Ринін Микола Олексійович
| Ринін Микола Олексійович | |
|---|---|
| Рынин Николай Алексеевич | |
 | |
| Народився |
11 (23) грудня 1877 Москва |
| Помер |
28 липня 1942 (64 роки) Казань |
| Громадянство (підданство) |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | інженер в цивільному будівництві, інженер |
| Відомий завдяки | повітроплавання, нарисна геометрія |
| Alma mater | Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення |
| Заклад | Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення |
| Звання | професор (1921) |
Ри́нін Микола Олексійович (11 (23) грудня 1877, Москва — 28 липня 1942, Казань) — російський радянський вчений у галузі повітроплавання, космонавтики та нарисної геометрії.
Біографія[ред. | ред. код]
1901 року закінчив петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення. Працював там же, з 1921 року — професор. За участі Риніна в інституті було створено одну з перших в Росії аеродинамічну лабораторію (1909) та організовано факультет повітряних сполучень (1920). Був членом ленінградського відділення організації Група вивчення реактивного руху.
Діяльність[ред. | ред. код]
Ринін є автором монографії «Теорія авіації» (1917), курсу «Проектування повітряних сполучень» (1937) та інших. У 1928–1932 роках видав «Міжпланетні сполучення» (випуски 1—9), першу в Росії енциклопедичну працю з історії й теорії реактивного руху та космічних польотів. Ринін також є автором підручників з нарисної геометрії.
1966 року комісія АН СРСР з місячних найменувань назвала ім'ям Риніна кратер на зворотному боці Місяця.
Література[ред. | ред. код]
- Ринін Микола Олексійович. // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1983.
