Людвік Ридигер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людвік Ридигер
Leon Wyczółkowski - Portret dr Ludwika Rydygiera z asystentami.jpg
Народився 21 серпня 1850(1850-08-21)
Грудзьондз, Куявсько-Поморське воєводство, Польща
Помер 25 червня 1920(1920-06-25) (69 років)
Львів, Польща[1]
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність офіцер, викладач університету, політик, хірург
Alma mater Грайфсвальдський університет
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада посол до Галицького сейму[d]
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Нагороди
Командор ордена Святого Григорія Великого

Людвік Ридигер у Вікісховищі?

Ридиґер Людвік Антон (пол. Ludwik Anton Rydygier; 21 серпня 1850, Дусоцин — 25 червня 1920, Львів) — польський лікар, хірург, професор, доктор медицини, керівник кафедри хірургії (18971919), декан медичного факультету (18981899, 19111912), ректор (19011902) Львівського університету, бригадний генерал Польського війська, засновник Львівської хірургічної школи.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Дусоцин (пол. Dusocin) біля Ґрудзяча (пол. Grudziądz) в Прусії в сім'ї власника маєтку Кароля Рієдіґера (нім. Karol Riediger). З молодих років явно демонстрував своє польське походження.
Розпочав навчатися в початковій гімназії Collegium Marianum в містечку Пельпліні (пол. Pelplin, воєводство Поморське), відтак у1859-1861 роках навчався в гімназії в м Хойніце (пол. Chojnice), потім — у гімназії в Хелмно (пол. Chełmno), яку закінчив у 1869 році. В 18691873 роках отримав медичну освіту: спочатку в Кракові (пол. Kraków), згодом — в університеті міста Ґрейфсвальд (нім. Greifswald), де змінив прізвище на Rydygier. Диплом лікаря отримав 8 грудня 1873 року, докторську працю захистив у лютому 1874 року.
Після завершення навчання працював у хірургічних клініках у м. Ґданську (18741877) та в м. Грейфсвальді (1877). У 1878 році в місті Єна пройшов габіліта́цію і рік пропрацював асистентом клініки хірургії. В 1879 році повернувся до Хелмна, де створив невелику, але сучасну приватну лікарню, пропрацював у ній 8 років (до 1887 р.) і написав чимало наукових праць з хірургії. В 1881 році намагався перейти на кафедру хірургії Яґеллонського університету в Кракові, але Теодор Більрот (нім. Theodor Billroth) пролобіював призначення на посаду завідувача свого учня Яна Мікуліча-Радецького (пол. Jan Mikulicz-Radecki). Лише в 1887 р., після переходу Мікуліча до Вроцлава, Ридиґера запросили очолити цю кафедру. На цій посаді він пропрацював 10 років, в 18881889 роках був деканом медичного факультету Краківського університету.
В 1897 Ридиґера запросили як професора очолити нову кафедру і клініку хірургії Львівського університету. Він переїжджає до Львова і залишається в місті назавжди: в 18971919 роках завідує кафедрою хірургії, 18981899 і 19111912 роках — працює деканом медичного факультету, 19011902 роках — ректором Львівського університету. Ридиґер категорично відхиляє запрошення перейти на роботу в Карлів університет в Празі. Єдиним періодом, коли Ридиґер працював поза межами Львова, була Перша світова війна — професор керував військовим шпиталем у Брно — однак одразу ж по завершенні військових дій повернувася до рідного міста.
Ридиґер був одним з найвидатніших світових хірургів, блискучим оператором, автором понад 200 наукових праць і нових методик лікування, талановитим організатором, засновником Львівської хірургічної школи. Пожиттєвий голова Товариства та з'їздів хірургів Польщі. Президент Львівського лікарського товариства (1904). За здобутки в медичній науці та освіті нагороджений дворянським титулом і почесним званням Радника Австрійського уряду (1897). Деякі запроваджені ним методики операцій на шлунку, при раку прямої кишки, ампутації, кардіохірургічні, ортопедичні, урологічні та пластичні втручання широко застосовуються і сьогодні.
У 1889 році він зініціював і організував проведення першого у Польщі з'їзду хірургів (ці з'їзди в 1921 році дали початок Товариству Польських Хірургів (пол. Towarzystwo Chirurgów Polskich).
У 1918 році у Львові брав участьУкраїнсько-польській війні. В ході боїв за Львів активно включився в творення медико-санітарних служб Польського війська. Був зарахований до Польського війська в чині генерал-лейтенанта. У 1920 році розпочав організацію військових шпиталів. Був головним санітарним лікарем Генерального округу «Помор'я» (пол. Okręg Generalny "Pomorze"), консультантом і головним хірургом штабу напрямку «Схід» (пол. Dowództwo „Wschód”). В 1920 році отримав звання бригадного генерала.
25 червня 1920 року раптово помер. Спершу був похований на Личаківському цвинтарі, пізніше перепохований на Меморіалі орлят (пол. Cmentarz Orląt Lwowskich).

