванович добре пам'ятав слова батька: «Найбільший тягар війни лежить на солдатах. Офіцер повинен берегти їх». Беріг своїх солдатів, навчав їх всьому, що знав.

Був для хлопців не лише командиром — порадником, побратимом, наставником, другом. Ніхто з його артбатареї не загинув, перебуваючи більше року під вогнем. Його дружина Наталія Рибцова стала волонтером, бійці називали її «мама Наташа».

Повернувшись з фронту офіцер активно займався громадською діяльністю та справами ветеранів АТО. Керівник Хмельницької Спілки учасників бойових дій, Хмельницької обласної філії ГО «Українська асоціація інвалідів АТО». Директор хмельницької футбольної команди ветеранів АТО — ФК «Легіон»[1]. Брав участь у зустрічах ветеранів з молоддю[2], в організації та презентації фотовиставки «Боги війни», на якій були представлені фото, зроблені бійцями батальйону «Фенікс»[3][4],

Помер від обширного інфаркту. Серце капітана Рибцова зупинилося вночі 11 березня 2017 року. У витязі військово-лікарської комісії Центрального регіону зазначено: «Захворювання та причина смерті ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». Постійні стреси, виснаження, втома (заміни не було весь період запеклих затяжних боїв, позиції залишав завжди останнім, не покидав своїх бійців самих) — підірвали сили і здоров'я Балу.

Прощалися з Андрієм Івановичем у будинку культури Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Віддати шану легендарному офіцерові прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади і небайдужі хмельничани. Поховали артилериста 13 березня на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький. В нього залишились дружина та син.

Нагороди[ред.ред. код]

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений

  • Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (10.6.2015).
  • Медаллю «За благодійну діяльність» («Спілка Матері Миру» від 13.11.2016)
  • Почесною відзнакою хмельницької міської громади «Мужність і відвага» (посмертно, рішення 17-ї сесії Хмельницької міської ради від 20.09.2017)
  • Медаллю «23 окремий батальон „Хортиця“» (посметрно, наказ командування військової частини А-2988 № 215 від 15.08.2017 за порятунок бійців 23 батальону)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]