Риф (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Риф (англ. Riff) — на відміну від соло коротка, багаторазово повторювана, мелодійна фраза, остинато якої використовується як засіб нагнітання динаміки чи ритмічна форма супроводу імпровізуючого соліста[1]. Попри найчастіше застосування в рок-музиці, важкому металі, латинос, фанку та джазі, класична музика також іноді базується на простому рифі, як-то «Болеро» Моріса Равеля.

Техніка рифів широко розповсюджена в біг-бенді, де можуть виконуватися одночасно декілька різних рифів. Іноді серія рифів проводиться в послідовному чергуванні або у вигляді респонсорної переклички між групами інструментів оркестру.

Термін увійшов до жаргону в 1920-х і використовується переважно в обговоренні форм рок-музики або джазу[2]. Достеменне походження словотворення невідоме. Деякі джерела стверджують, що слово «riff» є скороченням від фрази «Rhythmic figure» (ритмічна фігура), проте більшість музикантів вважають, що назва походить від аналогічного терміну в комедії, де ним позначають коротке влучне зауваження по суті справи.

Музичні приклади[ред. | ред. код]

In-A-Gadda-Da-Vida riff

Smoke on the water.svg.png

Примітки[ред. | ред. код]

  1. New Harvard Dictionary of Music (1986) p. 708. Cambridge, MA: Harvard University Press.
  2. Middleton, Richard (2002) [1990]. Studying Popular Music. Philadelphia: Open University Press. ISBN 0-335-15275-9

Посилання[ред. | ред. код]