Роберт Клайв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Клайв
англ. Robert Clive
Robert Clive, 1st Baron Clive by Nathaniel Dance, (later Sir Nathaniel Dance-Holland, Bt).jpg
Народився 29 вересня 1725(1725-09-29)[1]
Шропшир, Англія, Королівство Велика Британія
Помер 22 листопада 1774(1774-11-22)[2][3][…] (49 років)
Лондон, Королівство Велика Британія
·знекровленняd
Поховання Шропшир
Громадянство
(підданство)
Flag of Great Britain (1707–1800).svg Королівство Велика Британія
Національність Британці
Діяльність політик, офіцер
Alma mater школа Мерчанта Тейлораd
Знання мов англійська[2]
Учасник Карнатікські війни
Членство Лондонське королівське товариство
Роки активності з 1746
Титул Барон
Посада член Палати общин Великої Британіїd, Member of the 11th Parliament of Great Britaind, Member of the 12th Parliament of Great Britaind, Member of the 13th Parliament of Great Britaind і Member of the 14th Parliament of Great Britaind
Військове звання генерал-майор
Батько Richard Clived[5][6]
Мати Rebecca Gaskelld[5][6]
Брати, сестри  • William Clived[6]
У шлюбі з Margaret Clived[6]
Діти Edward Clive, 1st Earl of Powisd[6], Richard Clived[5], Jane Clived[5], Rebecca Clived[5], Charlotte Clived[5], Margaret Clived[5], Elizabeth Clived[5] і Robert Clived[5]
Нагороди

Роберт Клайв (англ. Robert Clive, 1st Baron Clive of Plassey; 29 вересня 1725 — 22 листопада 1774) — британський генерал і чиновник, який затвердив панування Британської Ост-індської компанії у Південної Індії і Бенгалії. Він поклав початок розширенню впливу Британії на території субконтиненту, що призвело до створення Британської Індії. Після перемоги під Плессі отримав титул барона з переможним епітетом «Плессійський».

Падіння Калькутти[ред. | ред. код]

Клайв вперше проявив себе при обороні Аркота у 1751 році. На перші позиції висунувся під час Семирічної війни (1756-63), яка призвела до витіснення французів з Індії.

У середині XVIII століття англійці змогли помітно зміцнити свої позиції в Бенгалі, підтримуючи дружні відносини з навабами. У 1756 році щойно вступив у правління 18-річний наваба Сірадж-уд-Даул напав на основний британський плацдарм Калькутту і взяв її. Деякі мешканці бігли, інші були взяті в полон і заточені в камеру військової в'язниці Форту-Вільяма, розміром 14 на 18 футів, з 2-ма невеликими вікнами, відому під ім'ям «Чорної Ями». На інший ранок з 146 в'язнів (чоловіків і жінок) в живих залишилося тільки 23. Решта задихнулася або загинула від теплового удару. Клайв, який повернувся вже з Англії, був у цей час в Мадрасі; з ескадрою адмірала Уотсона він відплив до дельти Гангу, і Калькутта швидко і легко була повернута. Укладений мир відновив усі права Компанії і дав їй щедру винагороду за збитки.

Перемоги Клайва в Східній Індії[ред. | ред. код]

Коли почалася війна з французами, Клайв зайняв Чанданнагар. Роздратований цим Сірадж-уд-Даул вступив у союз з французами, але Клайв з невеликими силами (1000 європейців, 2 000 сипаїв і 8 гармат) розбив військо наваби (35000 піхоти, 15000 кінноти і 50 гармат) під Плессі. З цього дня вважається початок британського панування в Східній Індії.

На місце Сираджа був посаджений Мир Джафар, креатура Клайва, що взяв з нього за це величезні гроші. У цьому ж році новий наваба офіційно поступився англійцям правом прибуткової податі і суду в цілому окрузі близько Калькутти, відомому тепер під назвою «округу 24-х парган» (882 квадр. милі).

Розширення Клайвом контролю над Індією[ред. | ред. код]

Роберт Клайв зустрічається з Мир Джафаром після битви при Плессі

У 1759 році англійці отримали від делійського імператора (номінального сюзерена бенгальського наваби) право стягувати також й поземельну подати. Нарешті в 1765 році імператор поступився зайнятими областями Клайву в повну і вічну власність. Клайв отримував з Компанії 222958 рупій річної ренти до своєї смерті (1774), коли право власності перейшло до Компанії.

