Рижков Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Іванович Рижков
Микола Іванович Рижков

Нині на посаді
На посаді з 2003

Час на посаді:
1995 — 2003

Час на посаді:
27 вересня 1985 — 14 січня 1991

Секретар ЦК КПРС
Час на посаді:
22 листопада 1982 — 15 жовтня 1985

Час на посаді:
23 квітня 1985 — 14 січня 1991

Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність українець/росіянин
Освіта Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії
Уральський державний технічний університет - УПІ
Політична партія КПРС (з 1956 по 1991)
Батько Рижков Іван Федорович
Мати Рижкова Олександра Павлівна
Дружина Рижкова Людмила Сергіївна (1932)
Діти дочка Гутіна Марина Миколаївна (1956)
Професія інженер

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Рижко́в Мико́ла Іва́нович (рос. Никола́й Ива́нович Рыжко́в, нар. 28 вересня 1929, с. Диліївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — радянський партійний діяч. Голова Ради Міністрів СРСР, депутат Державної Думи Російської Федерації.

Життєпис[ред.ред. код]

Nikolai Ryzhkov.jpg

Народився 28 вересня 1929 в селі Диліївка [1] поблизу Північного рудника (зараз смт Кірове [Джерело?] Торецької міськради Донецької області) в родині робітника-шахтаря. Його дід Федір разом з родиною на початку 20 сторіччя приїхав до Донбасу і розпочав роботу на Північному руднику.

У 1946 вступив до Краматорського машинобудівного технікуму за спеціальністю технік-механік, який закінчив у 1950. Після закінчення технікуму за розподіленням був направлений у Свердловськ на Уральський машинобудівний завод. Без відриву від виробництва закінчив Уральський політехнічний інститут імені Кірова.

На «Уралмаші» пропрацював 25 років, від змінного майстра до генерального директора.

У 1975 переведений до Москви на посаду першого заступника міністра важкого і транспортного машинобудування.

У 1979 призначений першим заступником Голови Держплану СРСР.

У 1982-1985 працює секретарем ЦК КПРС з економіки, в 1985-1990 — Голова Ради Міністрів СРСР. Рижков обирався депутатом Верховної Ради СРСР 9, 10, 11 скликань, двічі Верховної Ради РРФСР, народним депутатом СРСР.

Під час роботи на посту Голови Ради Міністрів СРСР Рижков керував штабом з ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, організовував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також з ліквідації наслідків землетрусу в Вірменії (Спітак, Ленінакан).

19 січня 1991 пішов у відставку з поста Голови Ради Міністрів СРСР внаслідок незгоди з політичними й економічними реформами, які проводилися в країні.

У 1991 балотується кандидатом в президенти РФ. На виборах в червні 1991 зайняв друге місце, перемогу здобув Борис Єльцин.

З 1995 — депутат Державної Думи Російської Федерації, з 2003 — член Ради Федерації. Мешкає у Москві.

Антиукраїнська діяльність[ред.ред. код]

Країни, в яких Микола Рижков потрапив під санкції

Проголосував за введення російських військ в Україну. За підтримку загарбницької політики Путіна до нього застосовані санкції у вигляді заморожування активів і заборони на в'їзд з боку країн ЄС 17 березня [2] та США 20 березня 2014[3].

Наукова і творча праця[ред.ред. код]

Лауреат Державної премії СРСР (1969 і 1979). Дійсний член Академії соціальних наук, Академії технологічних наук, Міжнародної інженерної академії. Рижков — автор 6 винаходів, багатьох наукових робіт з машинобудування.

Книги[ред.ред. код]

  • Перебудова: історія зради. (1991)
  • Я із партії Росія. (1995)
  • Десять років великих потрясінь. (1996)
  • Головний свідок. (2009)

Нагороди, звання[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Російська Федерація[ред.ред. код]

Вірменія[ред.ред. код]

У 1998 році за вагомий особистий внесок в організацію відновлювальних робіт після Спітакського землетрусу в місті Спітаку М. І. Рижкову був встановлений пам'ятник[4], а в 2008 році йому було присвоєно звання «Національний герой Вірменії», з врученням Ордена Вітчизни[5].

Україна[ред.ред. код]

Церковні[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рижков Микола Іванович. // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1983.
  2. ЄС оприлюднив список громадян Росії та України, які потрапили під санкції Українська правда, 17 березня 2014
  3. США РОЗШИРИЛИ "ЧОРНИЙ СПИСОК" РОСІЯН ОТОЧЕННЯМ ПУТІНА І БАНКОМ "ГАЗПРОМУ" Українська правда, 20 березня 2014
  4. Николай Рыжков награжден почетной медалью армянского парламента за развитие армяно-российских отношений // Новости — Армения, 05/12/2008(рос.)
  5. Николаю Рыжкову присвоено звание «Национальный Герой Армении» // Новости — Армения, 06/12/2008(рос.)
  6. Указ Президента України № 1121/2004 від 24 вересня 2004 року «Про нагородження М. Рижкова орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. Виктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 405 — 407 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]