Напрями наукових досліджень[ред.ред. код]

Хірургія органів шлунково-кишкового тракту, кісток і суглобів; другим у світі виконав резекцію пілоричного відділу шлунка з приводу раку (1880); першим у світі виконав резекцію шлунка з приводу стенозуючої виразки дванадцятипалої кишки (1881); довів, що можна накладати шви на серце при його пораненні (1893); опрацьовував питання хірургічного лікування туберкульозу кісток та суглобів, пластики кісток та псевдоартрозів, антисептики й асептики в хірургії; удосконалив техніку накладання кишкових швів, перев'язування великих судин у лікуванні міоми матки; запропонував нові методи операційного лікування патології сечовивідних шляхів, передміхурової залози, онкологічних захворювань.

Учні та співпрацівники Ридиґера[ред.ред. код]

Основні праці[ред.ред. код]

  • Experimentelle Beiträge zur Lehre von Wirkung der Carbonsäure (дипл. праця) (1874);
  • Eine neue Methode zur Behandlung der Pseudoartrosen (1878);
  • Ueber Pylorusresektion (1882);
  • Podręcznik chirurgii szczegułowej. Kraków, 1884-93, T.1-2;
  • Wie soll man chloroformieren (1893);
  • Die Behandlung der Gelenkstuberculose (1895);
  • Drugi mój sposób wycinania żołądka (1904);
  • O leczeniu przerostu gruczołu krokowego (stręczu) (1906);
  • Kilka uwag o wycinaniu żołądka w 25 rocznicę pierwszego mego wycięcia odżwiernika (1906).

Бібліографія[ред.ред. код]

•Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. Lwów, 1899, Т. 1: 146—154;
•Herman MW. Z kroniki Towarzystwa Lekarskiego Lwowskiego. Lwów, 1907: 20-21;
•Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. Lwów, 1912, Т. 2: 353—355;
•Lwow Tyg Lek 1920, № 7: 61-62;
•Шапиро И. Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. Львов, ЛГМИ, 1959: 180—181;
•Biographisches Lexikon der hervorragenden Arzte. Munchen, 1962: 1347;
•Zwozdziak W. Historia wydzialu lekarskiego Universytetu Lwowskiego. Arch Hist Med 1965, T. 28, № 3: 210—211;
•Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. Львів, ЛДМІ, 1966: 127—128;
•Меделян А. И. Хирургия 1971, № 3:151-153;
•Polski słownik biograficzny. Kraków, 1984, T. 33: 431—434;
•Большая Советская Энциклопедия. Москва, 1985; Т. 25:1615;
•Валігура Я. Медичні кадри 21.09.1989, № 25;
•Album chirurgów polskich. Wrocław, 1990: 248—251 [фото];
•Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydziaiu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894—1918. Wrocław, 1992: 13, 14, 20, 30, 39, 54-58, 61, 74, 79, 82, 98, 100—103, 124, 131, 135, 141;
•Львівський державний медичний інститут. Львів, Словник, 1994: 5, 20, 22, 148, 149, 156, 178;
•Nowa encyklopedia powszechna. Warszawa, 1996, T. 5: 655;
Лупій Г. Личаківський цвинтар. Львів, Каменяр, 1996: 223;
•Валігура Я. С., Оборін М. О. Ридигер. Львів, 2000;
•Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах і іменах. Львів, НТШ, 2004: 45, 52, 61, 227;
•Державний архів Львівської області: ф. 26, оп. 5, спр. 1663;
•Οsterreichische Nationalbibliotek: WBIS: D461-060-4, DA3508335680; P59121, DA3546110676; DBA: I 1070, 378—381; II 1113, 54-56;

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]