Роберт I Пармський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт I Пармський

Roberto I Carlo Luigi Maria

1848 Robert-05.jpg
Народився 9 липня 1848(1848-07-09)[1]
Флоренція
Помер 16 листопада 1907(1907-11-16)[1] (59 років)
Лукка, Провінція Лукка, Тоскана, Італія
Громадянство (підданство) Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Батько Карло III
Мати Марія-Луїза Бурбон-Франція
Брати, сестри Prince Henry, Count of Bardi[d], Princess Margherita of Bourbon-Parma[d] і Princess Alice of Parma[d]
У шлюбі з Princess Maria Pia of Bourbon-Two Sicilies[d] і Марія Антонія Португальська[d]
Діти Зіта Бурбон-Пармська, Марія-Луїза Бурбон-Пармська, Henry, Duke of Parma[d], Joseph, Duke of Parma[d], Elias, Duke of Parma[d], Prince Sixtus of Bourbon-Parma[d], Xavier of Bourbon-Parma[d], Prince Felix of Bourbon-Parma[d], Prince René of Bourbon-Parma[d], Prince Gaetano of Bourbon-Parma[d], Maria Antonia van Bourbon-Parma[d], Beatrice di Borbone-Parma[d], Louis de Bourbon-Parme[d], Maria Adelheid van Bourbon-Parma[d] і Francisca van Bourbon-Parma[d]
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна

Медіафайли у Вікісховищі?

Роберто І (італ. Roberto I di Parma; * 9 липня 1848 — † 16 листопада 1907) був герцогом Парми з 1854 до приєднання своїх володінь до П'ємонту (Piemonte) y 1859; y результаті чого йому залишився лише титул.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Флоренції, Роберто був сином Карла ІІІ герцога Парми та Марії-Луїзі Бурбон-Франція. Успадкував трон після смерті батька у 1854.

Королівство[ред.ред. код]

Йому було лише шість років, тому фактично трон дістався його матері Марії-Луїзі Бурбон-Франція, сестра чамбордського графа. Графиня відразу звільняє де-яких активних помічників свого покійного чоловіка (Карла ІІІ), але була зраджена мацініанами у липні 1854 e, що призвело до жорстокої репресивної політики, яка закінчилася Другою війною за незалежність Італії.

Роберто був скинутий з престолу в 1859, у одинадцятирічному віці, коли, у розпалі Другої війни за незалежність Італії, його мати віддала перевагу втечі до Ломбардо-Венетського королівства (Regno Lombardo-Veneto), щоб дочекатися результатів воєнних дій. У результаті підписання мирного договору Віллафранка (1860), до Парми приєдналися королівство Сардинія і Тоскана. Таким чином, герцогство Парми стало одним з найбільших у королівстві Італія.

Життя без корони[ред.ред. код]

Після втрати трону, Роберто зі своєю сім'єю продовжують достатньо безбідне існування, користуючись фамільними багатствами. Подорожують приватними потягами до свого замку поблизу Відня, то до маєтку Пяноре в Тоскані, та до дивовижного замку Шамбор у Франції.

Роберто І помирає у Віареджо в 1907.

Сім'я[ред.ред. код]

У 1869, у вигнанні, одружується з принцесою Марія Пія ді Бурбони-Дві Сицилії (Maria Pia di Borbone-Due Sicilie) (1849-1882), донька короля Двох Сицилій Фердинанда ІІ (Ferdinando II delle Due Sicilie). Марія Пія належала до королівської сімї двох Сицилій, і як чоловік походила з родини Бурбонів. Народила 12 дітей, померла під час пологів:

  • Принцеса Марія-Луїза Бурбон-Парма(1870-1899). Дружина болгарського царя Фердінанда І.
  • Принц Фердінанд (5 березня 1871 — 14 квітня 1871).
  • Принцеса Луїза Марія (1872-1943). Була розумово відсталою.
  • Принц Енріко І ді Парма (1873-1939). Герцог Парми 1907-1939. Був розумово відсталий, і з 1907 (дата смерті батька) його брат Еліас перейняв титул, не зважаючи на це, Енріко так і залишився відомий як Енріко І ді Парма. Тримає титул до смерті.
  • Принцеса Марія Іммаколата (1874-1914). Була розумово відсталою.
  • Принц Джузеппе І ді Парма (1875-1950). Герцог Парми 1939-1950. Він також був розумово відсталий; претендує на посаду герцога, як наступник Енріко І, але його брат Еліас продовжує тримати титул в своїх руках.
  • Принцеса Марія Тереза (1876-1959). Була розумово відсталою.
  • Принцеса Марія Пія (1877-1915). Була розумово відсталою.
  • Принцеса Беатріче (1879-1946). Дружина графа П'єтро Лукезі Паллі.
  • Принц Еліас I ді Парма, герцог Парми (1880-1959). Є головою герцогської сім'ї Парми (1950-1959), перейнявши титул герцога. Одружується з архігерцогинею австрійською Марією Анною.
  • Принцеса Марія Анастасія (25 серпня 1881 — 7 вересня 1881).
  • Принц Августо (22 вересня 1882). Помирає відразу після народження.

Після смерті першої дружини, Роберто І одружується в 1884 з португальскою принцесою Марією Антонією (Maria Antonia di Braganza). Вона також народила 12 дітей:

  • Принцеса Марія делле Неве Аделаіде (1885-1959). Є благословеною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
  • Принц Сісто ді Бурбон-Парма (1886-1934).
  • Принц Франческо Саверіо ді Бурбон (1889-1977). Одружений з Маддаленою ді Бурбон-Бузетто. Є претиндентом на герцогство Парми під імям Саверіо І ді Парма (1974-1977)
  • Принцеса Франческа (1890-1978). Є благословеною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
  • Принцеса Зіта ді Бурбон-Парма (Zita di Borbone-Parma) (1892-1989). Дружина австрійського імператора Карла І.
  • Принц Феліче ді Бурбон-Парма (1893-1970). Одружується з люксембурзькою грангерцогинею Шарлоттою (Charlotte vu Lëtzebuerg), яка є його двоюрідною сестрою (їх матері були сестрами).
  • Принц Ренато (1894-1962). Одружений з датською принцесою Маргаритою.
  • Принцеса Марія Антонія (1895-1937). Є благословеною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
  • Принцеса Ізабелла (1898-1984). Помирає не одружена.
  • Принц Луіджі (1899-1967). Одружується з принцесою Марією Франческою ді Савоя.
  • Принцеса Енрікетта (1903-1987). Помирає не одружена.
  • Принц Гайтано (1905-1958). Одружується з принцесою Маргаритою ді Турн енд Таксіс (di Thurn and Taxis). У шлюбі народжується донька Діана. Був розлучений в Будапешті 24 січня 1940.
    d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578