Рижієва олія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рижієва олія
Рижієва олія українського виробництва
Тип Рослинна олія

Рижієва олія — рослинна олія золотистого, янтарного забарвлення, що виготовляється з насіння Camelina sativa. Використовують переважно для заправки салатів, а також до холодних закусок. Містить більше Омега-3 ніж у риб'ячому жирі чи морепродуктах.

Історія[ред. | ред. код]

Насіння рижію знаходять під час розкопок Трипільської культури.

Склад[ред. | ред. код]

Містить багато Омега-3 кислот — 35–36%, Омега-6 — 17–18% та Омега — 9–17%. Згідно даних А. М. Лихочвора, вміст Омега-3 може досягати 53%.

Під час одного з досліджень піддослідні протягом 6 тижнів споживали 30 г (приблизно 33 мл) рослинних олій. Питома вага альфа-ліноленової кислоти (Омега-3) в жирних кислотах ліпідів сироватки крові був значно вищим (Р <0,001) порівняно з двома іншими оліями на кінець дослідження: у 2,5 рази вище порівняно з ріпаковою олію та в 4 рази вище порівняно з оливковою олією.[1]

Використання[ред. | ред. код]

Великий вміст Омега-3 кислот та гарний смак робить цю олію привабливою для людей, що опікуються своїм здоров'ям та вегетаріанців, що не можуть споживати Омегу-3 з риби.[2]

Смак і аромат олії одночасно нагадують цибулю, редьку та гірчицю, здається трохи пряним та гострим. Використовується для заправки для зелених салатів, зварених овочів. Їм можна заправляти каші та робити багатокомпонентні соуси з додаванням олії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Karvonen, Henna M.; Aro, Antti; Tapola, Niina S.; Salminen, Irma; Uusitupa, Matti I. j; Sarkkinen, Essi S. (2002-10). Effect of alpha-linolenic acid-rich Camelina sativa oil on serum fatty acid composition and serum lipids in hypercholesterolemic subjects. Metabolism: Clinical and Experimental. Т. 51, № 10. с. 1253–1260. ISSN 0026-0495. PMID 12370843. doi:10.1053/meta.2002.35183. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 15 лютого 2020. 
  2. Рижієва олія | Zemledar.ua. zemledar.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]