Ринкун Володимир Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ринкун Володимир Борисович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Ринкун Володимир Борисович.jpg
Загальна інформація
Народження 5 червня 1973(1973-06-05)
Ірпінь
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (41 рік)
Червоносільське
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́́мир Бори́́сович Ринкун (5 червня 1973 — 29 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Закінчив ірпінську ЗОШ № 17, київське ПТУ, здобув професію гранувальника ювелірних виробів. Протягом 1992—1994 років пройшов службу в лавах ЗСУ, морська піхота. 1995 року зайняв посаду оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського міськвідділу ГУ МВС України. Протягом 2000—2003 років жив та працював у Португалії. 2004 року брав участь у подіях Майдану. 2013—2014-го брав участь у подіях Революції Гідності. В часі війни — доброволець, снайпер, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Арсенал», від 17 липня — в зоні бойових дій.

29-го серпня 2014-го вранці, під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла, їхав у кузові вантажівки ЗІЛ біля кабіни разом із «Сократом» по дорозі з Многопілля до Червоносільського. У правий бік авта влучив снаряд з ПТРК «Фагот», ще один влучив у двигун. Загинув з Берегом, Утьосом, Варгом та Черепом.

Як невідомий захисник України похований на Краснопільському кладовищі 16 жовтня 2014-го. Упізнаний за експертизою ДНК, перепохований 17 квітня 2015-го в Ірпені.

Без Володимира лишилися мама та донька Марія 2005 р. н.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]