Роберт Сесіл (юрист)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Сесіл
англ. Robert Cecil
Bundesarchiv Bild 102-12282, Robert Cecil.jpg
Ім'я при народженні англ. Robert Gascoyne Viscount Cecil
Народився 14 вересня 1864(1864-09-14)[1][2][…]
Cavendish Square[d], Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер 24 листопада 1958(1958-11-24)[1][3][…] (94 роки)
Танбридж-Уельс[d], Кент, Англія, Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність політик, есперантист, адвокат, дипломат
Alma mater Університетський коледж і Ітонський коледж
Сфера інтересів юриспруденція
Заклад Ліга Націй
Посада Under-Secretary of State for Foreign Affairs[d], лорд-хранитель Малої печатки, канцлер герцогства Ланкастерського, Член Таємної ради Великої Британії[d], лорд-хранитель Малої печатки, Member of the 32nd Parliament of the United Kingdom[d][5], Член 31-го Парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 30-го Парламенту Сполученого Королівства[d][5], Member of the 28th Parliament of the United Kingdom[d][5] і міністр
Батько Роберт Гаскойн-Сесіл Солсбері
Матір Georgina Gascoyne-Cecil, Marchioness of Salisbury[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1937)

Роберт Сесіл у Вікісховищі?

Едгар Олджернон Роберт Гескойн-Сесіл, 1-й віконт Сесіл-оф-Челвуд (англ. Robert Cecil; 14 вересня 1864(18640914), Лондон — 24 листопада 1958, Західний Суссекс) — британський юрист, парламентський, громадський і державний діяч, активний співробітник і ідеолог Ліги Націй, довголітній представник Великої Британії в Раді Ліги, лауреат Нобелівської премії миру 1937 року, врученої йому за заслуги перед Лігою Націй.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Лондоні, третій син лорда Роберта Гаскойн-Сесіла (в майбутньому — 3-го маркіза Солсбері і британського Прем'єр-міністра) і Джорджіни, дочки барона Олдерсона.

Деякі факти[ред. | ред. код]

У Лізі Націй часто обстоював права національних меншостей у Польщі, в тому числі й українців, але підтримав, хоч з деякими застереженнями, резолюцію Ради 30 січня 1932 року, яка відкинула українську петицію в справі пацифікації.

Був присутній на останньому засіданні повоєнному Ліги Націй в 1946. Прихильник ідей миру та роззброєння. Автор автобіографії «Весь шлях» про свою роботу в Лізі і мир між двома світовими війнами. Почесний довічний президент Асоціації Об'єднаних Націй.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]