Роберт Вайтгед
| Роберт Вайтгед | |
|---|---|
| англ. Robert Whitehead | |
 | |
| Народився |
3 січня 1823[1][2][…] Болтон, Великий Манчестер, Велика Британія |
| Помер |
14 листопада 1905[1][2][…] (82 роки) Shrivenhamd, Vale of White Horsed, Оксфордшир, Англія, Сполучене Королівство ·хвороба |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство Велика Британія |
| Діяльність | винахідник |
| Знання мов | англійська[1] |
| Батько | James Whiteheadd[4] |
| Мати | Ellen Swiftd[4] |
| У шлюбі з | Frances Maria Johnsond |
| Діти | John Whiteheadd[4], Robert Bovill Whiteheadd[4], Alice Whiteheadd[4][5] і James Beethom Whiteheadd[4] |
Роберт Вайтхед (англ. Robert Whitehead; 3 січня 1823), Болтон — 14 листопада 1905, Шрівінхем) — англійський інженер, що здійснив визначний внесок у вдосконалення перших торпед[6].
Винахід торпеди[ред. | ред. код]
Подією, що змінив життя Роберта Вайтхеда, стало запрошення його приєднатися до роботи по удосконаленню апарату для берегової оборони, яке надійшло в 1864 році. Цей апарат відомий в англомовному перекладі, як «coastsaver» («захисник берега»), був винайдений відставним фрегаттен-капітаном (капітаном 2-го рангу) Імператорського Військового Флоту Австрійської Імперії Джованні Лаппісом. Пристрій являв собою занурюваний у воду довгий сигароподібний апарат, заповнений вибуховою речовиною, який приводив у рух збільшений у розмірах годинниковий механізм[7][8]. Цей апарат мав вкрай обмежені характеристики, але він надихнув Вайтхеда на пошук інших рішень по створенню нової зброї.
За допомогою свого дванадцятирічного сина Джона, Вайтхед впродовж наступних двох років невтомно займався вдосконаленням нової підводної зброї. Результатом його робіт стала представлена у жовтні 1866 у Фіуме торпеда з пневматичним приводом. Випробування виявилися невдалими через нестійкість ходу торпеди по курсу та глибині[9], але у 1868 году Вайтхед запропонував новий зразок торпеди — зі співосними гребними гвинтами та гідростатом. Цей зразок, після певного доопрацювання. був прийнятий на озброєння Австро-Угорського флоту у 1871 році[10]. Пізніше торпеди постійно вдосконалювались Вайтхедом і ще за його життя заснована ним компанія створила значну кількість вариантів торпед. С 1866 по 1905 рік максимальна швидкість торпед Вайтхеда збільшилась з 6,5 до 32 вузлів, а максимальна дальність пуску зросла з 200 до 2200 ярдів (з 180-ти до 2000 метрів)[11][12][13][14].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Направді торпеду (правда невдалу) винайшов Джованні Лаппіс. Але Уайтхед був першим, хто довів свій зразок до прийняття на озброєння.
- ↑ Калмиков Д. І., Калмикова І. А. (упорядники). Торпедою — пли!: Історія малих торпедних кораблів / Тарас А. Е. — Мінськ: Харвест, 1999. — С. 49. — ISBN 985-433-419-8.
- ↑ Поширена думка, що «апарат Лаппіса» переміщувався вздовж берега за допомогою мотузок не відповідає дійсності.
- ↑ Калмыков Д. И., Калмыкова И. А. (составители). Торпедой — пли!: История малых торпедных кораблей / Тарас А. Е. — Минск: Харвест, 1999. — С. 50. — ISBN 985-433-419-8.
- ↑ Калмыков Д. И., Калмыкова И. А. (составители). Торпедой — пли!: История малых торпедных кораблей / Тарас А. Е. — Минск: Харвест, 1999. — С. 50-51,55. — ISBN 985-433-419-8.
- ↑ http://www.users.globalnet.co.uk/~wykedh/rwbook/rwindexpage.htm>
- ↑ A History of the Torpedo The Early Days By Geoff Kirby. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 30 травня 2012.
- ↑ Silverstone P. H. The New Navy (1883—1922). — NY.; L., 2006. — ISBN 978-0-415-97871-2.
- ↑ Калмыков Д. И., Калмыкова И. А. (составители). Торпедой — пли!: История малых торпедных кораблей / Тарас А. Е. — Минск: Харвест, 1999. — С. 64. — ISBN 985-433-419-8.
Література[ред. | ред. код]
- Gray, Edwin The Devil's Device: Robert Whitehead and the History of the Torpedo, Annapolis: Naval Institute Press, 1991 310pp. — ISBN 0-87021-245-1
- Sternberg, Cecilia «Es stand ein Schloß in Böhmen (Wanderjahre einer Europäerin», Hamburg, 1980. — ISBN 3-404-10164-2
|