У 1758 році Клайв був зроблений компанійським губернатором Бенгалу. До свого другого перебування в Англії (1760—1765) він відбив напад делійського принца, згодом султана, Шаха-Алама, відняв у французів Мадрас з прилеглим берегом і встановив тверде вплив Англії при гайдерабадском дворі в Південній Індії. В цей же час він розтрощив при Чінсурахе силу голландців, яких з тих часів в Індії лише терпіли.

У 1761 році був позбавлений влади Мир-Джафар, і на його місце посаджений Мир-Касим, причому англійці знову зробили земельні придбання. У 1763 році Мир-Касим, який мріяв про незалежність і сформував собі армію на європейський лад, обурився; 2000 сипаїв в Патне і близько 200 англійців в різних місцях Бенгалу були вирізані.

У наступному році англійські війська, які приводяться майорами Адамсом і Мунро, розбили в історичній битві під Буксарі заколотників, що вступили вже в союз з делійським імператором Шахом-Аламом і аудским навабою, незважаючи на те, що в англійському таборі стався перший бунт сипаїв (втихомирений Мунро, який розстріляв з гармат 24 призвідників — рід страти, запозичений у Моголів). Шах-Алам з'явився з повинною в англійський табір; Ауд був зайнятий англійцями, а на місце Мир-Касима знову посаджений старий наваба Мир-Джафар, при чому, звичайно, англійці отримали великі суми грошей.

Перетворення компанії[ред. | ред. код]

Пам'ятник лорду Клайву навпроти Сент-Джеймського парку у Вестмінстері

У 1765 році Клайв, прибув знову з Англії, прикладав тепер усі зусилля, щоб зміцнити територіальні володіння Компанії і знищити зловживання, побори, вимагання і хабарі службовців Компанії. Він швидко виступив з Калькутти в Аллахабад і тут розпоряджався долями майже всієї Північної Індії. Ауд був відданий колишньому навабі із зобов'язанням сплатити півмільйона фунтів стерлінгів військових витрат, а провінції Аллахабад і Кора (між Гангом і Ямуною) — імператору Шах-Аламу, який подарував за це Компанії дивани, тобто право фіскальної адміністрації в Бенгалі, Біхарі і Оріссі.

У 1766 р Клайв перетворив місцеву адміністрацію Компанії. Всі службовці, цивільні і військові, були глибоко деморалізовані. Їх оклади були незначні, а тому їм дозволялося відшкодовувати відсутню (іноді сторицею) шляхом торгівлі та подарунків. Незважаючи на опір цивільних службовців і відкрите обурення двохсот офіцерів, Клайв провів свою реформу. Торгівля і хабарі були заборонені на майбутній час службовцям, тому що передбачалося підвищення окладів від зисків соляної монополії.

У 1767 році Клайв повернувся остаточно в Європу. Спалахнув в 1769 році в Бенгалії страшний голод позначився на котируваннях Ост-Індської компанії і вже в 1773 році компанія стояла на порозі банкрутства і просила уряд Великої Британії надати їй допомогу. Після цього парламент почав розслідування діяльності Роберта Клайва, якого звинувачував у зловживаннях. Клайв був визнаний винним, проте був виправданий за послуги, надані своїй країні. Проте в 1774 році Роберт Клайв покінчив із собою.

Черепаха Клайва по імені Адвайта, як повідомлялося в засобах масової інформації, пережила господаря на 232 року, доживши в Калькутті до 2006 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Burhan Ibn Hasan Tuzak-I-Walajahi (University of Madras) 1934
  • H.E.Busteed Echoes from Old Calcutta (Calcutta) 1908
  • A. Mervyn Davies Clive of Plassey (London) 1939
  • Michael Edwardes The Battle of Plassey and the Conquest of Bengal (London) 1963
  • Thomas Babington Macaulay «Lord Clive» Essays (London: Longman's, Green & Co.) 1891 pp. 502–547
  • P.J. Marshall Bengal, The British Bridgehead: Eastern India 1740—1828 (Cambridge) 1988

Примітки[ред. | ред. код]