Роберт Лефковіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Лефковіц
англ. Robert Lefkowitz
Роберт Лефковіц
Роберт Лефковіц
Роберт Лефковіц
Народився 15 квітня 1943(1943-04-15) (80 років)
США США, Нью-Йорк
Місце проживання США США
Країна  США
Діяльність біохімік, лікар, викладач університету, хімік
Alma mater Колумбійський університет
Гарвардський університет
Галузь біохімія
біологія рецепторів
Заклад Дюкський університет
Медичний інститут Говарда Х'юза[en]
Науковий ступінь доктор медицини
Аспіранти, докторанти Браян Кобилка
Членство Національна академія наук США[1]
Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: дослідження рецепторів-ГТФаз
Нагороди Національна наукова медаль США (2007)
Нобелівська премія з хімії (2012)
Особ. сторінка lefkolab.org

CMNS: Роберт Лефковіц у Вікісховищі

Роберт Лефковіц (англ. Robert Lefkowitz нар. 15 квітня 1943, Нью-Йорк, США) — американський біохімік, лікар, лауреат Нобелівської премії з хімії за 2012 рік (спільно з Браяном Кобілкою) з формулюванням «за дослідження G-білокспряжених рецепторів».[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

1962 року здобув ступінь бакалавра з хімії, а 1966 — магістра в Колумбійському університеті (Нью-Йорк). По закінченні навчання працював лікарем в Columbia-Presbyterian Medical Center. 1968 року обійняв посаду асистента-дослідника в Національному інституті здоров'я (Бетесда, штат Меріленд). 1970 року перейшов на роботу до Масачусетського загального шпиталю (Massachusetts General Hospital) в Бостоні. З 1973 року — професор в медичному центрі університету Дюка. У 1973—1976 роки він був дослідником в Американської асоціації серця.[3] З 1976 року паралельно до університетської професури очолює дослідницьку роботу Медичного інституту Говарда Хьюза в Даремі.

Одружений, має п'ятеро дітей.

Наукові здобутки[ред. | ред. код]

Галуззю досліджень Лефковіца є вивчення біології рецепторів та перетворення сигналів. Найвідомішими його працями є докладний опис послідовності, структури та функціональності β-адренергійних та споріднених з ними рецепторів, а також відкриття та опис двох видів білків, що їх регулюють: GRK-кіназ та β-арестинів. У середині 1980-х років Лефковіцу у співпраці з колегами вдалося клонувати ген, що відповідає за роботу β-адренергійного рецептора. Незабаром після цього його науковій групі вдалося клонувати гени для восьми інших адренергійних рецепторів (адренорецептори і рецептори норадреналіну).

На сьогодні у людини відкрито близько 1000 рецепторів цього типу. Всі вони використовують схожий механізм, що дозволяє якомога ефективніше їх «таргетувати». Так, від 30 до 50 % лікарських препаратів, що відпускаються за рецептом, є свого роду «ключами» для таких рецепторів-«замків».[4] Лефковіц є одним з найбільш цитованих фахівців в галузі біології, біохімії, фармакології, токсикології та клінічної медицини.[5]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.nasonline.org/member-directory/members/8929.html
  2. The Nobel Prize in Chemistry 2012 (англ.). Nobel Media. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012. 
  3. HHMI Scientist Bio: Robert J. Lefkowitz, MD. HHMI Investigators Biography. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 10 жовтня 2012. 
  4. Pioneers of cell receptor research share America's top prize in medicine. Albany Medical Center Website. 
  5. http://hcr3.webofknowledge.com/author.cgi?id=16[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. The Passano Awards 1945–2009
  7. Canada Gairdner Awards, Awardees 1988–1997[недоступне посилання з жовтня 2019]
  8. National Academy of Sciences Members. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 10 жовтня 2012. 
  9. Book of Members 1780–2010 (PDF, 250 kB)
  10. Grants and Awards Program Fact Sheet (PDF). Bristol-Myers Squibb. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 14 січня 2013. 
  11. Jessie Stevenson Kovalenko Medal. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 14 січня 2013. 
  12. Le Grand prix scientifique 2003. Fondation Lefoulon Delalande Institut de France website. 2003. 
  13. Robert J. Lefkowitz
  14. Autobiography of Robert Lefkowitz. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012. 
  15. Pioneers of cell receptor research share America's top prize in medicine
  16. North Carolina scientist wins American Heart Association award for discovering receptors' role as specific targets for drug therapy. American Heart Association. 15 листопада 2009. Процитовано 14 січня 2013. 
  17. Biomedicine 2009 Robert J. Lefkowitz. BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 14 січня 2013. 

Література[ред. | ред. код]

  • Nicole Kresge, Robert D. Simoni und Robert L. Hill: Modeling β-Adrenergic Receptor Activation: the Work of Robert J. Lefkowitz. The Journal of Biological Chemistry, 282, e10 (online; abgerufen am 17. April 2011)

Посилання[ред. | ред. код]