Роберто Беларміно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберто Беларміно
Roberto Francesco Romolo Bellarmino
px
Народився 4.10.1542, Монтепульчіано, Італія
Монтепульчіано, Провінція Сієна, Тоскана, Італія
Помер 17.9.1621, Рим, Італія
Рим, Папська держава
Шанується католицтво
Канонізований 29.07.1930, папою Пієм XI у Римі
Беатифікований 13.05.1923, папою Пієм XI у Римі
День пам'яті 17 вересня
Подвижництво контрреформація

Святий Робе́рто Бела́рміно, S.J. (італ. Roberto Francesco Romolo Bellarmino; 4 жовтня 1542 – 17 вересня 1621) — італійський єзуїт та кардинал Католицької церкви. Був однією з найважливіших персон Контрреформації. Канонізований у 1930 році. Один з Учителів Церкви.

Біографія[ред.ред. код]

Роберто Белларміно народився в Монтепульчано (Тосканія) в сім'ї збіднівших дворян як третій із десятьох дітей. Його мати була сестрою тодішнього папи Марцелла ІІ (†1555).[1] Навчався у щойно відкритій єзуїтами школі, а по її закінченні вступив до Товариства Ісусового. Далі навчався і в Римській Колегії, і у Флоренції, і в бельгійському Лувені, де зі студента став викладачем. Саме там, у Бельгії, в поширених того часу диспутах з єретиками, проявилися особливості мовлення та письма Роберта, сильного в апологетиці. У 1560 році вступив в Товариство Ісуса, в 1570 р. був висвячений.

Був професором, потім Ректором Римської Колегії та настоятелем Неаполітанської провінції єзуїтів, виконував і інші доручення в Товаристві, заслуговуючи на загальну пошану. Також був особистим радником папи Климента VIII та екзаменатором єпископів. В ті само роки Беллармін підготував Катехизис, який вийшов друком 1597 року і був перевиданий понад 400 разів.[1] Був членом комісії з перегляду тексту Вульгати. Директор Ватиканської бібліотеки. З огляду на кількість обов’язків, він себе жартома називав «вантажником Святого Престолу».

У 1599 р. став Кардиналом, у ті часи це означало не лише повагу, а й чималі маєтки. Проте Роберто не скористався цим, а постановив залишатися бідним монахом, не мати особистого майна, родичів за церковний рахунок не годувати, кошти скерувати на допомогу потребуючим, а від підвладних вимагати того само. Відмовився від високої оплати, запропонованої іспанським королем Філіпом ІІІ.

З 1602 по 1605 р. управляв архидієцезією Капуї.

Двічі був у списку кандидатів на Апостольський Престол, але залишився на своїй посаді в Конгрегації Святого Офіцію – те, що називається загальним словом «інквізиція». Найбільше противники Церкви, інквізиції та самого Белларміно дорікають йому за його участь у процесі Джордано Бруно. Пов’язане ім’я Белларміна і з процесом Галілео Галілея. Кардинал Белларміно його вів (закінчити не встиг, помер), і дружньо листувався з ученим, казав, що не виключає розгляду поглядів Коперника як наукової системи – для підтвердження науковості якої тоді ще просто не було підстав. Виступав проти покарання Галілея з боку світських чи церковних властей.[1]

Помер в Римі в 1621 р.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Монумент Роберто Балерміно у церкві Il Gesù, Рим

На честь Роберто Беларміно названо титулярну церкву Сан-Роберто Белларміно у Римі, а також університет у Луїсвіллі, Кентуккі, коледж у Сан-Хосе, Каліфорнія та школа у Такомі, Вашингтон у США.

Канонізація[ред.ред. код]

Папа Пій XI канонізував його в 1930 р., а наступного року оголосив його Вчителем Вселенської Церкви.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Святий Роберт Белларміно, єпископ і Вчитель Церкви. credo-ua.org. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-03-18. 
  2. Роберто Белларміно. christusimperat.org. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-03-18.