Роберт Маклович
Роберт Маклович | |
---|---|
Robert Makłowicz | |
Ім'я при народженні | Роберт Вітольд Маклович |
Народився |
12 серпня 1963 (60 років) Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка |
Країна |
Польська Народна Республіка Республіка Польща |
Національність | поляк |
Діяльність | журналіст, письменник, кулінарний критик, мандрівник |
Галузь | ресторанний критик, публіцист, творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1] і гастрономія[1] |
Alma mater | Ягеллонський університет (1989) і August Witkowski High School in Krakówd |
Знання мов | польська, англійська і хорватська |
Заклад | Газета Виборча, Wprost, Newsweek Polskad, Пшекруйd і TELEWIZJA POLSKA S.A. |
У шлюбі з | Агнешка Маклович |
Діти | син Міколай та Фердинант |
Нагороди | |
Сайт | maklowicz.pl |
Роберт Вітольд Маклович (пол. Robert Witold Makłowicz; нар. 12 серпня 1963 Краків) — польський журналіст, письменник, публіцист, кулінарний критик та мандрівник.
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Син моряка Влодзімежа Макловича та Беати Прейс. У нього є молодша сестра Домініка. Походить із родини з польським, українським, вірменським, угорським та австрійським корінням[2].
Випускник 5-го Загальноосвітнього ліцею імені Августа Вітковського у Кракові. У 1982–1989 роках вивчав право, а потім історію в Ягеллонському університеті.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У 1993–2004 роках був оглядачем «Газети Виборчої». Також співпрацював з тижневиками «Wprost» (2002–2005), «Newsweek Polska» (з 2005) та «Przekrój». Зазвичай писав свої колонки та книги разом із Пйотром Біконтом.
У 1998–2008 роках на телеканалі TVP вів популярну недільну серію репортажів «Кулінарні подорожі Роберта Макловича». З березня 2008 року по березень 2017 року вів телевізійну програму «Макловіч у подорожі» на TVP2. Крім того був екскурсоводом у кулінарному світі в програмі «Bake Off — Ale ciacho!» (у першому та другому виданнях)[3].
16 березня 2017 року TVP розірвала співпрацю з Макловічем[4]. Наприкінці липня 2017 року підтвердив, що вестиме програму «Makłowicz в дорозі», що транслюватиметься на каналі Food Network[5]. Прем’єра відбулася 11 листопада 2017 року о 14:30[6][7], тоді було випущено три епізоди програми (один за одним).
Його спогади про Марека Еміновича були включені до книги, опублікованої у 2009 році «Я люблю свої вади. Марек Емінович у розповідях на сімдесятип’ятиліття»[8].
20 жовтня 2010 року опублікував книгу під назвою «Кафе Музей», за яку отримав Літературну премію «Срібний каламар» Герменегільди Коцюбинської[9].
У березні 2020 року запустив оригінальний канал на YouTube, який публікує відео на кулінарну та історичну тематику[10][11].
Приватне життя[ред. | ред. код]
Належить до католицької церкви вірменського обряду. З 1991 року одружений з кінопродюсером Агнешкою Маклович з дому Погода. У нього є два сини: Міколай (народився в 1992 р.[12]) і Фердинанд[13] (народився в 1996 р.[14][15]).
Проживає у Кракові та в одному із сіл на півострові Пелєшаць у хорватській Далмації[16].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Відзнаки
- 2004 рік — Срібний Хрест Заслуги[17]
Нагороди
- 2004 рік — Wiktory
- 2004 рік — Золотий хміль
- 2004 — Кулінарний Оскар
- 2005 — Кулінарний Оскар
- 2011 — Літературна премія «Срібний каламар» імені Герменегільди Коцюбинської за «Кафе Музей».
Публікації[ред. | ред. код]
- «CK Кухня» (1995)
- «Листи, запечатані соусом, тобто там, де найкраще годують в Польщі». (2001 р.) (співавтор із Пйотром Біконтом)
- «З'їсти Краків. Суб'єктивний посібник» (2001) (співавтор зі Станіславом Манцевичем)
- «Діалоги язика з піднебінням» (2003) (співавтор із Пйотром Біконтом)
- «Prosto z pipy» (2003) (співавтор із Пйотром Біконтом, Земовітом Фалатом, Павлем Плінтою, Дарюшем Войталою)
- «Чи вірити платиновим блондинкам? Мова йде про ресторани та не тільки» (2004)
- «Календар, знайдений у бритванці» (2005) (малюнки зробив Анджей Заремба)[18]
- «Кулінарні подорожі Роберта Макловича. Смак Угорщини» (Видавництво Знак, Краків 2006)
- «Стіл із не виламаними ногами» (2007) (співавтор з Пйотром Біконтом)
- «Злиття смаків. Кулінарні подорожі Роберта Макловича» (Видавництво Знак, Краків 2007)
- «Кафе музей» (Видавництво Чорне, Воловець 2010)
- «CK Кухня» оновлене видання (2015)[19]
- «Далмація. Кулінарна книга» (2016)[20].
Фільмографія[ред. | ред. код]
актор
дублювання
- 2004 : «7 гномів — справжня історія» — в ролі Кнеделя
- 2014: Mami Fatale» — як оповідач
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ [1], Magda Huzarska-Szumiec, "Splątanie korzenie: Robert Makłowicz"
- ↑ „Bake Off – Ale ciacho!” 2 w TVP2 i TVP Rozrywka | Nowe programy – SATKurier.pl (pl-PL)
- ↑ TVP odwołuje program Makłowicza po 20 latach. To odwet za krytykę. 17 березня 2017.
- ↑ Robert Makłowicz przeszedł do TVN. Tylko u nas zdradza szczegóły nowego programu (пол.).
- ↑ Robert Makłowicz w FOOD NETWORK!, архів оригіналу за 7 вересня 2017, процитовано 25 травня 2020
- ↑ „Makłowicz w drodze” od 11 listopada w Food Network. „Jest to nie tylko program o gotowaniu, ale i również o historii i kulturze” (pl-PL)
- ↑ Książka: Lubię swoje wady: Marek Eminowicz w opowieściach na siedemdziesięciopięciolecie.
- ↑ Gazeta Krakowska - Wiadomości Kraków, Wiadomości Małopolskie. Gazeta Krakowska (pl-PL) . Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Robert Makłowicz rusza z własnym kanałem na YouTube. 'To moja prywatna inicjatywa’ (пол.)
- ↑ Robert Makłowicz uruchomił kanał na YouTube. Zdradził, co szykuje dla widzów (пол.), 27 березня 2020
- ↑ MIKOŁAJ TYTUS MAKŁOWICZ (’92) – Internetowy Monitor Sądowy i Gospodarczy
- ↑ Rozmowa: Bikont i Makłowicz o smaku. Архів оригіналу за 10 травня 2006. Процитовано 25 травня 2020.
- ↑ Dzieci urządzają świat na nowo
- ↑ [2], Wirtualna Polska Media S.A., "Robert Makłowicz"
- ↑ Makłowicz: żyję pomiędzy Krakowem a Adriatykiem. 27 грудня 2010.
- ↑ M.P. z 2004 r. nr 56, poz. 949.
- ↑ Kalendarz znaleziony w brytfannie, архів оригіналу за 23 лютого 2020, процитовано 25 травня 2020
- ↑ C.k kuchnia – wydanie odświeżone, архів оригіналу за 6 травня 2020, процитовано 25 травня 2020
- ↑ Dalmacja. Książka kucharska, архів оригіналу за 5 серпня 2020, процитовано 25 травня 2020
- ↑ Роберт Маклович на сайті Filmweb.pl (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
|