Римша Андрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Римша Андрій
Народився 1550(1550)
село Пенчин, біля Новогрудка
Помер після 1595
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Діяльність поет, перекладач
Мова творів руська, польська і латина
Жанр панегірик
Magnum opus Q14917044?

CMNS: Римша Андрій на Вікісховищі

Ри́мша Андрі́й (близько 1550(1550), с. Пенчин біля Новогрудка — після 1595) — білоруський поет-панегірист і перекладач другої половини XVI століття. Писав старобілоруською, польською та латинською мовами.

Родина[ред. | ред. код]

Народився в шляхетській родині. Вірогідно походив від новогрудського боярина Олехни Римшича, який жив на початку XVI століття і котрий в 1503 році заповідав десятину з Пенчина костелові в Полонці.

Освіта[ред. | ред. код]

Вчився в Острозькій школі.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Вірогідно з 1572 року служив як солдат у тогочасного Литовського польного гетьмана Христофора Радзивілла званого Перуном. Під його керівництвом в 1579—1581 роках брав участь в військових кампаніях Стефана Баторія на Інфлянтах (частина території середньовічної Лівонії). Під час псковської військової кампанії з серпня по листопад 1581 року брав участь у виправі по тилах Великого князівства Московського.

Після закінчення військових дій Римша залишався і в подальшому на службі у Радзивіллів, зокрема в листопаді 1582 року брав участь в урочистостях, які проходили в Турці, з нагоди шлюбу свого патрона з слуцькою княжною Катериною з Тенчиньських. Ця подія, а також попередні славні військові заслуги «Перуна», починаючи з 1572 року, описав Римша в великій лицарській поемі під назвою Deketeros akroama, to jest dziesięćroczna powieść wojennych spraw oświeconego książęcia i pana, pana Krzysztofa Radziwiłła… (Wił. 1585). Цей твір, який складався з майже 2200 віршів, був завершений восени 1583 року. Римша присвятив його своєму патрону і пізніше видав власним коштом. Завдяки поміткам на берегах ця поема може вважатись певною мірою і щоденником, особливо це стосується детально описаної диверсійної виправи в 1581 році. Це був найбільш вдалий і безсумнівно найбільший з чотирьох тогочасних епічних творів, присвячених цій історичній події.

У нагороду за вірну службу Христофор Радзивілл підтверджуючи 1 травня 1589 року магдебурзький привілей для Біржай назначив Римшу на довічного войта. Як наділ він отримав фільварк і доходи від міста, які належали войтовству за виконувані ним функції.

Був прибічником кальвінізму. Мав зв'язки з острозькою школою. Брав участь у воєнних походах. З 1585 р. жив у Вільні. Видавав свої твори в друкарні Мамоничів.

Творчість[ред. | ред. код]

Панегірик на герб Л. Сапіги у «Статуті», 1588.

Автор «Хронології» — віршованого пояснення назв місяців церковнослов'янською, гебрейською й старобілоруською мовами, виданої Іваном Федоровим 5 травня 1581 року в Острозі («которогося месеца што за старых веков дЂело короткое описаніе»); перше друковане видання віршованого твору, епіграм й од на герби Л.Сапіги (у «Статуті», 1588), Ф.Скумина (в «Апостолі», Вільна 1591) й інших; розповіді про воєнні дії князя К.Радзівіла (1585).

Перекладав з латинської мови, зокрема, переклав на польську великий твір паломника до Єрусалима Анзельма Поляка «Terre sancte et urbis Hierusalem de scripcio fratris Anselmi ordinis Minorum de observantia» (Краків, 1512; 1517; 1519) під заголовком «Chronographia, albo topographia, to jest osobliwe a okolne opisanie ziemie swientej…» (Вільно, 1595). Цю працю в XVII ст. було перекладено в Москві російською мовою.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]