Ринін Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ринін Микола Олексійович
Рынин Николай Алексеевич
Rynin NA.jpg
Народився 11 (23) грудня 1877(1877-12-23)
Москва
Помер 28 липня 1942(1942-07-28) (64 роки)
Казань
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність інженер в цивільному будівництві, інженер
Alma mater Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення
Галузь повітроплавання, нарисна геометрія
Заклад Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення
Вчене звання професор (1921)

Ри́нін Микола Олексійович (11 (23) грудня 1877(18771223), Москва — 28 липня 1942, Казань) — російський радянський вчений у галузі повітроплавання, космонавтики та нарисної геометрії.

Біографія[ред. | ред. код]

1901 року закінчив петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення. Працював там же, з 1921 року — професор. За участі Риніна в інституті було створено одну з перших в Росії аеродинамічну лабораторію (1909) та організовано факультет повітряних сполучень (1920). Був членом ленінградського відділення організації Група вивчення реактивного руху.

Діяльність[ред. | ред. код]

Ринін є автором монографії «Теорія авіації» (1917), курсу «Проектування повітряних сполучень» (1937) та інших. У 1928–1932 роках видав «Міжпланетні сполучення» (випуски 1—9), першу в Росії енциклопедичну працю з історії й теорії реактивного руху та космічних польотів. Ринін також є автором підручників з нарисної геометрії.

1966 року комісія АН СРСР з місячних найменувань назвала ім'ям Риніна кратер на зворотному боці Місяця.

Література[ред. | ред. код]