Рибинська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рибинська ГЕС
Файл:Mother Volga monument in Rybinsk.jpg
58°04′55″ пн. ш. 38°49′29″ сх. д. / 58.08211700002777178° пн. ш. 38.82490800002777576° сх. д. / 58.08211700002777178; 38.82490800002777576Координати: 58°04′55″ пн. ш. 38°49′29″ сх. д. / 58.08211700002777178° пн. ш. 38.82490800002777576° сх. д. / 58.08211700002777178; 38.82490800002777576
Країна Росія
Адмінодиниця Рибінськ
Стан діюча
Річка Волга, Шексна
Каскад Волзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва 1940
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1941-1950
Основні характеристики
Установлена потужність 356,4  МВт
Середнє річне виробництво 935  млн кВт·год
Тип ГЕС руслово-греблева
Розрахований напір 13,4  м
Характеристики обладнання
Тип турбін поворотно-лопатеві
Кількість та марка гідрогенераторів 4хСВ-1250/170-96, 2х
Потужність гідроагрегатів 3х55, 2х63,2, 1х65  МВт
Основні споруди
Тип греблі земляна руслова, дамба, водоскид
Довжина греблі 524, 470, 6035  м
Шлюз є
Власник РусГидро
Оператор РусГідро
Рибинська ГЕС. Карта розташування: Росія
Рибинська ГЕС
Рибинська ГЕС
Мапа
Мапа
CMNS: Рибинська ГЕС у Вікісховищі

Ри́бинська гідроелектроста́нція (Щербаківська ГЕС) — ГЕС на річках Волга й Шексна в Ярославській області, у місті Рибінськ. Входить у Волзько-Камський каскад ГЕС, бувши його третім ступенем. Разом з Углицькою ГЕС входить у склад філії «Каскад Верхневолжских ГЭС» ВАТ «РусГидро».

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Будівництво Рибинської ГЕС почалося 1940-го, закінчилося 1950 року. ГЕС побудована за русловою схемою. Склад споруд ГЕС:

  • руслова земляна гребля на р. Волга довжиною 524 м і висотою 27 м;
  • бетонна водоскидна гребля на р. Волга;
  • судноплавний двонитковий однокамерний шлюз на р. Волга;
  • руслова земляна гребля на р. Шексна довжиною 470 м і висотою 35 м;
  • правобережна і лівобережна земляні дамби на р. Шексна загальною довжиною 6035 м;
  • будівля ГЕС на р. Шексна.

По спорудах ГЕС прокладений автодорожній перехід.

Потужність ГЕС — 356,4 МВт, середньорічна вироблення — 935 млн кВт·год. У будівлі ГЕС установлено 6 поворотно-лопаткових гідроагрегатів, що працюють при розрахунковому напорі 13,4 м: 3 гідроагрегати потужністю по 55 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 63,2 МВт, 1 гідроагрегат потужністю 65 МВт . Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію. Напірні споруди ГЕС утворюють велике Рибинське водосховище.

Рибінську ГЕС спроєктував інститут «Гідропроект».

Економічне значення[ред. | ред. код]

Рибінська ГЕС працює в піковій частині графіку навантаження енергосистеми Центру. Рибинське водосховище забезпечує багаторічне регулювання стоку р. Волга, збільшуючи вироблення на нижчележачих ГЕС на Волзі. Також водосховище використовується в інтересах водного транспорту (фактично є нижній ступенем Волго-Балтійського каналу), зрошення, водопостачання, захисту від повеней і рибного господарства.

Рибінська ГЕС зіграла величезну роль в енергопостачанні країни в роки Німецько-радянської війни.

Історія будівництва та експлуатації[ред. | ред. код]

Рибинський гідроенергетичний вузол було створено, щоб вирішити завдання комплексного використання транспортних і енергетичних можливостей Верхньої Волги. Спочатку планувалося будівництво ГЕС за 14 км вище Ярославля зі значно меншими площами затоплення, з цього проєкту були розпочаті підготовчі роботи. Проте пізніше проєкт був переглянутий на користь створення більшого водосховища.

Під час будівництва було затоплено місто Молога.

Хронологія будівництва:

  • 23 травня 1938 — економічною Радою РНК СРСР стверджує технічний проект Рибинського гідровузла.
  • У червні 1940 — на Рибінському гідровузлі розгортаються основні роботи.
  • 24 червня 1940 — перекрита Волга.
  • 24 жовтня 1940 — перекрита Шексна.
  • 13 квітня 1941 — почалося наповнення водосховища.
  • 18 листопада 1941 — пуск першого гідроагрегату.
  • 15 січня 1942 — пуск другого гідроагрегату.
  • Серпень 1945 — грудень 1950 — пуск решти 4 гідроагрегатів.

Роботи з будівництва ГЕС велися під контролем НКВС з широким використанням праці ув'язнених (Волзький ВТТ, в якому було до 88,000 осіб). Пуск перших гідроагрегатів відбувався в найважчий період війни, при цьому агрегати працювали в недобудованому будинку ГЕС, а щоб його захистити від дощу і снігу, над ними було натягнуто брезентовий намет. За роки війни разом з Углицькою ГЕС рибинські енергетики виробили близько 4 млрд кВт/год електроенергії, звільнивши для потреб народного господарства 5 млн т місцевого палива. За безперебійне енергопостачання Москви у воєнний час колективу Рибинської ГЕС було передано на вічне зберігання Червоний прапор Наркомату електростанції і ЦК профспілки працівників електротехнічної промисловості.

Після закінчення війни на Рибинський ГЕС тривають роботи з добудови станції. 30 липня 1955 Рада Міністрів СРСР затвердила акт урядової комісії з прийняття в промислову експлуатацію Углицького і Рибинського гідровузлів, і було створено «Каскад ГЭС № 1 Мосэнерго». У той час потужність Рибниської ГЕС становила 330 МВт.

У 1993 р. підприємство було перетворено у ВАТ «Каскад Верхневолжских ГЭС». З 1 липня 2003 функції одноосібного виконавчого органу ГЕС були передані ВАТ «Управляющая компания Волжский гидроэнергетический каскад». Зношене обладнання ГЕС поступово замінюється, з 1998 по 2014 на Рибинській ГЕС модернізовано 3 гідроагрегати з 6, при цьому потужність ГЕС збільшилася на 26,4 МВт. Закінчення модернізації планується в 2015. 13 вересня 2007 ВАТ «ГідроОГК» оголосило конкурс на розробку проекту технічного переозброєння Рибінської ГЕС із заміною 4-х гідроагрегатів[1]. Також розглядається можливість збільшення потужності Рибинської ГЕС до 505,6 МВт з установкою двох додаткових гідроагрегатів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 грудня 2009. 

Посилання[ред. | ред. код]